Самуель АРАНДА: Розповідати про людей із непростими долями — дуже важливо

— Самуель, розкажіть, будь ласка, історію вашої роботи з циклу «Ємен, боротьба за зміни», яка здобула перше місце на цьогорічному World Press Photo.

— Цю фотографію я зробив в одному зі шпиталів Сани. Жінка, яка тримає хлопця, — його мати. Юнак був на демонстрації, яку раптом почали обстрілювати снайпери. Йому теж дісталося, а жінка підібрала його й забрала до шпиталю.

— А що зараз із цими людьми?

— Я підтримую з ними контакт. Вони вже цілком здорові. Цього тижня я саме збираюся до Ємену й сподіваюся, що скоро побачуся з ними.

— Що ви хотіли показати цією роботою?

— Я знімав усе, що відбувалося в Сані, фотографував, як люди поводяться у критичній ситуації. Це було щось на зразок документування подій.

— Переглядаючи ваш веб-сайт, можна знайти багато фоторепортажів з різних країн. Серед них і репортаж із Придністров’я, яке знаходиться поблизу України. А чи були ви в Україні?

— Ні, в Україні поки що не був. Але я б із задоволенням приїхав до вашої країни. Я був лише поблизу — у Молдові й Придністров’ї, де, до речі, зустрічався з українцями.

— А які були теми цих фоторепортажів?

— Я, зокрема, працюю над темами соціального забезпечення, фотографую людей, які потребують допомоги, беруть участь у революціях і боротьбі за свободу.

— До речі, що, на ваш погляд, дали суспільству події арабської весни?

— Арабська революція, яка почалася рік тому й завершилася кілька місяців тому, уже в минулому. Усі чекають якісних змін. Деякі країни після революцій перебувають в абсолютно нормальному стані, як, наприклад, Туніс та Єгипет. Сподіваюся, що досягнення революцій виявляться тим, чого очікували всі, хто заради них боровся.

— Минулого року я розмовляв із попереднім переможцем World Press Photo — фотографом із ПАР Джоді Бібе. Свою місію фотографа вона вбачає в тому, щоб навчити людей думати. А які завдання ви ставите перед собою як фотограф?

— Мені теж подобається такий підхід. Я також працюю над тим, щоб стимулювати людей більше замислюватися над речами, які відбуваються у світі. Наприклад, перед арабською весною Ємен був маловідомою країною. Тепер, після громадянської війни, ця держава й події, які в ній відбуваються, стали дуже важливими для світу. Моє ж завдання як фотографа, що бачив громадянську війну на власні очі, — донести цю важливість до людей.

— Чому ви вирішили висвітлювати саме соціальну тематику?

— Я виріс у Барселоні, в дуже бідній родині. Мій батько емігрував із Півдня. Відтоді я вирішив, що розповідати про людей, які мали непросте життя, — дуже важливо. Безумовно, я тісно пов’язаний зі всіма цими людьми.