Про що Зеленському говорити з Путіним?

Спочатку про веселе, якщо це можна назвати веселим, коли йдеться про малограмотність людей, у руках у яких ядерна кнопка. Нещодавно молодший товариш Путіна міністр оборони РФ генерал Шойгу Сергій Кожугетович виступив з підтримкою тези свого патрона про те, що українці й росіяни — «один народ». Шойгу так і сказав телепропагандисту Соловйову: «Вони з нами практично один народ». Кожугетовича тут явно занесло. Адже він тувинець. А тувинці — азіатський народ, у релігійному плані — буддисти й шаманісти (язичники), які до народів слов’янської групи індоєвропейської сім’ї не мають відношення.

Заява Шойгу показує всю безглуздість одкровень його верховного головнокомандувача, тувинець Шойгу —  живе спростування «історичних» гасел Путіна.

Нещодавно господар Кремля в черговий раз сів у «історичну» калюжу. На початку навчального року пан Путін вирішив дати уроки «історичної» мудрості російським школярам. Він почав розповідати їм про те, чого сам ніколи не вчився (у нього була інша професія й інша освіта). «Великий історик» переплутав Північну війну, яку імператор Петро I вів проти Швеції, з Семирічною війною, яку Росія вела проти Пруссії через багато років після смерті Петра. Знайшовся школяр, який цілком у стилі героя Ганса Християна Андерсена звернув увагу на «костюм короля», а точніше на відсутність такого. Путін почав щось бурмотіти, щоб зам’яти ситуацію. Так, уже навіть школярі поправляють того, хто намагався вчити історії «прогресивне людство» (як казали за радянських часів).

У Росії є ще один «геніальний історик» пан Мединський (до речі, наш «землячок» з Черкаської області). Він склав працю, якою прикував до ганебного стовпа всіх русофобів, які поширюють брехливі чутки про російське пияцтво. Мединський довів, що росіяни — найтверезіший народ у світі і такими були завжди. А крім того, Мединський гордо стверджує, що російські люди, на відміну від інших, мають одну зайву хромосому. Мединський не знає, що, з точки зору генетики, її краще не мати, бо вона гарантує важкі психічні відхилення.

Сподіватимемося, що ці панове припинять вчити нас історичної істини.

У студії телеканалу «Еспресо-TV» Антон Борковський черговий раз спілкувався з російським політологом-емігрантом Андрієм Піонтковським. Піонтковський переконаний у неминучості широкомасштабного наступу Росії на Україну. У цьому переконані багато аналітиків і експертів, як закордонних, так і вітчизняних. Але, здається, вулиця Банкова в Києві не вірить у це абсолютно, вона поводиться так, ніби абсолютно впевнена, що такого не станеться. На думку Піонтковського, контроль Москви над Україною та Пекіна над Тайванем у всесвітньо-історичному сенсі означатиме перемогу «Яси Чингізхана» над «Великою хартією вольностей».

Роман Безсмертний висловився в студії Борковського не настільки гарно, але конкретніше. Він вважає, що поки в Україні не буде вирішене питання про російську резидентуру, що присутня в багатьох ланках влади, США не зможуть нам допомогти і не зможуть будувати з нами довірчі відносини. На цьому тлі візити нашого Президента за океан — звичайно, добре, але кардинально вони не зможуть нічого вирішити без наведення порядку у високих кабінетах Києва. Цікаво, скільки там «засланих козачків»? Навіть дивлячись неозброєним оком, відчувається, що багато...

Своїми геополітичними спостереженнями на каналі «Україна-24» поділився ще один російський емігрант — Андрій Ілларіонов. Зокрема, він дав свою оцінку подіям в Афганістані і вніс ясність щодо американської допомоги цій країні. За його даними, в цілому за 20 років тільки на афганську армію США витратили 83 мільярди доларів. Це по 4 мільярди щорічно. Україна про таку щедрість не може навіть мріяти. А 2 трильйони за цей час було витрачено на американську армію в Афганістані, на американських ветеранів, що повернулися з Афганістану додому. А ще на американських експертів і консультантів.

