Що таке роялті?

Після з’ясування стосунків із радіостанціями, Українська музична видавнича група подала до суду на ряд українських телеканалів за несплату виконавцям музичних творів і їхнім представникам необхідного обсягу авторських відрахувань.

Для більшості людей у нашій країні до цього часу залишається невідомим чи принаймні дивним, що комерційне використання результатів творчих шукань музикантів, як вітчизняних, так і іноземних, повинно оплачуватися. У поняття «комерційне використання» входить залучення музичних творів у діяльність не тільки телерадіокомпаній, а й підприємств сфери побутового обслуговування, розваг, громадського харчування, транспорту. На Заході такі виплати вже давно стали нормою, і безліч музикантів живуть тільки за рахунок цих відрахувань. Це цивілізований підхід — заснований на повазі до інтелектуальної праці та авторського права. В Україні норми виплат у відсотках затверджені законодавством і зафіксовані у Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 року, постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» від 18 січня 2003 року та іншими нормативно-правовими актами. На резонансній прес-конференції, що відбулася нещодавно з питань цих таки виплат, Незалежною асоціацією телерадіомовників, до складу якої входить ряд українських радіостанцій, було заявлено про те, що з 19 лютого цього року найпопулярніші в Україні радіостанції змушені відмовитися від трансляції пісень ряду російських виконавців. Таке рішення було викликане рядом позовів з боку Української музичної видавничої групи — УМВГ (яка в свою чергу представляє в країні інтереси деяких російських виконавців) iз вимогою збільшити обсяги авторських виплат. Наразі конфлікт із радіостанцями, за словами директора Української музичної видавничої групи Олександра Кваші, майже вичерпано, але не виключено, що подібний розвиток подій чекає і на українські телеканали. «Ситуація з українськими радіостанціями може повторитися і з телебаченням, бо вони так само не здійснюють виплат авторських нагород. Уже є навіть декілька позовів, щоправда поки що немає рішень. А ситуація, коли українські радіостанції почали розмовляти мовою ультиматумів, є, на мою думку, не зовсім коректною по відношенню до музикантів, продюсерів, авторів пісень, виконавців, адже свій бізнес радіокомпанії власне на музиці і будують. Дії їх представників продиктовані емоціями, а не законодавством. Але конфлікт уже почав вирішуватися, і не у залі суду, а шляхом переговорів — так само, я думаю, буде і з телеканалами. У Європі практика виплат авторських нагород, на відміну від нашої країни, є обов’язковою, і якщо Україна все ж хоче стати членом ЄС, вона повинна чітко врегулювати ці питання», — коментує пан Олександр.

Деякі фахівці з юрипруденції стверджують, що першопричину виникнення суперечки слід шукати у законодавстві. Згідно зі згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України, механізм і порядок виплати винагороди визначається двостороннім договором між користувачем та уповноваженою організацією колективного управління, «юридичні та фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм самостійно нараховують суми винагороди» і перераховують її організаціям колективного управління. Окрім цього, юридичні та фізичні особи надають також у письмовій формі відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди, зокрема: щодо найменування використаних фонограм і відеограм, їхнiх виробників та виконавців; тривалості кожного твору; обсягу доходів від діяльності, пов’язаної з використанням цих об’єктів, або розміру витрат на здійснення їх використання тощо. На підставі цих даних організації колективного управління розподіляють отримані кошти наступним чином: 50 відсотків виконавцям, і 50 — виробникам фонограм і відеограм.

Отже, правом збирати винагороду за використання об’єктів суміжних прав i розподіляти й виплачувати її суб’єктам відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» володіють організації колективного управління. Серед них — «Українське агентство з авторських та суміжних прав», «Агентство охорони прав виконавців», «Український музичний альянс» та «Українська ліга музичних прав». Відповідно до укладеного між цими організацями договору, кожна з них здійснює свою діяльність в окремій сфері. Курированням телерадіопростору займається «Український музичний альянс». Здавалося б, усе доволі просто і прозоро, але кожен, як відомо, законодавчі тези тлумачить по-своєму, виходячи з власних інтересів. В’ячеслав Якубенко, медіа- адвокат, на наше прохання прокоментувати заяви організацій зазначає: «Проблема перебуває виключно в царині авторського права, тобто цивільно-правових відносин. Стаття 433 Цивільного кодексу чітко визначає, що музичні твори є об’єктом авторського права. Українська музична видавнича група отримала право управління майновими правами інтелектуальної власності на твори деяких російських виконавців. При цьому «Група» вирішила стягувати авторську винагороду в більшому розмірі, ніж це зараз прийнято на ринку. Немає сумнівів, що УМВГ має таке право — право продавця — адже ціни за умов ринкової економіки формуються вільно, за співвідношенням попиту та пропозиції. Хоча діяла УМВГ досить агресивно, починаючи не з переговорів, а з судових позовів. Оскільки «Група» не є монополістом на ринку, очевидно, що за такої ситуації радіокомпанії укладатимуть угоди з іншими організаціями з управління авторськими правами. Якщо радіостанції не погодяться на ультиматум, то УМВГ, на мою думку, змушена буде або знизити розмір авторської винагороди, або поступово піти з ринку. Можливо, самі російські виконавці надалі укладатимуть угоди з іншими агентствами, оскільки вони не зацікавлені зовсім зникнути з українського ефіру.»

У той час як УМВГ і радіостанції вже майже дійшли згоди, телеканали чекають на свою порцію звинувачень, адже кількість об’єктів інтелектуальної власності, які використовуються в процесі їхньої діяльності, теж надзвичайно велика, хоча і стверджуюють вони про цілковите дотримання норм законодавства. Так, канал «OTV» сплачує два відсотки доходів згідно з заключеними з організаціями колективного управління договорами — окремо за авторські права і за суміжні. Ірина Власова, керівник ліцензійного відділу телеканалу, не бачить приводу для будь-яких претензій з боку УМВГ. А от телеканал «Україна» про таку організацію, як УМВГ, чує ледь не вперше, головний редактор Марина Миргородська послалася на те, що статус УМВГ телеканалу не відомий, і відмовилася коментувати обсяги авторських виплат, які здійснює телеканал. Як у подальшому розвиватимуться відносини між загрозливою УМВГ та українським телебаченням — покаже час. І суд, хоча це повинен апріорі визначати закон.