Ще раз про захист телевболівальників і вітчизняного виробника голів
Так, «День» зіграв від оборони в матчі вітчизняного чемпіонату по ТБ (див. «День» №№ 47, 50), і з нашої подачі була надана підтримка спортивному коментатору Олександру Гливiнському, якого через декілька днів народний артист і коментатор-легенда Коте Махарадзе назвав дуже талановитим. Приємно.
Так, ми віддали націлений пас на штрафний майданчик трьох українських телеканалів, які транслювали чудові матчі футбольних європейських ліг і національних чемпіонатів інших країн, — замість нашого забутого та сиротливого турніру, на якому, однак, тримається весь вітчизняний футбол.
Хто б міг подумати, що наш невеликий натиск принесе бажаний результат, і ми знову побачимо по телевізору репортаж з українських стадіонів?! А після того, як вдалося подивитися матч «Мілана» (спасибі за це), де А.Шевченко один забив два голи, і ще цілу колекцію зарубіжних матчів, які, на відміну від наших, транслюються в цих країнах регулярно, — подумалося, що остаточно настала на наших телеекранах ера світового інтерактивного та супервигідного комерційно телефутболу. Без наших.
Проте! Бувають радісні теленесподіванки й у телефутболі. Раптом, поза програмою та оголошеннями, минулої неділі, мов сніг на голову (так і було), з’являється по УТ-1 картинка та коментар футбольного матчу з Дніпропетровська: «Динамо» — «Дніпро». Але краще б я не бачив і не чув цього репортажу. Дніпропетровський коментатор (не можу й не хочу називати його прізвища) завзято, але насилу перекладав свої думки та спостереження з однієї мови на іншу. Дивно оцінював ситуації на полі («рівна гра за рахунку 0:2»), плутав імена гравців і навіть не знав, які заміни футболістів проводилися.
І стежити візуально за ходом матчу було важко. Ось одна з команд йде в атаку, треба бити — і в цей час режисер показує табло, а також настирливо VІР-ложу, або, по-нашому, трибуну для керівництва, яке в кадрі нервово лузгало насіння та хвилювалося не менше, ніж режисер і коментатор матчу. Гаразд. Не вибачаючи такого дніпропетровського репортажу, але за наявності пана Гливiнського та його колег, сподіваюся, що наступні репортажі про матчі чемпіонату України стануть регулярними, якісними та заздалегідь оголошеними в телепрограмах.
А вболівальників на українських стадіонах побільшало. Що дає мені можливість наполягати на своєму футбольно-соціологічному прогнозі. Наше звичайне життя таки ставатиме кращим із заповненням стадіонів любителями футболу. І навпаки. Футбол поліпшується тільки від хорошого життя. І професіоналізму. Зокрема, й телевізійного.
Фізкульт-привіт!
Юрій ІВАНОВ,
заслужений телеглядач і вболівальник
P.S. Уже після того, як матеріал був написаний, знову з’ясувалося, що важко захищати український футбол, якщо футбольні та телевізійні організатори самі все-таки не хочуть захищатися. Матчі 1/8 Кубка України було прибрано геть з очей на тренувальні поля та запасні стадіони, а зустрічей нового туру національного чемпіонату знову немає в телепрограмі...
