Режисер телебачення:

Ірина Іонова — режисер «1+1». Працювала на УТ-1, УТ-3, в «Новій мові». Закінчила Театральний інститут, факультет організації планування управління. Вважає, що режисер на телебаченні — «дивна професія».

— Іро, через ваш режисерський пульт пройшла не одна програма каналу «1+1». Ви режисирували спецпроекти, телемости з ГРТ, «Епіцентр» та «Епіцентр-дебати», «ТСН», «ТСН. Особливий погляд», тепер — «Перший мільйон«… Яку з них ви вважаєте своїм «головним університетом»?

— Мабуть, «Епіцентр». Це величезний, дуже важкий проект. Він забирав багато сили, енергії, нервів. Моє глибоке переконання, що склалося після тривалої роботи над політичними телепрограмами: якщо режисер навчився якісно робити «політичне телебачення», то все інше йому дається легко. Адже «політичне телебачення» — найбідніше з погляду картинки, видовищності, телевізійності, а значить, і режисури.

— Тепер ви режисируєте «Перший мільйон» — оригінальне ігрове ток-шоу зі складною технологією виробництва. У чому специфіка роботи над цим проектом?

— Програма існує в понад 50 країнах світу. Там вона відома як «Шоу мільйонерів», або «Who wants to be а millionaire?». Працюючи над нашим варіантом — «Першим мільйоном», — ми зрозуміли, наскільки унікальний її задум. Унікальний він і за телевізійною технологією, і за дією, що відбувається в студії, і з погляду якихось негласних законів ТБ на прикладі успішних телекомпаній різних країн. Це безпрограшний варіант ігрового шоу: програма популярна серед глядачів, приваблива для учасників і рентабельна. Незважаючи на відмінність телевізійної аудиторії в різних країнах, «Шоу мільйонерів» за короткий час стало популярним скрізь, де виробляється. Тільки в Японії проект було закрито: ідея, закладена в програмі, не збігалася з основним життєвим принципом японців, у яких поняття особистого збагачення — невід’ємна частина зростання добробуту суспільства.

— Є якісь особливості режисури в цій програмі?

— «Перший мільйон» підпорядкований законам ведення гри, які регулює комп’ютер. Це відрізняє технологію виробництва шоу від будь-якої іншої програми. Успіх авторської програми в основному залежить від волі і творчого задуму журналістів, режисерів. Тут же головне — структура гри, закладена в комп’ютер. Решта просто працюють за цією схемою.

— Виходить, що в цьому випадку режисер стає заручником комп’ютера. А де ж творчість, оригінальні ідеї, політ фантазії тощо? Наскільки взагалі все це доречне на телебаченні?

— На мій погляд, на телебаченні режисер — це дивна професія. Вона відрізняється від стереотипного поняття режисера театру або кіно. Режисер-телевізійник — це, скоріше, організатор процесу, людина, яка розуміє і частково володіє всіма суміжними професіями, задіяними у створенні телепередач. Його завдання — знайти творче та організаційне вирішення гармонійної роботи всіх служб, які беруть участь у створенні ТБ- продукту.

— Оцінюючи свою режисерську практику на каналі «1+1», ви можете назвати найскладнішу вашу режисерську роботу?

— Мені складно порівнювати програми. Якщо взяти всі проекти, в яких я брала участь, то кожний із них по-своєму найцікавіший і найскладніший. Але все ж «Епіцентр», над яким ми працювали перед президентськими виборами, був для мене найважчим. Не технологічно, а емоційно. Незважаючи, що режисер лише частково відповідає за політичний зміст програми, і мене, на перший погляд, не повинні були мучити муки совісті або сумніву, я дуже переживала за неї, за всі чутки (частіше неправдиві), які точилися навколо програми в той період.

— Чи є свої секрети в режисера випусків новин?

— Новини, як точно зауважив хтось із керівників НТБ, — це кров каналу. І тому робити їх складно і відповідально. Це не полігон для творчості. У цій роботі не можна захоплюватися якимись радикальними вирішеннями, віяннями режисерської моди. Новини, передусім, — класичний продукт. І режисеру новин треба вміти знайти ту оптимальну межу, правильний баланс між модними течіями на телебаченні і традиційною подачею інформаційних блоків. Він повинен зберегти новинну класику жанру і при цьому зробити їх максимально сучасними. Хоч як це банально звучить, новини — щоденна рутинна робота, коли насамперед потрібно старатися і викладатися щохвилини.

— І все ж, чи є у вашому телевізійному режисерському минулому проект, про який ви згадуєте з ностальгією?

— Для мене це «ТСН. Особливий погляд», який ми робили з Ростиславом Хотіним, з Ігорем Федорівим та іншими журналістами ТСН. Його я могла б назвати своїм улюбленим. То були найцікавіші дні мого життя. Постійні відрядження… І не мало значення куди — в Берлін, Луганськ або в житомирську в’язницю до Онопрієнка,. У цю роботу ми вкладали всі сили, всі свої переживання. Ось це якраз було поле для творчості, де має значення не тільки закон жанру, але і твоє власне сприйняття матеріалу. Я думаю, ми коли-небудь відновимо цей проект.