Деякі наші конспірологи стверджують, що відхід з Афганістану — це геніальний хід США, мовляв, таліби в Центральній Азії стануть головним болем для Москви. Сумнівно.

Таліби вже оголосили, що вважають головним союзником Китай. А Китаю вони в Центральній Азії теж не потрібні. До речі, в черговий раз зруйновано міф про ісламську солідарність. Таліби, ці ревні мусульмани, хочуть дружити з Китаєм, абсолютно не цікавлячись долею мусульман-уйгурів у Східному Туркестані (КНР), де уйгурів переслідують саме за приналежність до ісламу.

Варто сказати, що й християнська солідарність — такий же міф. У багатьох країнах Сходу становище християнських громад вкрай важке, але Європа й Америка мовчать.

Подібна ситуація не є тільки фактом сучасності. Нещодавно канал «Культура» показав документально-ігровий фільм про падіння Константинополя, взятого турками 1453 року. Про християнський Константинополь тоді в Європі переживала лише одна людина — Папа Римський. Усім іншим християнським владикам — королям і імператорам — на долю Константинополя було начхати. Хоча вистачило б 8-10 тисяч християнських воїнів, щоб врятувати «Другий Рим»...

На тому ж каналі «Україна-24» відомий Дмитро Гордон поспілкувався з ведучим Василем Головановим. Голованов запитав у Гордона, як він ставиться до особистості покійного мера Харкова Геннадія Кернеса. І отримав відверту відповідь. Останнім часом Дмитро Ілліч любить підкреслювати, що завжди говорить правду. Ось ця правда — «Кернес крав, звичайно, але ж і людям давав». Слова істинно радянської людини, що ностальгує за СРСР. Однак мені важко уявити, щоб якийсь німецький журналіст сьогодні публічно розповідав: «Був у нас бургомістр, крав, але й людям давав».

І далі одкровення Д.І.Гордона були ще «забійнішими»: «Кернес, звичайно, сепаратист, якби це залежало від нього, то із задоволенням віддав би Харків Росії». Але цей градоначальник усе одно, за Гордоном, гідний захоплення. Виходить у Гордона так, що Кернес — сепаратист, зрадник, але дуже хороша людина... Такою є логіка Гордона. На жаль, нерідко це логіка верхівки нашої держави...

Останніми днями в наших ЗМІ почали говорити про те, що зустріч Зеленського й Путіна може відбутися. Однак нічого не змінилося в диспозиції сторін. Москва вже заявила, що Крим і Донбас вона не обговорюватиме. Про що ж тоді говорити? Про концерти Філіпа Кіркорова в Києві?

Путін розраховує, що Зеленський до нього приїде, щоб стати на коліна, капітулювати. Особисто Зеленський може це зробити, але це не означає, що це зробить Україна. Тоді в Україні просто буде інший президент та інший верховний головнокомандувач. А у Віктора Федоровича Януковича з’явиться компаньйон по проживанню в Росії...

Попередник Зеленського на посаді президента Петро Порошенко вже сформулював п’ять «червоних ліній» на будь-яких переговорах з Росією: 1) Україна не відмовиться від євроінтеграціі; 2) Україна не піде ні на які поступки щодо питання українського Криму; 3) Ми не відмовимося від своєї національної ідентичності; 4) Ми не погодимося ні на які вибори на окупованій території; 5) Ніякого вибачення злочинів агресорів і особисто Путіна.

То про що Зеленському говорити з Путіним? Вождь «слуг народу» розраховує заробити бали в ролі «миротворця»? Але втрати, провали і самодискредитація в результаті «посиденьок» з лідером агресорів можуть бути набагато більшими, рейтинг Зе може наблизитися до нуля.

Ризик для країни й особисто для Зе — колосальний...