Олексій МУСТАФІН: «Політики взагалі змінюються на превелику силу»
Нові, «постреволюційні» умови роботи плюс деяка (неявна) опозиційність помітно позначилися на вигляді телеканалу «Інтер». Інформаційне мовлення стало досить збалансованим. Водночас і в новинах, і в публіцистичних проектах поменшало тем із підводними політичними течіями. (Темами останнього випуску програми «Післязавтра» стали, наприклад, «міні-Давос» у Києві, саміт ЄС у Брюсселі та ситуація навколо поховання «орлят» у Львові).
«День» поставив кілька запитань про роботу в умовах нової редакційної політики Олексію Мустафіну — шеф-редактору інформаційно-аналітичної служби «Інтера», а також автору та ведучому проекту «Післязавтра».
— Ось уже близько півроку інформаційно-аналітичній службі «Інтера» і вам у тому числі доводиться працювати у рамках нової редакційної політики. Наскільки комфортні, як ви це відчуваєте (не лише як шефа-редактора ІАС, а й автора програми «Післязавтра»), нові умови роботи?
— Програма «Післязавтра» ніколи не змінювала своєї редакційної політики, оскільки це не новинний, а авторський проект, що має свою логіку розвитку та не пов’язаний прямо з процесом створення новин. Програма має свого глядача, і тому необхідності видозмінювати її не з’являлося.
Новини ж під час передвиборної кампанії (ми всі це знаємо) працювали в набагато важчих умовах. Відомо, що на всі телеканали, і на «Інтер» у тому числі, чинили досить великий політичний тиск. Безумовно, це не могло не позначитися на якості роботи та на рейтингах. (І багато в чому події померанчевої революції були спричинені саме тією некомфортною — і для журналістів, і для глядачів — атмосферою, що існувала в ЗМІ та навколо них). Тому, якщо говорити про редакційну політику інформаційно-аналітичної служби каналу, то, безумовно, у нових умовах набагато комфортніше почуваються і журналісти, і керівництво каналу, і канал загалом. Останні півроку підтвердили, що це правильний вибір — не лише з погляду комфорту журналістів, а й із погляду інтересу аудиторії до каналу — рейтинги це підтверджують. І, відповідно, це не може не впливати на прибутковість каналу, тобто саме була знайдена така формула, яка вигідна і каналу, і його працівникам.
— А чи намагалися на вас — і як журналіста, і як шеф-редактора ІАС, і водночас представника керівництва СДПУ(О) — покласти відповідальність за ті «проблемні» сюжети, що виходили на «Інтері» під час президентської передвиборної кампанії?
— Насправді жодних серйозних спроб довести, що сюжети «Інтера» якимсь чином порушували чинне законодавство, не було. Попри все, що відбувалося під час передвиборної кампанії, «Інтер» усе-таки діяв у рамках чинного законодавства, і юридичні претензії висунути дуже складно — принаймні, якщо говорити про сюжети в новинах. Якщо ж говорити про політичну рекламу, що розміщувалася не лише на телеканалі «Інтер», але практично на всіх телеканалах, то ці питання регулює окремий закон, ІАС це не стосується. Безумовно, телеканалу «Інтер» не хотілося б брати на себе відповідальність за зміст рекламних роликів, адже законодавство було виписане таким чином, що, по суті, відмовитися від їхньої трансляції ми не могли. Утім, це — окрема історія, новин вона не стосується.
Із погляду політичного та суспільного, справді, був і залишається предмет для дискусій із цього приводу. І, мені здається, завдання полягає в тому, щоб створити умови, за яких було б неможливе повторення того, що відбувалося в 2004 році на українському ТБ.
— А чи можливе, на вашу думку, в нинішніх політичних умовах повернення до колишніх моделей роботи?
— Безумовно, можливе. Як кажуть, свобода завжди перебуває під загрозою, і свобода слова — у тому числі. Завжди існує можливість повернутися до того, що було, або спробувати повторити це в іншій формі. Протистояти спробам тиску на ЗМІ можна лише спільними зусиллями журналістів, суспільства, розсудливих політиків. На жаль, не всіх українських політиків можна назвати в цьому сенсі розсудливими або щонайменше розуміючими роль ЗМІ в суспільстві, яке хоче бути демократичним.
