«Росія відкрито і неодноразово брехала»

Британський портал Bellingcat у короткий термін став всесвітньо відомим завдяки своїм розслідуванням, що стосуються війни в Україні. Однак його ідейний натхненник — 36-річний Еліот Хіггінс — не має жодної профільної освіти. Затятий геймер у минулому, він самотужки дійшов до рівня військового аналітика, до думки якого прислухаються впливові мас-медіа і якого запрошують до НАТО за консультаціями.

Свої розслідування Bellingcat публікує з відкритих джерел, використовуючи інформацію, яку лишили у Facebook, Instagram  чи Twitter очевидці. У цьому Еліоту допомагають волонтери. Серед них — людина, яка працювала у Штазі (таємної поліції НДР), інженер-програміст з «Майкрософт», студент-юрист, а також багато інших.

Американський журнал Newsweek називає Хіггінса «заклятим ворогом Путіна». Це й не дивно, оскільки саме Bellingcat, проробивши колосальну роботу зі збору відеоматеріалів, фотографій та постів у соцмережах, виявив, що малайзійський «Боїнг» МН17 було збито над Донбасом саме російським «Буком». Окрім цього, команда Хіггінса опублікувала низку матеріалів, які вказують на пряму присутність російських регулярних військ на сході України.

Розслідування Bellingcat активно цитують британські та світові медіа.

«День» зв’язався з Еліотом Хіггінсом і розпитав його про роботу Bellingcat, розвінчування міфів російської пропаганди, а також ймовірність використання його матеріалів у міжнародному трибуналі з розслідування катастрофи МН17.

— Займатися розслідуваннями я почав доволі випадково,       — розпочинає Еліот. — Працював на роботі, де мав дуже багато вільного часу. Після того як у мене закінчився контракт, я почав обговорювати події в Лівії 2011 року і знайшов дуже багато інформації про це у соціальних мережах: від місцевих та журналістів. Ці повідомлення переважно ігнорувалися, а не поширювалися разом з іншою інформацією у мас-медіа.

Частково це було тому, що таку інформацію було складно перевірити, і я почав це робити самотужки. Хоча насправді я почав робити це робити для того, щоб вигравати суперечки в Інтернеті. Згодом, на початку 2012 року, я розпочав вести блог Brown Moses.

— Скільки інформації та пропаганди з Росії ви спростували?

— Чимало. Однак треба розуміти, що лише у справі МН17 існує кілька різновидів російської пропаганди. Один із них — загальний «білий шум», який складається з дурниць. Це зазвичай безлад з протиріч. Однак кожна версія подій, про які повідомлялося, є вагомою, хоча люди насправді не знають, якій із цих версій вірити.

Існує і більш підступна пропаганда. Її підкинуло російське міністерство оборони на прес-конференції щодо МН17, яка відбулася 21 липня 2014 року. Вони представили добірку брехні та вигадок, сфабрикувавши свої дані про МН17. Раніше Росія звинувачувала Україну в цій трагедії, однак маючи доступ до відкритих джерел, зокрема до розслідувань у соціальних медіа, нормальні громадяни можуть перевірити для себе факти. Випадок з тією прес-конференцією показав, що Росія відкрито і неодноразово брехала.

— Яке розвінчування брехні ви вважаєте найбільш резонансним і важливим?

— Я вважаю, що спростування інформації з прес-конференції міністерства оборони Росії є саме таким. Наша робота в цьому руслі довела всю важливість і потужність того, що ми робимо. Водночас це також показує, що офіційна відповідь Росії на збиття «Боїнга» — це брехня та фабрикація доказів. Сторона, яка не винна у злочині, не буде так поводитися.

— Чи плануєте ви розвінчувати фейки з РФ щодо інших тем, а не лише ті, які стосуються України?

— У мене немає особливої зацікавленості в Росії. Це стосується лише справи МН17 та України. Росія створює багато матеріалу, який можна розслідувати і розвінчувати. Якщо росіяни почнуть казати правду, то я переключуся на щось інше.

— Як на вашу роботу реагує аудиторія? Чи готові британці та англомовні читачі отримувати таку інформацію про Росію?

— Наша робота, насправді, відбувається в дуже широкому діапазоні новинних організацій у кількох країнах. Зважаючи на це, ми почали готувати наші доповіді різними мовами. Нещодавно я працював в Атлантичній Раді над доповіддю «Ховаючись на видноті», використовуючи відкриті джерела та розслідування, щоб довести військове втручання Росії в Україні. Як виявилося, ця праця стала вкрай популярною серед урядів зарубіжних країн. До слова, ми також отримали й хороший російський переклад.

— Хто є ці люди, які стоять за Bellingcat? Яка ваша мотивація?

— Я єдиний, хто отримує зарплатню в Bellingcat. До нього належить група з 20-25 осіб, які готують статті. Десятеро з них входять до команди розслідувань Bellingcat. Переважно ці люди працювали над нашими доповідями по Україні. Головною мотивацією для мене є те, що мені подобається використовувати відкриті джерела та проводити розслідування за допомогою соціальних мереж. Я бачу, як мій інтерес до цього тільки зростає, і це мене дуже захоплює.

— На ваш погляд, наскільки це ефективний інструмент — боротися правдою проти брехні та пропаганди?

— Це єдина опція, особливо якщо йдеться про Росію. Вона не намагається використати якийсь один протилежний аргумент — вона представляє багато «аргументів», щоб заплутати аудиторію. Спроби боротися з цими аналогічними методами ще більше заплутають людей. Тож єдиним засобом є правда і надання відкритої інформації, наскільки це можливо. Це стосується як джерел надходження інформації, так і висновків, які ці дані міститимуть.

До речі, помічаю, що з боку країн Східної Європи до нашої роботи величезний інтерес. Вони просять навчити їх методам і техніці, яку ми використовуємо. Так само до нас звертаються різноманітні організації: від медіа до неурядових громадянських організацій, урядів і т. д. У справі МН17 у мене двічі брали інтерв’ю. Акцент був на методології, яку ми використовували, щоб дійти до своїх висновків, і реакція на це була дуже позитивною.

— У своєму розслідуванні щодо МН17 Bellingcat відкрито заявив, що літак збили проросійські сепаратисти, яких підтримує Росія. В останні місяці Україна та кілька інших держав виступили за створення міжнародного трибуналу по МН17. Яка ймовірність того, що цей трибунал скористається й вашими розслідуваннями?

— Міжнародний кримінальний суд та Управління Верховного комісару ООН з прав людини дуже зацікавилися нашими матеріалами. Інтерес до справи МН17 надходить і від нідерландської поліції. Тому цілком можливо, що інформація, з якою ми працюємо, може бути використана на цьому трибуналі.

Для мене це нова царина. Оскільки коли йдеться про кримінальні розслідування, то доводиться зіштовхуватися з поліцейськими обмеженнями під час використання подібної інформації. Навіть коли на першому місці йдеться про виявлення важливих фактів. Тому це більш складніше зробити, ніж більшість людей це розуміє.