Про вміння бачити ліс за деревами

Ми публікуємо сьогодні відгук головного редактора «ТСН» («1+1») Олександра Кривенка на матеріал оглядача нашої газети Наталі Лігачової «Хто сказав, що нашому Президенту потрібна Бі-Бі-Сі?» («День», 19.11.98 р.). І, в свою чергу, відповідь пану Кривенку автора статті. Тим самим ми не тільки хочемо звернути увагу наших читачів на проблему об’єктивності ЗМІ, яка напередодні передвиборних боїв стає «гарячою» й суперактуальною для всіх мислячих і небайдужих громадян нашого суспільства. Одночасно нам хотілося б підкреслити, що метою подібних полемік і бажаним результатом має бути одне: спільний пошук оптимальних рішень у питаннях, із багатьма з яких журналістика незалежної України стикається вперше. Нам здається, що готовність до конструктивної полеміки для нашого суспільства зараз не менш важлива, ніж готовність до рішучих дій і твердість у відстоюванні своїх поглядів. Власне, для цього «День» і тримає відкритими для всіх двері до своїх дискусійних клубів.

Від Бі-Бі-Сі не всі переживають творчий оргазм

Головному редактору газети «День» п. Ларисі Івшиній та журналістці того ж видання п. Наталі Лігачовій

Шановні колеги!

Не належу до людей, які полюбляють листуватися з пресою. Однак є в сьогоднішньому (четвер, 19 листопада) випуску таке, що — як кажуть галичани — «вкурвило» мене. Маю на увазі пасаж із публікації Наталі Лігачової під назвою «Хто сказав...» на стор. 8-ій. Щоб не гаяти вашого часу і часу читачів (ця цидула призначена для опублікування, зокрема й на сторінках «Дня», якщо буде на те редакторська ласка), робитиму короткі цитати з тексту п. Лігачової й додаватиму своїх кілька копійок.

п. Лігачова: «Ось і ТСН не забули завершити сюжет про зняття Княжицького уїдливим: «Тепер українське Бі-Бі-Сі створюватиме Зиновій Кулик».

Моє: Згаданий сюжет насправді завершувався словами, уїдливість в яких може добачити лише злостива або неретельна журналістка: «Зміна керівництва Національної телекомпанії навряд чи означає відміну реформ у цій структурі. Можна лише поспівчувати новопризначеному президенту Зиновію Кулику, якому доведеться творити українське Бі-Бі-Сі наявними, тобто бюджетними засобами» (17 листопада, випуск о 23.15).

п. Лігачова продовжує: «Але, на жаль, про те, яку Бі-Бі-Сі можуть робити у нас, добре продемонструвала сама ж «Студія 1+1», яка також неодноразово заявляла про відповідність своєї інформаційної програми європейським стандартам.

Моє: Ні «Студія 1+1», ні її інформаційна програма (себто ТСН) не можуть демонструвати жодної Бі-Бі-Сі. Бо жодного разу (принаймні, за ті десять місяців, що я тут працюю) не декларували мету творити Бі-Бі-Сі. Виважені новини, збалансовані новини — так. Але Бі-Бі-Сі — громадське телебачення, ми ж — телебачення комерційне. У нас різні методи заробляння грошей, тому ми не можемо працювати за однією методою. Це по-перше. По-друге, «європейські стандарти» не вичерпуються стандартами Бі-Бі-Сі, шановна колего. І від методи Бі-Бі-Сі далеко не всі журналісти переживають ритуальний творчий оргазм. А багацько людей, які це роблять, телебачення Бі-Бі-Сі не оглядали, а якщо й оглядали, то не конче розуміли з мовних причин.

п. Лігачова продовжує: «У той час, коли в ТСН ішов сюжет тільки з одним — аж ніяк не найсвіжішим — синхроном Долганова, на Бі-Бі-Сі вже звучали в ефірі інтерв’ю і знятого щойно Княжицького, і призначеного Кулика. Було подано дві протилежні точки зору і максимум оперативної інформації, що була на той момент».

Моє: Як і кожен глядач, п. Лігачова може скласти власне враження щодо свіжості синхрону. Тому переконувати, що інтерв’ю з п. Долгановим записали «по гарячому», справа не вдячна. Однак оперативна інформація в тому сюжеті таки була, принаймні та, яку ми мали. Була й позиція Княжицького. Не його синхроном, але з його слів голосом журналіста ТСН: «Він (себто Княжицький) пов’язує своє звільнення не з конфліктом із «Сімома днями», а з острахом людей, що керували державним телебаченням, перед результатами перевірок контрольно-ревізійного управління та Генпрокуратури». Хоча ми й не тримаємось, як сліпий ціпка, догм Бі-Бі-Сі. Натомість, інформаційна програма «Вікна», шефом якої є Микола Княжицький, був і — гадаю — є, симпатії до якої Наталя Лігачова у своїх статтях не цурається, і яка — здавалося б — мала бути найближче до канону міфілогізованої Бі-Бі-Сі, — того вечора взагалі жодним словом не згадала про звільнення Княжицького та призначення Кулика. Однак п. Лігачова цього не зауважила, як і того, що вже наступного дня ТСН дали висловитись і Княжицькому, і Кулику, і керівнику УТН.

