Правда деталей і правда емоцій
Відомо, що радянська воєнна кінематографія нерідко спотворювала правду з ідеологічною метою. Фільми перебудовчого періоду намагалися це виправити і гранично наблизитися до реалій. Російський фільм «Зірка», показаний у День Перемоги на каналі «1+1», знаменує нову тенденцію. Мінімум діалогів, максимум видовищності при неодмінній достовірності.
Перші враження юної зв’язкової (головна жіноча роль) від фронту, а в мене від фільму «Зірка» — відірвана нога в чоботі; зяюча рана замість черева корови на місці вибуху бомби. І далі кіноповість наповнена шокуючими кадрами. А емблемою самого фільму для мене стала досить реалістично вирізана зірка на тілі радянського бійця, виловленому з річки. З усіма подробицями, незмінно крупним планом подано загибель молодих розвідників. Так це бачив би, мабуть, німецький солдат, що стріляв у них з автомата. За ступенем уваги до цих моментів можна сказати, що показ смертей — це головне у фільмі. І вже на другому місці — особистості самих хлопців, юних героїв, для яких захист Батьківщини був дорожчим за життя.
Оповідь про самовідданий патріотизм і є надзавданням фільму. Недаремно половину бюджету сплатило Міністерство культури Російської Федерації. Римейк старого радянського фільму «Зірка», який екранізує однойменну повість Еммануїла Казакевича, став найбільш касовою картиною Росії минулого року. У щирість молодих хлопців віриш, і тут досягнуто мети, поставленої продюсером фільму Кареном Шахназаровим: «Про війну вже зараз повинні говорити люди молоді й у своїй манері». Було запрошено молодого російського режисера Миколу Лебедєва (автора «Зміїного джерела» і «Шанувальника»). Лебедєв признався, що це була дуже важка робота: «Ми дивилися в Держфільмофонді хроніку, матеріали, світлини, щоб досягти максимальної достовірності — з одного боку, але, з іншого боку, ми намагалися, щоб це було максимально романтично». Карен Шахназаров твердить, що в «Артеці» 10 тисяч школярів плакали, коли дивилися пілотний показ цього фільму. «Зірка» стала лідером кіно- та відеопрокату в Росії й отримала гран-прі п’яти фестивалів. Невже справді підростаючому поколінню потрібен жорсткий голлівудський підхід?
Проте у телеглядача була альтернатива. 10 травня на «Інтері» йшов іще один фільм про розвідників — російсько-білоруський «У серпні 44-го». Дії військової контррозвідки «Німан» також захоплюють, але напружений сюжет не переобтяжений психологічним «шантажем». А у видовищності «Зірці» цей фільм — так, поступається. Немає красивих панорам, де камера зачіпає листя верхівок дерев, створюючи загострене відчуття реальності.
Ще один воєнний фільм про літо 44-го, знятий Стівеном Спілбергом, «Врятувати рядового Райана» («Інтер», 11 травня) — широко відомий. І відразу видно особливості західного погляду. Якщо завдання «Зірки» — нагадати молодим росіянам, що колись їхні ровесники вважали за честь загинути за Батьківщину, то в американському сприйнятті найбільша цінність — солдатське життя. Герой Тома Генкса капітан Джон Міллер говорить: «Коли-небудь ми згадуватимемо війну, і може статися, що порятунок рядового Райана — найпристойніший вчинок за всю війну». Зворушливий фінал примушує глядача поставити собі трохи пафосне, але щире запитання: «Наскільки гідно я живу?». І в душі залишається не скорбота та спустошення, а життєстверджуючий мотив.
Ідуть із життя ветерани, для яких головний день у році — 9 Травня. І скоро ні в кого буде спитати, чи схожі на правду кіноісторії про найбільшу війну минулого сторіччя. Навіть не в конкретних деталях, а за відчуттями та емоціями. Коли старі військові, що служили на радянському підводному човні, дивилися фільм «К-19» («1+1», 11травня), то помітили безліч невідповідностей, яких не могло бути тоді. Але великодушно пробачили неточності, оскільки залишилися задоволеними тим, що побачили, — було правильно передано драматизм ситуації, а образ, створений Гаррісоном Фордом, виявився гідним свого прототипу.
А сучасним кінорежисерам залишиться згадувати слова Леоніда Бикова. Намагаючись пояснити неминущий успіх пронизливого фільму «У бій ідуть тільки «старики» (його повторювали 9 травня на «Інтері»), він говорив, що справжні фільми про війну, за великим рахунком, розповідають не про війну, а про людей і можливості й у нелюдських умовах не зламатися, залишитися вірним фронтовій дружбі й собі.
