Ще раз про «мило»
Жагучі телесеріали, що міцно ввійшли в наш побут, заведено презирливо об'єднувати за територіальним принципом — латиноамериканські. Тим часом латиноамериканські мильні опери різні за рівнем виконання і різноманітністю сюжетів, що пропонуються, — залежно від країни-виробника. Самими простими є мексиканські телесеріали — всі «страсті-мордасті» відбуваються в одному інтер'єрі, виявляються виключно в розмовному жанрі. Герої аргентинських і венесуельських серіалів уже регулярно виходять на вулицю, у них присутні привабливі негідники, а позитивні герої здійснюють неоднозначні вчинки. Ще вище класом — бразильські серіали. У канву мелодрами тут може вплітатися детективний сюжет, а головні герої — починають мати складний характер.
Особлива гілка — серіали колумбійські. З одного боку, вони створюються на батьківщині Габріеля Гарсіа Маркеса, з іншого — їх постачає історична батьківщина медельїнських наркобаронів. Звідси — несподіваність розв'язок і романічність поривань.
Яскравий зразок творчості колумбійських «миловарів» — «Вдова Бланко» (телеканал СТБ). У центрі уваги — жінка з химерно заплутаною долею, що пристрасно любила загиблого чоловіка, але наперекір мінливості долі розгорається багаття палкого роману. Парадоксально, що в цій тотальній мелодрамі про життя маленького колумбійського містечка етнографічні деталі майже достовірні.