І як резюме. Газеті, яка бере на себе клопіт захищати творчу методу Бі-Бі-Сі, варто було б враховувати один із головних принципів, яким завжди керується не лише вищезгадане громадське телебачення Великої Британії, а й будь-яке професійне видання. А саме — коректно цитувати джерела. Не кажучи вже про вміння бачити ліс за деревами, оперувати контекстом і не пересмикувати карти.

19 листопада 1998 року

Передусім я дякую Вам за такий оперативний відгук на мій матеріал. Схвильована і безпосередня реакція читачів — це те, чого прагне, напевно, кожний журналіст.

Водночас Ви не можете насправді не розуміти, що коли я писала про Бі-Бі-Сі, то мала на увазі не буквальне копіювання цієї структури, а дотримання принципів, обов’язкових для будь-якої поважаючої себе інформаційної програми — громадського, державного чи то комерційного ТБ: об’єктивність, оперативність, безсторонність. Що й було, до речі, підкреслено моєю фразою про те, що сама «Студія «1+1» не одноразово заявляла про відповідність своєї інформаційної програми європейським стандартам». Як бачите, про те, що ніби «1+1» декларує мету створити саме Бі-Бі-Сі, звісно ж, не йшлося. Більш того, гадаю, що й п. Княжицький, який свого часу сказав про те, що будуватиме «українську Бі-Бі-Сі», (що до п. Кулика, то він про подібне прагнення, до речі, ніколи не заявляв), навряд чи мав на увазі точну кальку британської корпорації, хоча б тому, що у нас немає умов для запровадження абонентної плати за користування ТБ. Та й, власне, Ви, суперечачи самому собі, в кінці свого звернення до редакції «Дня», говорите про нас як про газету, «яка бере на себе клопіт захищати творчу методу Бі-Бі-Сі».

Так от, стосовно творчих принципів. У своєму гнівному листі Ви стверджуєте, що в сюжеті «ТСН» було дано різні точки зору, в тому числі, було висловлено й позицію Княжицького, хоча б у тексті за кадром. Але при цьому Ви, напевно, випадково, «забуваєте» про те, що в ефірі відразу ж після цього йшли слова Вадима Долганова, який спростовував — прямо, без будь-якого можливого нюансу — заяву Княжицького про те, що його відставки хотіли сили, котрі бояться перевірок КРУ та Генпрокуратури. Пан Долганов повідомив, що насправді для перевірок їхня державна структура повністю прозора. Не Вам, шановний Олександре, говорити, що в програмі, котра дійсно прагне об’єктивності, після цього повинна була б іти редакційна ремарка, котра врівноважує позиції, протистоїть впровадженню в свідомість глядача переконаності у правоті однієї зі сторін. У сюжеті «ТСН» цього зроблено не було. Далі — більше. Не сказавши й слова про будь-яку конструктивну концепцію реформування нашого ТБ п. Зиновієм Куликом, не давши його синхрону, «ТСН», однак, апріорі, як аксіому, заявила, що «зміна керівництва Національної телекомпанії навряд чи означає відміну реформ у цій структурі». Спираючись на які факти «ТСН» в цьому впевнена? І чому «ТСН» співчуває п. Кулику, якому «доведеться творити українське Бі-Бі-Сі наявними, тобто бюджетними засобами»? А що, виходить, що Княжицький хотів робити це коштами «не наявними», не «бюджетними»? Адже саме це безапеляційне, знов-таки, і бездоказове твердження виникає де-факто з подібної конструкції «ТСН».

Що ж до подальших випусків «ТСН» наступного дня — то, по-перше, вони були в ефірі вже після написання мого матеріалу. А, по-друге, їхня «об’єктивність і безсторонність» стосовно порушеної нами теми також, на мій погляд, була вельми сумнівною. Бо синхрони і Зиновія Кулика, і керівника «УТН» Олександра Бутка монтувалися в такий контекст, що саме вони, знов-таки, сприймалися твердженнями, котрі не піддаються сумніву. Я вже не кажу про рівень претензій Зиновія Кулика й Олександра Бутка, розтиражованих нашими ТБ-програмами, в зіставленні з реальним масштабом стикання інтересів навколо Національної телекомпанії, про який головному редактору «ТСН» напевно відомо не гірше за мене. І чому кореспонденти програми вдовольнилися такими дрібними й поверхневими поясненнями ситуації, не зробивши спробу піти глибше, і бути, тим самим, правдивіше й точніше, — це також до питання про «зваженість і збалансованість» подачі цієї теми в ТСН.

Загалом же, я гадаю, дане листування й суть порушених у ньому питань свідчать про те, наскільки актуальною для наших ЗМІ є проблема об’єктивності в подачі факту та врівноваженості балансів у його трактуванні. Так само, як і проблема заангажованості наших ЗМІ не тільки політичними інтересами, а й інтересами конкурентної боротьби. На жаль, залежність від тактичних політичних цілей продемонстрували протягом двох минулих неділь і журналісти каналу СТБ, якщо порівняти останній випуск «Вікон-тижневика» і минулий аналітичний випуск «УТН», зроблений, як відомо, фактично їхніми силами. І про це дійсно треба писати й говорити попри наші особисті симпатії. Що, власне, й намагається робити газета «День» і я, як телекритик. Втім, гадаю, ці теми ще далеко не закриті, і ми чекаємо реакції на публікацію даної телеполеміки наших читачів.

Наталя ЛІГАЧОВА, «День»

№228 27.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»