Розкол = маніпуляція?

Усі ми дуже різні — в думках, поглядах, судженнях. У цьому — розмаїття і багатство людства, адже ми — різні, неповторні, при цьому вільні. У сьогоднішньому світі законодавчі платформи творять цю свободу, гарантуючи її забезпечення на будь-якому рівні. Чинне українське законодавство також не виключає цих характеристик, зокрема в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з яким громадяни мають право «приймати чи змінювати релігію за власним вибором». Утім, законодавство, по суті, не забороняє існування сект, які називають себе громадськими організаціями.

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗ’ЄДНАНЬ І СУЧАСНИЙ ВИМІР

Коли ми розглянемо основні етапи історії Церкви, починаючи з перших століть християнства, розуміємо, що феномен секти був завжди присутнім. Етимологічно слово «секта» походить від латинського слова secta, що означає «частина». Згадаймо лише історію вселенських соборів (собор — збори, зібрання єпископів. — Ю. Л.) у Церкві у IV—V стст. після Різдва Христового. 325 р. — І Вселенський собор у Нікеї, на якому було засуджено аріанство, тобто, кажучи по-сучасному, секту Арія, яка заперечувала єдиносушність Отця й Сина з Богом-Отцем. Опісля — Церква створила загальний текст «Символу віри», який і сьогодні ми промовляємо під час літургії: «Вірую в Єдиного Господа Ісуса Христа... єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося...» 431 р. — Ефеський собор і засудження несторіанства. Єресь Несторія наголошувала на зв’язку людської особистості Ісуса Христа з божественною природою, тобто божество не народилося від Богородиці (Несторій називає її Христородицею. — Ю. Л.), а прийшло через Ісуса. 451 р — Халкідонський собор і засудження єресі Євтихія, тобто монофізитства, в основі якої природа Ісуса Христа — єдино божественна та відкидає людське походження.

Аналіз ключових подій історії Церкви дає змогу нам збагнути еволюцію феномену секти. Наведені вище приклади засвідчують, що для перших християнських сект характерний виразний богословський контекст. Тобто заперечення основних догм і від’єднання супроводжувалися ґрунтовними аргументами з приводу заперечення окремих постулатів доктрини Церкви. Проте як сьогодні виглядає секта? Які основні мотиви і стратегії комунікації та залучення нових адептів?

У Львові конфлікт між парафією Гарнізонного храму св. апостолів Петра і Павла (УГКЦ) та адептами так званої групи Догнала, яка називає себе Українською правовірною греко-католицькою церквою, дійшов до судового засідання. Насправді цей конфлікт має тривалу історію. 14 травня 2010 р. головний настоятель Товариства Ісуса в Україні дав позитивну відповідь на лист-прохання архієпископа Львівського УГКЦ щодо відродження душпастирства у колишньому костелі єзуїтів, нині храмі святих апостолів Петра і Павла та виявив готовність також долучитися з усіма ченцями-єзуїтами до пасторального служіння у храмі й будь-де на території Львівської архієпархії УГКЦ. 8 липня 2010 р. рішенням Львівської міської ради № 3698 будівлю костелу було передано у власність курії Львівської архієпархії УГКЦ. Сьогодні основне завдання священиків храму — душпастирська праця з військовими, студентами і сиротами. Адепти групи Догнала уже близько двох років претендують на передання костелу єзуїтів для своєї релігійної організації. Щонеділі та у великі свята вони відправляють богослужіння під стінами храму, чим, безумовно, перешкоджають служінню священиків УГКЦ. Про це, зокрема, наголосив настоятель Гарнізонного храму — о. Степан Сус у зверненні до влади міста й Окружного суду Львова. В офіційному листі священик зазначив, що йдеться не лише про спроби захопити храм, а й про посягання на безпеку його власного життя. Як свідчать джерела — група Догнала функціонує в Україні близько чотирьох років, основні центри її локації — Західна Україна. Засновник групи — Антонін Догнал, який народився і був висвячений у римо-католицькій церкві у Чехії. Проте згодом змінює орієнтири — разом з іншими римо-католиками, серед яких — Річард Шпіржик, котрий також присутній нині в українській організації, вступає на новінціат Чину Святого Василія Великого. Уже 1999 р. група ченців, які згуртувалися навколо постаті Антоніна Догнала, виступила за реформування василіанського чину. Група намагалася отримати реальну владу в Греко-католицькій церкві Словаччини та Чехії, проте це їм не вдалося. Водночас громада спробувала зареєструвати УГКЦ у Чехії, на що отримала відмову. На початку нового століття група Догнала розпочинає діяльність в Україні. Основні месиджі організації — виступи проти нинішнього духовенства УГКЦ та проти Папи Римського. Крім того, організація відкрито виступає проти інтеграції України в ЄС, відмовляючись від антихристиянського життя сучасної Європи. Нещодавно Окружний суд Львова заборонив адептам групи Догнала відправляти богослужіння біля стін Гарнізонного храму, а Апеляційний адміністративний суд виніс постанову про скасування запису про реєстрацію громадської організації «Об’єднання віруючих Української правовірної греко-католицької церкви». Проте рішення суду не зупинило представників релігійної організації. Вони й надалі продовжують «недільні зібрання» неподалік від стін Гарнізонного храму під наглядом міліції. Крім того, ще два роки тому було винесено рішення про депортацію Антоніна Догнала з України, яке до сьогодні не виконано.

