Словом чи ділом?

Здається, безконечні словеса, після яких нічого не змінюється, принаймні на краще, це найтяжча хвороба нашого суспільного життя. Уже нудить від криків про «гібридну війну», про «інформаційну війну, яку Україна програє». Біда не лише в тому, що мало робиться, а в тому, що часто робиться, навпаки, всупереч словам і гучним публічним обіцянкам.

У МОСКВИ ЗАВЖДИ БУЛИ ГРОШІ НА АНТИУКРАЇНСЬКУ ПРОПАГАНДУ

Ось лише один приклад. Була в Криму єдина україномовна газета «Кримська світлиця», бойове патріотичне видання, яке читали й передплачували не лише на півострові, а й у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, Рівному й т.д. Газета пережила нелегкі часи Кучми, її намагалися придушити за Ющенка (певна річ, керуючись добрими намірами!), вона пережила Януковича, а нині її прибрали з числа друкованих видань великі післямайданні патріоти — міністр культури (за «Кримську світлицю» відповідає саме це міністерство) В.Кириленко та його заступник Р.Карандєєв. Обгрунтування універсальне — немає грошей. Ну, якщо у вас на це немає грошей, то чого ж ви плачете, що Україна програє інформаційну війну...

До речі, всі двадцять два роки перебування Криму в складі незалежної України у офіційного Києва не було грошей на все українсько-патріотичне в цьому регіоні, зате в Москви завжди були гроші на антиукраїнську пропаганду. І не треба розповідати, як ви інтегруватимете Крим і проводитимете «парад перемоги» в Севастополі (незабутній генерал Гелетей!), зробіть один маленький крок, півкроку — підтримайте «Кримську світлицю», щоб десятки тисяч українських біженців з Криму, розсіяних по всій материковій Україні, могли в будь-якому кіоску преси купити газету, що пов’язує їх з малою батьківщиною. Якщо ж наші начальники не здатні зробити цю не таку вже й велику справу, то як їм вірити в усьому іншому? Китайське прислів’я говорить: «Нехай не замахується на море той, хто не може перепливти річку».

СЕАНСИ «РУССКОГО МИРА»

Продовжує ставати дедалі проблемнішим для України (як і телеканал «Інтер») медіа-холдинг «Вісті». Днями на радіо «Вісті» з’явився полум’яний ленінець, колишній секретар ЦК КПУ Георгій Крючков, який закликав «любити Росію», незалежно від її діянь. Він проклинав якихось анонімних негідників, які зробили «український і російський народ ворогами». Ну, це явно не Україна: озброєні українські солдати й добровольці не вривалися на територію Росії, це російські війська й озброєна агентура Кремля увірвалися на українську землю. Але шукати відповідальних у Росії — це явно не у дусі тієї партії, що виникла 1918 року в місті Москві... Воістину, як то кажуть: «Де народився, там і згодився».

А потім студію Юлії Литвиненко на «Вістях» відвідав її завсідник, журналіст Іскандер Хісамов. У 90-ті роки я його дуже часто бачив на багатьох московських телевізійних тусовках. Не знаю, як і чому він опинився в Україні... У Хісамова завжди одна й та сама ідея, яку він щедро дарував українській аудиторії: «без Росії Україні не прожити», треба погоджуватися на будь-які умови Москви, в Європі Україну ніхто не чекає, українські товари може купувати лише Росія й т.д. А нинішня російська агресія — це за Хісамовим усього лише «побиті глечики», ну то й що... Головне, як стверджує цей полум’яний пропагандист, «без Росії Україна втратить 50% своєї життєздатності». Подібні сеанси «русского мира» відбуваються на «Вістях» щонеділі, за любої погоди, так би мовити.

