Про два епізоди телеефіру

Знаний український журналіст, а віднедавна і політик Дмитро Гордон — на «ти» з багатьма цікавими особистостями. Зокрема, з Віктором Суворовим (він же Володимир Рєзун), колишнім радянським розвідником, автором численних сенсаційних історичних розвідок про переддень Другої світової війни, про її вплив на долі світу і про військово-політичні плани Кремля у ХХ столітті. 2 липня Віктор Суворов за допомогою телемосту Брістоль — Київ став гостем програми «ГОРДОН» на каналі «112 Україна». З початку розмови йшлося про колишню розвідувальну діяльність капітана ГРУ Рєзуна, а потім про нинішню дослідницьку роботу історика та письменника Суворова, яка іманентно споріднена з першою, бо в обох випадках ідеться про пошук істини за запоною неправди («історик — це розвідник минулого», як каже сам Суворов). Ну, а далі мова зайшла про сучасність.

І все б нічого, але в першій частині розмови Гордон з якогось дива підкинув Суворову «дезу», а той її сприйняв усерйоз, що наклало відбиток на все подальше. «Нещодавно у нас відгримів День Перемоги, у Росії він відзначається 9 травня, в Україні — 8 травня, — каже Гордон і запитує: — чи слід відзначати День Перемоги?» Ясна річ, відповідає Суворов, що жодної перемоги СРСР не здобув і не слід відзначати цей день. Але ж 8 травня в Україні — це День пам’яті і примирення, а не встановлене Сталіним і Брежнєвим свято! Суворов, за його власними словами, останнім часом хворів і міг не відстежити деяких подій, але навіщо Гордон дезінформував свого співрозмовника, навіщо прирівняв Україну до такої собі «Росії №2»? Це треба зовсім не поважати ні Суворова, ні українських телеглядачів…

Ще одна дезінформація — це твердження Гордона, що, мовляв, я розмовляв з найрозумнішими людьми, і вони не погоджуються з тим, що 1941 року Сталін був готовим напасти на Гітлера, вони вважають, що це повна дурниця. А прізвища цих «найрозумніших людей» можна? Бо в Україні серед розумних людей ще з першої половини 1990-х концепцію Суворова не лише сприйняло, а й доповнило чимало істориків та публіцистів. Вийшли друком численні книжки українських авторів про плани Сталіна щодо завоювання Європи та світу і місце України в них, про Пакт Молотова — Ріббентропа і страшну катастрофу Червоної армії влітку 1941-го, про тодішні настрої в радянському війську та причини зриву сталінських планів. Ну, а зараз я особисто (у тому числі завдяки 15-річному досвіду ведучого радіопрограм і майже 20-річному — редактора журналу) не знаю жодної розумної людини в Україні, яка б вважала, що Сталін не готував напад на Гітлера. Тож навіщо створювати в Суворова, а заодно у певної частини телеаудиторії відверто фальшиве враження про українську інтелектуальну еліту? Чи, може, Гордон та я вкладаємо принципово різні значення в поняття «розум»?

Ці епізоди, як на мене, до певної міри зіпсували враження від динамічної та цікавої розмови в телеефірі. Хоч вона могла б бути ще цікавішою, якби її ведучий не завжди погоджувався з тезами свого візаві, скажімо, щодо того, що Чьорчилль (саме так, наполягає Віктор Суворов, слід вимовляти і писати прізвище славетного британського політика) був великий дурень. Мовляв, Сталін його перегравав, робив з ним усе, що хотів. Але ж як тоді цей «дурень» зумів рік вистояти на чолі Британії проти Гітлера і Муссоліні, підтримуваних тим же Сталіним? Чи випадковою стала відмова біснуватого фюрера від висадки на Британських островах і переорієнтація його на війну проти СРСР, чи випадково розвідувальна інформація про британські сили малювала їх Гітлеру завищеними, а про радянські сили — відчутно заниженими? Це все те, що добре відомо справді розумним людям в Україні, тож хіба зайвою виявилась би змістовна дискусія в ефірі?

Втім, цікавого, попри все, було чимало. Це і розміркування Віктора Суворова про нинішній стан Росії та її перспективи, про Путіна та його оточення, про насиченість України агентурою ФСБ, про стратегічні цілі й поточні завдання українського народу, про засади інтеграції в Україну окупованої частини Донбасу та Криму («Крим і Донбас Україні потрібні, але треба почекати, так, як почекала свого часу возз’єднання Німеччина, доки там самі люди не захочуть жити в Україні», — наголосив Суворов). Нарешті, я гадаю, глядачам не зайве було переконатися, що Володимир Рєзун та його сім’я вважають себе українцями й підтримують Україну в її боротьбі за свободу.

«Слава Україні!» — так закінчив розмову Віктор Суворов. «Героям слава!» — відгукнувся Дмитро Гордон. Що ж, ефектний та доречний фінал. Шкода, що в першій частині розмови в ефір з ініціативи ведучого пішла дезінформація, яка дещо збила загальні орієнтири… Адже 3 липня текстовий запис розмови був оприлюднений сайтом «Гордон», а у наступні дні повністю чи у вигляді фрагментів і цитат – десятками електронних і паперових мас-медіа, тим самим, разом із наведеними «дезами», ставши фактом суспільного життя…