Що робити з тими, хто винен

Реакція на те, що сталося в «Зимовій вишні» — нестерпний біль і спустошливий відчай. А ще ненависть і відраза. До себе, за власне безсилля. І до того безликого і безглуздого, що в Росії називається владою. Влада — це співробітники МНС, що допустило до експлуатації торговельний центр, до якого близько не можна було підпускати людей. Це співробітники ПОП, які відключили сигналізацію і заблокували пожежні виходи. Це ті, хто завбачливо зачинив дітей у кінозалі, пішов у своїх справах, а сьогодні живе, знаючи, що діти живцем згоріли з їхньої милості. Влада — це Тулєєв, який вибачився особисто перед Путіним, а батьків загиблих назвав «бузотьорами». Це тулєєвський заступник, що кинув у обличчя людині, яка втратила цього дня всю сім’ю, що він піариться на крові. Влада — це державні телеканали, які левову частку ефірного часу приділяли тріумфу Путіна, а про трагедію в Кемерово або взагалі мовчали, або ставили крихітний сюжет наприкінці випуску підсумкової програми...

Влада відчула цю ненависть. Відчула на відстані, оскільки ні Тулєєв, ні Путін до протестувальників-кемеровчан так і не вийшли. Але ненависть повисла над країною, і з цим треба було щось робити. Треба було направити ненависть у потрібне русло, а головне — відвернути її від влади.

Саме цим і займався Соловйов зі своїми «експертами» в програмі «Вечер» від 28.03.18. Головних винуватців було названо одразу. Це блогери, які писали про те, що жертв трагедії було не 64, а більше, кілька сотень. Саме їх, цих блогерів, і треба ненавидіти росіянам. «Ці блогери — і є головні покидьки і мерзота», — пояснив «політолог» Міхєєв. І негайно провів звичну аналогію з Великою Вітчизняною. «Під час Великої Вітчизняної в наш тил закидали диверсійні групи, щоб сіяти паніку», — пригадав «політолог» Міхєєв. І пояснив мотиви цих злодіїв. «Це помста за вибори Путіна», — здогадався Міхєєв.

Про те, що вся ця кемеровська трагедія — це спеціально задумано проти Путіна, напередодні в програмі Соловйова повідомила сенатор Мізуліна. Саме Путін, на думку Олени Борисівни, і є головним потерпілим. «Я хотіла б висловити співчуття і підтримку нашому лідерові Володимиру Володимировичу Путіну», — заявила Мізуліна. — «Для нього це удар у спину, це страшне потрясіння. Тому що те, що він робить сьогодні для Росії — неймовірні речі... І раптом — так бездарно, за його спиною... Він у нас духовний воїн, сильний. Але йому теж наша підтримка потрібна». Кінець цитати.

З’ясувавши в програмі від 27.03.18, що головний потерпілий у «Зимовій вишні» — Володимир Путін, соловйовські «експерти» наступного дня виявили головних винуватців, якими, як уже було сказано вище, виявилися блогери ліберального спрямування. Ненависть вимагає живого об’єкта. З цією метою до студії було доправлено ліберала за викликом Бориса Надєждіна. І він не підвів. Спочатку ліберал за викликом Надєждін, звісно, засудив блогерів, які повідомляли про сотні жертв, і сказав, що український пранкер Вольнов, який і почав поширювати ці відомості, «сильно зіпсував собі карму». Але патріот ліберала чує за версту, і патріоти в студії ліберала Надєждіна бачили наскрізь, ні на секунду йому не повірили і лише чекали, коли він спіткнеться — і все його ліберальне нутро полізе назовні. І це сталося.

«Чиновники теж завдали шкоди...» — почав, було, Борис Надєждін, але був миттєво перерваний і схоплений за руку. «Е, ні, Борисе Борисовичу», — із вкрадливими інтонаціями Порфирія Петровича почав Соловйов. — «Шкоди завдали ті, хто накручував натовп. А ви хочете будь-що відмазати своїх блогерів?»

Надєждін спробував, було, відкрити рота, але тут «політолог» Куликов включив «Сиплого» з «Оптимістичної трагедії» і почав кричати: «Ти брешеш!!! Ти такий же мерзотник, як і ті провокатори!!!»

