Про мовчазну згоду

Як розв’язати ситуацію, що склалася, — це питання до соціологів і політологів із державницьким мисленням. На мою думку, ситуація має бути врегульована, причому ініціатором врегулювання повинен бути Президент України, бо він — єдина легітимна, уповноважена народом України особа (подобається це комусь чи не подобається), яка присягала на Пересопницькому Євангелії та має діяти на благо народу.

Припускаю, що Президент не має достовірної інформації про ситуацію в суспільстві, й покладаю вину на саме СУСПІЛЬСТВО. Чому так думаю? За соціологічними дослідженнями, в ці дні, навіть у Львові зокрема, й на Львівщині загалом є суттєва кількість людей, які підтримують ті дії Президента, котрі зараз чиняться. І є друга частина людей, яка не підтримує, осуджує, отже, перебуває на Майданах. 

Я як журналіст і пересічний громадянин проаналізувала склад осіб, що перебувають на Майданах, — це, в основному, молодь і так званий робітничо-селянський клас. Також, звісно, журналісти. Фактично одні творять ті історичні події, а інші в режимі он-лайн, ризикуючи життям, подають ці події широкому загалові.

Однак є значна частина суспільства (я цих людей називаю «середнячками», й це освічені, авторитетні, фахові особистості — зокрема науковці, фахівці з державного управління), яка споглядає за подіями з екрана телевізора, навіть, напевно, пускає сльозу за вбитих і покалічених, але думає, що все якось само собою вирішиться. А може, навіть, думають, як у радянські часи: «Якось пристосуємося...»

Отож виходить: якщо більша частина людей мовчить, то вона є згодною із ситуацією, що зараз розгортається?! Така собі мовчазна згода! Тобто бунтують екстремісти?

От якраз у цьому, на мою думку, головна проблема!