Річниця ГКЧП, що переміг

Минулими вихідними російський телевізор відзначав річницю ГКЧП. Це було свято зі сльозами на очах. Важке і болісне свято. З одного боку, як з’ясувалося через чверть сторіччя, ідеї ГКЧП зрештою перемогли. Принаймні, в Росії. З іншого боку, знову ж таки сталася найбільша геополітична катастрофа. Одним словом, як пишуть юні діви про свій статус у соціальних мережах, «усе складно».

Усю ця квітучу складність, що дуже різноманітно пахнула, подали росіянам у «Воскресном вечере» Володимира Соловйова від 20.08.17. Тон обговоренню задали, звичайно, прихильники ГКЧП. Письменник Проханов повідомив, що всі члени ГКЧП були близькими йому людьми і що ГКЧП був останнім актом спецоперації під назвою «перебудова», оскільки був, виявляється, сформований Горбачовим. Після чого письменник Проханов упав у транс і почав замогильним голосом пояснювати, що «ГКЧП — це таємнича низхідна лінія російської історії. А Єльцин — це яма. А путінізм — це ми виходимо з цієї ями і йдемо до цвітіння, яке неминуче». Кінець цитати.

Соловйову чомусь не сподобалося слово «путінізм», можливо, в його зіпсованому мозку виникла деяка неприємна рима. Тому він спробував переконати  письменника Проханова слово «путінізм» не вживати, але письменник Проханов уперся. А оскільки Соловйов своїми зауваженнями вивів письменника Проханова з містичного трансу, в якому той перебував, то письменник Проханов образився і з прикрості впав у новий транс, цього разу пророчий. «ГКЧП — це перша вдала помаранчева революція!» — волав письменник Проханов.

Люди, отруєні логікою, можливо, в цю мить здивувалися, оскільки етикетка «помаранчева революція» в російському телевізорі означає, що це справа рук США, і виходить, що друзі письменника Проханова були американськими шпигунами, а сам він співчував американській спецоперації. Але людям, отруєним логікою, слухати Проханова не рекомендується, оскільки письменник Проханов звертається виключно до патріотів. І ось спеціально для патріотів письменник Проханов голосно і пронизливо прокричав три слова: «Розвиток! Розвиток!! Розвиток!!!». Саме ці три речі потрібні Росії зараз, і вони складають план письменника Проханова щодо виходу з єльцинської ями та переходу до повного й остаточного цвітіння путінізму.

Якщо письменник Проханов завжди вірний собі та прекрасний у своїй постійності та цілісності своєї творчої натури, то генерал Руцькой виглядав у цій передачі людиною, яка чи то абсолютно не пам’ятає, що він робив 26 років тому, і глибоко ці дії засуджує, чи то відрікся від своїх переконань і розкаявся. «Здійснено злочин проти своєї країни!» — повідомив генерал Руцькой. І додав: «Зрада! Горбачов — політичний аферист, який повинен був сидіти на нарах». На питання Соловйова: «ГКЧП — це злочин?» — Руцькой відповів категорично: «Ні! Це була відчайдушна спроба запобігти розпаду країни». Соловйов поставив йому закономірне запитання, навіщо ж він у такому разі боровся з ГКЧП, будучи одним із організаторів оборони Білого дому від цих благородних людей, а потім ще і полетів визволяти «політичного афериста Горбачова» з фороського полону, за що і отримав генеральську зірку з рук цього «політичного афериста». На що генерал Руцькой відповів: «Я робив те, що повинен був робити». Втім, вимагати логіки та послідовності від генерала Руцького — справа ще безрозсудніша, ніж вимагати того ж від письменника Проханова.

Після містичних одкровень письменника Проханова та дивовижної дволикості чесного генерала Руцького настав час глибокого політологічного аналізу цього поворотного моменту російської історії. Його дав політолог Дмитро Куликов, який повідомив, що «історично це була буржуазна контрреволюція». Моментом загибелі Радянського Союзу політолог Куликов назвав той день, коли «партія саморозпустилась, коли вона дозволила скасувати шосту статтю Конституції про свою керівну та направляючу роль». А деградація правлячого класу, на думку політолога Куликова, почалася з ключових слів про культ особи.

Із цих же позицій, але більш художньо оцінив ГКЧП і розпад СРСР режисер Шахназаров. «Радянський проект прекрасний, — повідомив режисер, — але для того, щоб він працював, потрібна була така фігура, як Сталін». Після чого режисер Шахназаров поринув у мрії: «Якби у ГКЧП сиділи Сталін, Дзержинський і Троцький, то результат був би іншим». Хоча ідея Шахназарова усадовити поряд Сталіна та Троцького мені здається сумнівною через деякі розбіжності з приводу використання льодоруба, що сталися між цими добрими людьми, але сам метод збереження минулого шляхом обдарування безсмертям чудовиськ минулих сторіч, безумовно, має перспективу. Як змінилася б доля нашої батьківщини, якби, наприклад, Чингізхан дожив до наших днів! Дарую режисерові Шахназарову цю ідею як основу сценарію фільму в жанрі альтернативної історії. Касовий успіх гарантую.

Сьогодні модно публічно вшановувати Сталіна та зізнаватися в тому, що 26 років тому ти був за ГКЧП. Окрім Проханова, Куликова та Шахназарова в симпатіях до ГКЧП зізналися письменник Поляков і член Європарламенту від Латвії Андрій Мамикін. «Проти ГКЧП вийшли «фарцовщики», — з презирством кинув режисер Шахназаров. Я добре пам’ятаю декілька таких «фарцовщиков» серед захисників Білого дому. Наприклад, «фарцовщик» Растропович довгий час ховався під маскою диригента, а «фарцовщица» Маргарита Тєрєхова уміло прикидалася народною артисткою Росії.

«Мені подобалася та революція! (1917 року. — І.Я.), — захоплено вигукнув режисер Шахназаров. — Вона здійснювалася заради ідеї! А заради чого здійснюється буржуазна контрреволюція? Заради ковбаси?» — «В усьому винен Хрущов!» — підтримав режисера ведучий Соловйов. — Коли замість ідеї побудови комунізму він висунув вульгарну ідею наздогнати та перегнати Америку з виробництва молока!» Не звернемо увагу на таку дрібницю, як на ту обставину, що саме Хрущов перший і єдиний серед радянських лідерів назвав точну дату побудови комунізму — 1980 рік. Це дрібниці в порівнянні з тим, що Росія сьогодні живе минулим, не маючи жодного плану на найближче майбутнє. Зяючу смислову порожнечу російська влада заміщує Кримом. А оскільки Крим не такий великий, то цю смислову діру Кремль намагається загородити портретом Сталіна. Більше нічим.