А поки для українського суспільства таємницею за сімома печатками залишається питання про джерела фінансування медіа-холдингу «Вісті» з його безкоштовною роздачею біля кожної станції метро недешевих у виготовленні газет з чималою кількістю кольорових ілюстрацій, цілодобовою роботою радіостанції, де виступають високооплачувані російські медіа-фахівці. Так, один з них, Матвій Ганапольський, регулярно в ефірі іронізує над Путіним, але це ще ні про що не говорить. Як висловився російський мільярдер і громадський діяч Слава Рабинович: «Я можу скільки завгодно публічно називати Путіна «пуйлом», але доти, доки я не суну ніс у фінансові схеми Кремля, це не вважатиметься образою». От і Ганапольський не сує, ні у фінансові, ні у політичні. Зате за всіма його антипутінськими жартами-примовками чудово почувається такий-от Іскандер («не смішіть наші «Іскандери»!) Хісамов і робить свою справу. Цілком, на мій погляд, шкідливу для України...

ГОДУВАТИ ТЕРОРИСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МАЄ УКРАЇНА?

Телеканал «Соціальна країна» (колишня ТРК «Чорноморська») дав інтерв’ю з представником організації «Донбас-SOS» паном Горбатком. Гість студії одразу приголомшив заявою про те, що й російська, й українська пропаганда однаково брешуть. Ну, якщо однаково, то чому пан Горбатко зробив вибір на користь України, а не Росії і її «ДНР»—«ЛНР»? І чому чогось добивається саме від України, яка в його уявленні «нічим не краще»? А далі ментальність пана Горбатка розцвіла пишним квітом. Він забажав, щоб Україна взяла на себе утримання населення «ДНР» і «ЛНР», що цілком відповідає плану Путіна. Годувати терористичні організації має Україна, а командуватиме парадом Кремль через свою збройну агентуру. А якщо Україна не захоче стати фінансовим придатком «ЛНР» і «ДНР», то тамошні пенсіонери, як пригрозив пан Горбатко, Україну зненавидять. Питання: а зараз вони її ніжно люблять? Потім пан Горбатко забажав особливого статусу для Донбасу. Путін саме цього й вимагає. Але такий статус можливий лише за рахунок інших регіонів України. Це початок тотальної федералізації й дерибану української території. Словом, суцільна «ватяна» психологія. Між іншим, СРСР під час Другої світової війни нічого не давав окупованим Києву, Харкову, Одесі, тим же Донецьку й Луганську, хоча й не сумнівався, що їхнє населення залишається радянськими громадянами. Чому Україна всупереч міжнародному праву й сталій світовій практиці має чинити інакше? Російська Федерація і її збройна агентура «ДНР» і «ЛНР» несуть усю повноту відповідальності за те, що відбувається на окупованих ними територіях. Я вже писав про виступ на Першому національному телеканалі ще одного жителя Донбасу Енріко Менендеса. Там та сама психологія, що й у пана Горбатка. Виявляється, решта громадян України в чомусь винні перед їхніми земляками. Так, Українська держава винна в тому, що 22 роки не цікавилася ні Донбасом, ні Кримом, в тому, що не захистила ці території навесні 2014 року від російської агресії, в тому, що не придушила в зародку заколоти й путчі в цих регіонах. Щодо всього іншого відповідальність з нею мають розділити українські громадяни на окупованих територіях.

Багаторічна фронда й сепаратистські настрої, культивована відчуженість від решти України не могли не призвести до трагічних результатів.

Заслуговує на позитивну увагу нова п’ятнична програма «Антизомбі» на ICTV, присвячена розвінчуванню російської пропаганди. Сьогодні кремлівські геббельси щосили навіюють своїй «пастві», що Захід страшенно страждає від санкцій проти Росії, буквально тримається з останніх сил. Російське ТБ уже не відрізняється від радянського часів Брежнєва, але набагато гірше нього. Брежнєвське було не настільки агресивним... Знаменним є відродження в телепросторі нинішньої Росії суто радянських традицій. Як виявилося, нині дуже популярний у РФ жанр листів трудящих до світових «супостатів». Так, наприклад, студенти міста Новокузнецька написали Ангелі Меркель і Бараку Обамі, мовляв, протестуємо й гнівно обурюємося. Радянські доярки в такому ж дусі «виховували» Ніксона, Джонсона й Рейгана. Активно ведеться підготовка до ідеологічних заходів 9-го травня. Всілякі «ветерани» ВВВ (на вигляд 30—40-х років народження) славлять Путіна й розповідають про подвиги. А справжні ветерани в РФ і мріяти не можуть про рівень життя своїх колег на Заході, що ніяк не заважає Кремлю безсоромно використовувати людей похилого віку як ідеологічне «гарматне м’ясо», за спиною якого урядовим цинікам легко робити свої справи. Складається враження, що у «совків» було більше стійкості по відношенню до офіційної пропаганди, ніж у нинішніх громадян РФ. Мабуть, тут проблема не лише в чималому мистецтві офіційних брехунів, а й у самому об’єкті пропаганди. Багато років тому російський боярин Хворостянін писав: «Московские люди сеют рожью. А живут ложью». Немає нічого легше, ніж обдурити того, хто хоче бути обдуреним.

