Шукаймо погляд, не затуманений догмами

Образ доби — це духовна естафета, яку кожне нове покоління мусить (незалежно від власної волі) передати нащадкам. І майбутнє українського народу великою мірою залежить саме від того, як конкретно сформується цей образ, чи буде він тенденційно створеним на догоду черговій політичній кон’юнктурі.

Це вдвічі справедливо, коли йдеться про добу Другої світової війни, коли наша нація боролася за свою свободу й право на життя. І тут особливою є роль електронних ЗМІ — яким буде їхній вплив на суспільну свідомість (поки що цей вплив є, відверто визнаємо, здебільшого руйнівним). Якраз із цієї причини доволі цікавим є своєрідний телеексперимент, проведений на каналі «Інтер» відомим журналістом Савіком Шустером. У передачі 10 травня цього року пан Шустер провів інтелектуальні змагання під назвою «Кубок українських шкіл з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн».

Перш ніж коротко розповісти про найбільш характерні моменти цього конкурсу, хотілося б звернути увагу на організаційний бік справи. Учасники змагання — учні ліцеїв, шкіл, інших навчальних закладів Києва, Львова, Харкова й Одеси — підбиралися за квотно-географічним принципом (по чотири представники від Заходу, Центру, Півдня та Сходу України). Як лаконічно відзначив пан Шустер, ця молодь була рекомендована відділами народної освіти відповідних місцевих органів влади. Згідно з правилами конкурсу, він розподілявся на три стадії  — чвертьфінал, півфінал та фінал; на першій стадії запитання вимагали єдиної та однозначної відповіді, на другій та третій стадіях — вибору правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів (тести).

Тепер про самі запитання і, що іще цікавіше, відповіді молоді на них. Показовими є не лише ті запитання, на які молодь зуміла правильно відповісти, а й ті, котрі виявилися їй не «по зубах» (до речі, потрібно було не лише підготувати вдалу відповідь, а й обґрунтувати її, й експертом тут був перший президент України Леонід Кравчук). Отож львівські дівчата збалансовано та зважено зуміли відповісти на надскладне запитання, що викликає досі гострі суперечки серед істориків: «Хто, на вашу думку, винен у масовому винищенні єврейського населення Львова влітку 1941 року? (варіанти відповіді: а) місцеве населення; б) німецькі війська; в)  і ті, й інші; г) НКВС). Школярки поклали відповідальність за цей злочин як насамперед на окупантів, так і на частину місцевого населення, дезорієнтованого провокаційними чутками про «злодійства євреїв», причому переважна, більша частина львів’ян відмежувалася від кровопролиття, багато хто рятував безневинних людей, за прикладом митрополита Андрія Шептицького. Якщо не ставити перед собою запитання, чи варто «випробувати» свідомість дітей такими надважкими темами, то відповідь була аргументованою (принаймні так сказав пан Кравчук).

Школярі з усіх регіонів України добре знали, яка подія вважається переломною у перебігу Другої світової війни (все ж таки — Сталінград!), що саме відбулося 22 вересня 1939 року у Бресті (спільний парад «червоних» та нацистських військ), навіть таке: коли, між якими державами був укладений Троїстий пакт і який зміст він мав. Зате не знали ось про що: як іменується етап Другої світової від вересня 1939 по травень 1940 року («дивна», або «сидяча» війна; ось про це нашим історикам та журналістам треба розповідати більше!); якій єдиній країні нацистська Німеччина офіційно оголосила війну (за Шустером, правильна відповідь: США у грудні 1941 р.; проте, якщо ми не помиляємося, німецький посол граф Шуленбург вручив зранку 22 червня 1941 року особисто Молотову ноту про оголошення війни, яка, щоправда, вже йшла); за якого генсека 9 травня було оголошено святковим неробочим днем (правильна відповідь: за Брежнєва у 1965 році).

Запитання — і відповіді юних... Слухаймо ці відповіді уважно — за ними наше майбутнє.

КОМЕНТАР

Були потрібні незаангажовані експерти

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, медіа-критик

— Якщо запрошувати школярів в ефір програми, яку дивляться мільйони глядачів, то це потрібно робити вкрай делікатно і грамотно. Потрібно, щоб їхні відповіді були кваліфіковано прокоментовані й оцінені політично незаангажованими експертами. Цього зроблено не було. Леонід Кравчук, за всієї поваги до нього, не є експертом з історії Другої світової війни. Відтак в ефір постійно йшли неточні, неповні, а то й невірні відповіді, які було подано як вірні. Це дезорієнтація не лише школярів, які були в студії, а й решти їхніх ровесників, котрі дивилися програму. А також це дезорієнтація масової аудиторії. Зрозуміло, що діти не стануть звіряти те, що їм кажуть на каналі, з тим, що з цього приводу думають провідні експерти. На програмі незалежні інтелектуали повинні були не просто оцінити відповіді, а дати кваліфікований історичний коментар. У запропонованому жанрі це обов’язкова вимога. Цього зроблено не було. Також програма продемонструвала жахливий стан вивчення історії в школі. Йдеться не стільки про знання фактів, а про розуміння цих фактів та вміння поставити їх у загальний контекст трагічного періоду Другої світової війни.