— А як би ви охарактеризували відносини влади та ЗМІ на нинішньому етапі? Чи можна говорити, що до «Інтера» в нинішньої влади особливе ставлення? У чому воно проявляється?
— Єдиної позиції, загального підходу стосовно ЗМІ влада взагалі не має. Другий момент: безумовно, дуже багато людей як при владі та у близьких до неї політичних силах, так і ті, хто перебуває в опозиції, як і раніше, ставляться до ЗМІ як до інструмента впливу на громадську думку. Іноді таке розуміння виливається у конкретні дії. Багато нинішніх чиновників вважають для себе дозволеним давати рекомендації, як правильно працювати, як правильно висвітлювати діяльність того чи іншого органу влади, тієї чи іншої політичної сили. Так, це проявляється. Але проявляється (як і в минулому насправді) не у відкритій формі, а через створення інструментів, за допомогою яких цей вплив відчувається. Безумовно, протягом останніх півроку можливостей для тиску з метою зробити ЗМІ більш «тямущими» поменшало — знову ж таки, завдяки підвищеній суспільній активності після подій померанчевої революції. А ось бажання покерувати ЗМІ залишилося. Іноді воно проявляється...
Що стосується «особливого ставлення» до «Інтера», конкретні люди при владі ніколи не приховували свого ставлення до телеканалу. Нерідко це декларується публічно. Але, як на мене, програють від цього насамперед ті люди, які виражають таке ставлення — це означає, що вони нічому не навчилися на досвіді попередньої влади, з одного боку. А з іншого боку, вони серйозно послаблюють свої позиції (декларовані) як прихильників демократії. Люди, які дозволяють собі висловлювання на адресу конкретних ЗМІ, займаючи державні посади (що припускає рівне ставлення до всіх суб’єктів підприємництва та ЗМІ), порушують якщо не букву, то дух закону точно.
— Як би ви прокоментували повідомлення в інтернеті про можливу зміну «Інтером» власника? Ураховуючи, що подейкують про структури, близькі до російських бізнес-груп, чи допускаєте ви — у разі подібного варіанта розвитку подій — можливість серйозних змін у редакційній політиці каналу?
— По-перше, повинен ще раз підтвердити, що, за моїми даними, змін у структурі власності «Інтера» не сталося. І я сподіваюся, що попри те, хто є власником каналу, редакційна політика залишатиметься незмінною. Унаслідок того, що останні півроку показали ефективність цієї редакційної політики — як із погляду інтересів суспільства, так і з погляду бізнесу. А я вважаю, що будь-який власник зацікавлений у розвитку ЗМІ як бізнесу.
— Наскільки нова суспільно-політична картина в країні цікава для політичного аналізу? Чи можна говорити, що політична аналітика зараз запитана більше, ніж до померанчевої революції?
— Насправді, у правилах поведінки політиків змінилося надто мало для того, щоб говорити про якусь суттєву зміну умов для політичного аналізу. Власне кажучи, на політичній сцені залишилися ті самі політики, які були до померанчевої революції. Померанчева революція сама по собі не привела у політику нових людей. Це була багато в чому спонтанна активність громадянського суспільства, але ми не бачимо облич цього громадянського суспільства в нинішній політиці, тобто персонажі не змінилися. І важко припускати, що ці персонажі можуть змінити свої звички, тим паче, що більша їхня частина є людьми, які вже сформувалися, яким дуже важко змінювати звички — навіть якби вони займалися іншим видом діяльності, а не політикою. І взагалі політики змінюються на превелику силу.
— Але, можливо, у тому, що «ми не бачимо облич громадянського суспільства», частково винне й телебачення?
— Знаєте, в нашій країні журналісти завжди традиційно винні: вони «розгойдують човен», порушують стабільність (за колишньої влади), ставлять під загрозу досягнення революції (за нинішньої) тощо. Безумовно, журналісти повинні реагувати на появу нових облич і громадянських ініціатив. На мою думку, вони реагують досить оперативно. Але журналісти не можуть створювати реальність. Одна з проблем старої влади полягала в тому, що вона намагалася за допомогою ЗМІ створювати таку собі реальність — відмінну від тієї, якою вона була насправді. Зараз журналістам — навіть із благородних міркувань — наступати на ті ж самі граблі, мені здається, було б помилково. Якщо немає нових лідерів, то ж не журналістам їх створювати...
