Потреба в газеті — незмінна

Нині в Україні газети читають 70% громадян. На думку науковців Інститут соціології НАН України, ця тенденція є стабільною й у найближчий час важко передбачити якісь зміни. Як з’ясувалося, Інтернет та телебачення лише частково конкурують із друкованими виданнями, оскільки газети мають свої незмінні «плюси» — їх можна привести як документ, як доказ. Важливість інформації, яку українці отримують зі шпальт газет, відображається й на рівні їхньої довіри до ЗМІ. Так, за даними експертів, рівень довіри до ЗМІ є набагато вищим за рівень довіри до інших структур . Так, за п’ятибальною шкалою він становить три бали з тенденцією до підвищення. І хоча це небагато, але цей показник перевищує показники довіри до практично всіх органів державної та недержавної влади. «Над» ЗМІ — тільки армія та духовенство. Зазначимо, що більше довіряють ЗМІ жителі сільських населених пунктів. У чому секрет незмінності ролі друкованих видань «Дню» розповів старший науковий співробітник відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України Олександр ГОНЧАРУК.

— Темпи розвитку й поширення інформаційних технологій наштовхують на думку, що незабаром газети перестануть бути важливими джерелами інформації, оскільки не витримають конкуренції. Але життя та соціологічні дослідження показують, що телебачення та Інтернет не зменшують у людей бажання читати газети. На вашу думку, чому?

— Міцність позиції газети залишається в тому, що вона може зберігати тривалий час інформацію, котру люди отримують, тобто, інформація є в матеріалізованому вигляді. Саме тому газета залишається, бо її можна навести як доказ в ЖЕКу, в сільській раді тощо. Ще одна важлива предметна справа газет, особливо офіційних, що в них є нормативні акти. Коли ви почуєте про нормативні акти по телевізору, то це нічого не означає, а якщо як аргумент приводять інформацію, наведену в друкованому органі, тоді це — переконливо. Те саме, якщо ви отримуєте інформацію з Інтернету. Вона — неформалізована. Тому якщо мова йде не про розваги, а про ціннісні для людини знання, то ніщо не може замінити газету.

Згідно з нашими дослідженнями, в Україні нині газети читає однакова кількість — 70% громадян. Це стосується як міст, так і в сіл. Ця цифра може коливатися, але в цілому вона не змінюється. Городяни найбільше читають центральну (всеукраїнську) пресу й міську, а жителі сільських населених пунктів частіше читають районну (33%) і обласну (37%) пресу. Щодо уподобань, то вони як правило в сільській місцевості змінюються дуже мало. Там є вже традиція передплачувати «Сільські вісті», відповідно, там ця газета є найбільш популярною (якщо говорити про загальноукраїнські видання). В містах — складніше, тому що одні газети з’являються, а інші — закриваються. Щодо часу, який респонденти віддають читанню газет, він однаковий для всіх опитаних — від 0,5 до 1 години щодня. В місті, як правило, читають 1,8 газети (майже дві), у селі — 1,4. Також жителі міст значно частіше — більш як удвічі, в порівнянні з жителями сіл — читають російські газети. На мою думку, це означає, що національні друковані ЗМІ не зайняли всі можливі ніші за характером інформації та подають недостатню кількість інформації про світ. Через це в значній мірі програють в конкурентній боротьбі за читача.

Можна стверджувати, що нині в Україні існує два потужних інформаційних поля для різних груп населення: національне поле для жителів міст та регіональне поле для жителів сільських населених пунктів. Міру взаємодії цих полів визначити важко, хоч і відомо, що загальнонаціональне поле є переважно політично орієнтованим, а регіональне має переважно соціально-економічну спрямованість.

— Чому ж програє телебачення та Інтернет — тільки тому, що інформацію не «втримаєш» у руках? Чи в них інші завдання?

— У старому кіно казали, що незабаром буде «суцільне телебачення», але так не виходить у зв’язку з тим, що телебачення дає вербальну інформацію, котру важко повторити, зберегти та відтворити. Для цього людині потрібно докласти ще зусилля. Тобто недоліки телебачення в тому, що вербальна інформація є не таким доказом, як інформація, подана в газеті... За нашими даними, середня тривалість перегляду телепередач нашими громадянами — 2,5 години щодня ( в однаковій мірі як для сільських, так і для міських жителів). Відповідно до цього можна було зробити припущення, що основним джерелом інформації є саме телебачення, але це не зовсім так, оскільки не всі телепрограми є інформаційними, більшість — розважальних. До того ж перегляд передач відбувається в пасивному режимі, під час виконання якихось домашніх робіт, тому не потребує постійного зосередження уваги. Через те телебачення швидше є засобом розваги, а не серйозним інформаційним ресурсом. Якщо ще згадати про радіо, то воно, за часовими витратами, посідає проміжне місце між телебаченням та газетами. Його слухають частіше в містах (від 0,5 до 1 години), в селі — трохи менше. Правда, 25% опитаних українців відповіли, що не слухають радіо взагалі. Зазначу, що прослуховування радіо теж не вимагає активного сприйняття. Натомість читання газет — це виключно активний спосіб отримання інформації, він вимагає задіяння мислительних процесів (аналізу, порівняння тощо). Тому хоч газети й не посідають перше місце за часом, який людина віддає їм, все ж вони продовжують займати своє, незамінне, місце в інформаційному просторі України.