Крізь сиплий вереск Куликова і дружний крик решти патріотичних «експертів» слова Надєждіна було доволі важко розібрати. Але, втім, одну думку він договорив до кінця. Це було просте запитання: чому люди повірили блогерам і не повірили владі? І тут же пояснив це тим, що росіяни звикли, що влада постійно бреше. Надєждін встиг навести два приклади: Чорнобиль і Беслан, але був тут же затоптаний, і більше йому говорити не дали. «Політолог» Міхєєв тут же закричав, що згадувати Чорнобиль некоректно, оскільки катастрофа сталася на території України. Оскільки всі присутні в студії прекрасно розуміли, що рішення про приховування наслідків Чорнобильської катастрофи приймалося на рівні керівництва СРСР, а не України, дурість, сказана Міхєєвим, підтримана не була. Натомість про Беслан Соловйов кричав досить довго, стверджуючи, що ніякої брехні там не було. Соловйов бреше постійно, але тут його брехня була настільки прямою й оскаженілою, що вибилася із загального брехливого ряду. Оскільки добре відомий і багато разів описаний факт, що російські держтелеканали і деякі газети наполегливо називали число 354 заручники, коли одразу було відомо, що їх понад тисячу. Відомі джерела цієї брехні: прес-секретар глави Північної Осетії Лев Дзугаєв і начальник місцевого ФСБ Валерій Андрєєв...

Російські ліберальні блогери й український пранкер були дуже незначними об’єктами для ненависті, щоби вказівкою на них можна було обмежитися. Для того, щоб написати портрет ворога у повний зріст, знадобився художник з великої букви «Х». І Соловйов покликав до студії Нікіту Міхалкова.

На запитання Соловйова, який урок країна повинна винести з трагедії в Кемерово і що треба зробити, щоб подібне не повторилося, Міхалков почав відповідати здалека і досить заплутано. «Неможливо уявити собі... такий комплекс питань... влада на місцях, корупція... усі говорять, але ж цього мало! Тому що жадібність!»

На хвилину здалося, що Нікіта-Бєсогон втратив бойовий дух, і біси можуть спати спокійно. Але тут він виголосив заповітну фразу: «Те, що сталося з нами в 90-ті роки...» І все стало на свої місця. Міхалков знайшов твердий грунт під ногами, осідлав свого улюбленого біса і погнав ускач: «Яке трупоїдство відбувається! Вчора на Пушкінській площі кричали: «Геть владу чекістів!» Це відсутність Бога в людині!» Чому в людях, яким не подобається влада чекістів, відсутній Бог, Міхалков не пояснив і відразу перейшов до головного. «Чи може така країна, як Росія, — 11 часових поясів — існувати без ідеології?» — запитав Міхалков, і вони разом із Соловйовим хором відповіли: «Ні!» Чи може обійтися без ідеології країна протяжністю в чотири або п’ять часових поясів, обидва патріоти не сказали, але було ясно, що в питанні ідеології розмір у їхньому розумінні має значення. Причому вирішальне.

Після чого два патріотичні ідеологи швидко відповіли на запитання «Хто винен?» «Те, що відбувається в інтернеті, це трупоїдство, це безбожжя!» — затаврував Міхалков. «Погляньте, з чого почалося — з нападок на віру, на церкву, на патріарха!» — підтримав його Соловйов. І додав сумно: «Держава відмовилась від ідеології!»

«Як розірвати кругову поруку?» — поставив животрепетне питання Соловйов. І тут же отримав ясну відповідь великого Художника: «Має бути смертна кара!» Після чого Міхалков роз’яснив сенс і вектор розвитку Росії: «Ми рухаємося: немає ідеології — вона має бути. Скасували смертну кару — вона має бути». Спеціально для нетямущих Міхалков пояснив, кого передусім повинна стосуватися загроза смертної кари. «Якщо я знаю, що порівнювати Велику Вітчизняну війну з гітлеризмом — це карається, і ніщо мене не врятує...» І завершив портрет головного лиходія: «Люди, які зараз пишуть в інтернеті, вони нічого не можуть створити...»

І для чого було століттями ламати голови над віковими російськими питаннями? Треба було просто об’єднати їх в одне: «Що робити з тими, хто винен?» І відповідь миттєво знайдено: «Розстріляти!» Для початку тих, хто пише в інтернеті...