ПРО ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ

Виступаючи в Биківні, президент П.Порошенко визнав очевидний факт того, що Сталін і Гітлер спільно розв’язали Другу світову війну. Це те, що десятиліттями старанно приховували від мас, і не лише в СРСР. Титанічну роботу із систематизації доказової бази сталінсько-гітлерівської співпраці в 1939—1941 рр. провів наш земляк Володимир Богданович Різун (Віктор Суворов). Нашому президентові є сенс розглянути можливість нагородження видатного історика званням Героя України. Це буде заслужено й справедливо, особливо на тлі тих натовпів кучмівських «героїв України», які нині в Криму цілими табунами беруть участь у колаборації з «новим порядком» В.Путіна. У псевдо-УРСР Кучми заклали традиції збереження радянського бачення історії Другої світової війни й розділення її ветеранів на «повноцінних» і «неповноцінних»: на тих, хто воював «за батьківщину, за Сталіна», і тих, хто воював за незалежну Україну. А приховування правди пояснювали небажанням травмувати радянських ветеранів. Про подібну ситуацію добре написав російський дослідник Дмитро Хмельницький, що вступив у дискусію з відомим письменником Георгієм Владимовим, який закликав «залишити наших ветеранів при свідомості, що вони захистили батьківщину, а не безумний задум свого правителя»

Відповідь Д.Хмельницького: «Можна залишити. Можна й далі говорити про воїнів Червоної Армії, як про безкорисливих визволителів. Для цього доведеться забути про незліченні агресії й злочини проти людяності, скоєні Червоною Армією і радянським режимом. Про розстріл 24000 польських офіцерів «мирного» літа сорокового року, про дикий політичний терор на звільнених від німців територіях, про Заксенхаузен, перетворений на частину ГУЛАГу, про людоїдські режими у східноєвропейських країнах. Про Кім Ір Сена, Мао Цзедуна й Берлінський мур. Доведеться брехати далі». Сподіватимемося, що у нас зробили перший крок до того, щоб почати говорити правду...

Проте, не завадило б анулювати ухвалений за Кучми закон про «пошану» до пам’яті «Великої Вітчизняної війни», ініційований КПУ і спрямований проти об’єктивних, але таких, що суперечать радянській історичній парадигмі, досліджень Другої світової війни. Цей закон має чималий репресивний потенціал, який не слід недооцінювати.

ДО ТЕМИ

Валентин Наливайченко: Сподіваємося на справедливе рішення суду щодо скасування реєстрації газети «Вести»

У середу на засіданні парламентського комітету з протидії корупції глава СБУ Валентин Наливайченко заявив, що газета «Вести» продовжує підтримувати сепаратистів, оскільки публікувала відповідні матеріали, і взагалі у видання — «брудне фінансування».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Ми сподіваємося на справедливе рішення суду», — сказав Наливайченко. Нагадаємо, Окружний адмінсуд Києва наприкінці березня 2015 р. відновив провадження у справі, в якій прокуратура столиці вимагає закрити газету «Вести» та журнал «Вести. Репортер». Як сказано в позовній заяві, така вимога викликана публікацією цілої низки статей, «спрямованих на порушення територіальної цілісності держави Україна».

Напередодні медіа-експерти провели контент-аналіз газети «Вести» і повідомили, що в кожному номері транслюється дві — чотири тези російської пропаганди. Крім того, видання послідовно створює негативний образ суспільно-політичної реальності в Україні.