«Повернення блудного Шустера»: політика й мораль

Як на мене, відсутні підстави коментувати зі змістовного боку «повернення блудного Шустера» на телеканал «Інтер». «Шустер LIVE» як «Шустер LIVE» - і цим усе сказано. Напрацьовані технології, знайома студія, звичка політиків приходити до неї, досвід ведучого, зрештою, досвід «згори» на більш-менш гостру розмову у прямому ефірі… Все на своїх місцях.

Але дві речі, які безпосередньо не стосуються змісту ток-шоу від 22 лютого все ж потребують коментаря.

По-перше, розпочинаючи прямий ефір Савік Шустер заявив, що ми, мовляв, знову на «головному каналі України». І справді: «Інтер» досі за інерцією у певних регіонах сприймається як «перша кнопка». І це саме ті регіони, де живе базовий електорат «партії влади», який останнім часом дещо похитнувся у своїх симпатіях і вже не бажає стрункими лавами йти голосувати за «своїх». Для «окучування» населення цих регіонів сам факт виходу в ефір «Справедливості» на «Інтері» небезпечний – якими б не були недоліки цієї ще неусталеної програми, вона була все одно жива, незашорена та переважно україномовна (включно з ведучою). А це посилювало хитання тих виборців/глядачів, які ще з часів СРСР звикли, що все світло в їхньому житті приходить з «самої Москви». Поява українського продукту, здатного конкурувати з московським, могла небезпечно захитати стереотипи цієї аудиторії, а це в перспективі виборів неприпустимо… Інша справа Шустер (а до нього Кисельов) – це «саме те», бо ж  – «із самої Москви»! І – тим більше – «фрондери». Саме такі персонажів потрібні владі та власникам «Інтера» для «тонкого» впливу на ту чималу частину виборців, яка захиталася у свої уподобаннях (нагадаю, що йдеться про переважну більшість населення цих областей, бо ж за офіційними даними Партія регіонів, скажімо, на Донеччині у жовтні 2012 року одержала хоча й відносну більшість голосів, але ця більшість становила тільки близько 40% голосів від усього числа виборців). Стандартна «лобова» пропаганда у «совковому» стилі тут уже навряд чи спрацює, тож настав час «модифікувати» у належному напрямі «Інтер». Він, а не якийсь інший, справді матиме тепер – за підтримки адмінресурсу – шанс стати «головним каналом України». Як це робиться, ми бачимо на прикладі «Шустер LIVE»: відтепер шоу автоматично матиме ще більший рейтинг – без жодних творчих зусиль для його здобуття. Образно кажучи, «конституційна більшість» аудиторії буде в кишені «Інтеру». Автоматично. Внаслідок зміни правил гри у телепросторі і зникнення конкуренції. Можна припустити, що якийсь із телеканалів із хоча б частково сумірним з «Інтером» покриттям спробує запустити паралельно п’ятничне політичне телешоу, але – внаслідок специфіки ситуації в телепросторі України – це буде гра в піддавки, яка ще більше підкреслить чесноти «Шустер LIVE» і «головного каналу»…

По-друге, вся ця історія має й морально-етичний вимір. Причому йдеться як про вселюдську мораль, так і про журналістську етику. А на додачу ще й (нехай для прихильників постмодерної політкоректності це звучить дико) про «етос лицаря», тобто «справжнього чоловіка» (до речі, Шустер здобував у минулі роки звання якогось супер-пупер «чоловіка України №1»). Так от, по-кулуарному, у стилістиці «міжсобойчика» вирішене питання про зняття ток-шоу «Справедливість» і повернення Шустера на «Інтер» було оголошене 19 лютого (якраз напередодні Всесвітнього дня соціальної справедливості…). А це означає, що група Безулик уже готувала нове ток-шоу. Ба більше: ще 18 лютого у групи панували такі настрої: ну, ми розуміємо, що нас урешті-решт виженуть, але спробуємо протриматися якийсь час, може, протягнемо до літа… Як з позиції вселюдської моралі оцінити дії Шустера і його команди? Невже не можна було сказати Бенкендорфу та Ко (про їхню моральність тут мова не йде): добре, у нас є певні зобов’язання перед вами, ми повертаємося на «Інтер», але давайте зробимо бодай невеличку паузу, дамо змогу колегам завершити бодай те, над чим вони зараз працюють і попрощатися з глядачем цієї програми? А як із журналістською етикою? Чи Савік Шустер не вважає Анну Безулик такою ж журналісткою, як і він сам? На моє переконання (право на яке гарантоване Конституцією України), що б тепер не говорив «борець із расизмом» Шустер (він виступає ще і в такому амплуа), але в цьому конкретному випадку повівся він як такий собі «юберменш», для якого «тубільці» - істоти нижчого ґатунку. Нарешті, Савік Шустер постійно грає роль (зверніть увагу!) «справжнього джентльмена», який відповідним чином поводить себе навіть у компанії найсумнівніших політиків України. Що ж, це – тільки роль, машкара, зовнішня форма, яка не відповідає внутрішній сутності, бо хіба ж правдивий джентльмен здатен так повестися щодо жінки?

Загалом же історія з поверненням «Шустер LIVE» на «Інтер» і закриттям «Справедливості» вельми сумна. Вона зайвий раз засвідчує, що телебачення України (принаймні, його «головні кнопки») керуються чим завгодно, тільки не інтересами аудиторії. Її різні групи мають дуже різноманітні інтереси та смаки, у тому числі й щодо політичних ток-шоу, але…

Утім, про це довелося б писати окрему статтю.