МЕДІА-СПЕКТР

Львівські ЗМІ продовжують активно обговорювати цей релігійний конфлікт. Не тільки на львівських, а й на центральних телеканалах журналісти оприлюднили сюжети і навіть повноцінні програми про функціонування групи Догнала в Україні, зазначивши про те, що дії організації спрямовані на руйнування сімей, насильство і маніпулювання людською свідомістю. Натомість на інтернет-каналі так званих правовірних греко-католиків з’явилося відеозвернення «духовенства» УПГКЦ. Псевдоєпископи (згідно з документами Церкви. — Ю. Л.) звинувачують главу УГКЦ — Блаженнійшого Святослава — у підкупі медіа та переорієнтації ЗМІ на власну сторону. До слова, нещодавно на електронні адреси кількох студентів факультету журналістики Львівського національного університету надійшло повідомлення від представників групи Догнала, спеціально до студентства, з аргументами проти євроінтеграції, із закликом блокувати цю ініціативу.

А кілька днів тому адепти групи Догнала поряд із львівським Євромайданом проводили власну антиєвропейську акцію, проте невдовзі їх оточили студенти-активісти із скануванням «сексту геть!» припинили зібрання. З таким ж гаслами та застосуванням фізичної сили розігнали протест євроопозиціонерів жителі міста Дрогобича, що на Львівщині. В обидні сутички втручалися правоохоронці.

Аналізуючи наведені факти, які випливають із судових ухвал, офіційних звернень та рішень Української греко-католицької церкви, львівських і загалом всеукраїнських медіа, напрошується чимало висновків. Проте нехай кожен із нас поміркує над цим особисто. І наостанок було б доречно згадати думку митрополита Андрея Шептицького із його звернення до духовенства «Як будувати рідну хату» про те, що без єдності нашого духовного життя у правдивій Церкві, ми не відбудемось не лише як держава, а й як правдива нація. Тому дбаймо про свій духовний імунітет!

КОМЕНТАР

о. Степан СУС, настоятель Гарнізонного храму св. апостолів Петра і Павла у Львові:

— Роль ЗМІ в донесенні правди до громадськості про діяльність деструктивних сект в Україні серед яких так звана секта Догнала є досить таки значимою. По-перше, ЗМІ намагались висвітлили позиції обидвох сторін, по-друге, люди мали змогу побачити, яку небезпеку несуть для них у своїх «проповідях» так звані сучасні секти, головна ціль яких зібрати навколо незадоволених чимось людей та задурювати їх «правдою» виключно в фінансових інтересах. Мені здається, що ЗМІ, висвітлюючи тему секти Догнала, звернули увагу на те, що наші люди потребують релігійної освіти, щоб вміти розрізняти добро та зло.