Суспільне ТБ: ні форми, ні змісту

Цього тижня у Києві відбулася Міжнародна конференція «Від державного до суспільного мовлення». І хоча Закон «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» Верховна Рада ухвалила ще 17 квітня, обговорення щодо суспільного мовника у країні триватимуть ще довго — принаймні таке враження склалося після виступів делегатів від Європи й України. Юристи вказують на неточності й недоопрацювання у тексті закону. Член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Любов Бакаленко заявляє, що наглядову раду Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) ми зможемо сформувати не раніше листопада цього року. Економісти жаліються, що 0,2% коштів із бюджету держави, які зараз прописані в законі для суспільного мовника, — це недостатнє фінансування і що потрібно боротися за розширення частки реклами. І майже ніхто не говорив про контент суспільного телебачення. («День» писав про це у статті «Ідеальний день суспільного ТБ» від 24 квітня ц.р.) Як пролунала ремарка із зали під час конференції: «Яке фінансування ми тут обговорюємо, якщо немає уявлення про структуру і наповнення того, що має фінансуватися?..»

ІЛЮСТРАЦІЯ ЗІ СТОРІНКИ FACEBOOK

Напевно, найкраще бачення того, чим же має бути суспільний мовник, у генерального директора НТКУ Зураба АЛАСАНІЇ. «На мою думку, зараз головне — забезпечити інформаційне мовлення, десь на 70%, і йдеться тут не тільки про новини, а й про інші освітні програми. Розваги — потім, — прокоментував «Дню» пан Аласанія. — Але навіть попит на розваги можна змінювати. Наприклад, підняти рівень аудиторії, умовно кажучи, від Поплавського через «Океан Ельзи» і до класичної музики. І те ж саме із серіалами — треба робити український продукт і починати вже зараз, а не чекати чогось. Я б сказав, це має бути певна просвітницька діяльність. Найголовніше — почати давати смисли, бути яскравими, але дисциплінованими».

СИГНАЛ ВІД УРЯДУ

Тож процес створення суспільного ТБ нарешті зсунувся з мертвої точки, і досить важлива у цьому — політична воля українських урядовців. На відкритті конференції був присутній прем’єр-міністр України Арсеній ЯЦЕНЮК, який запевнив присутніх, що уряд готовий невідкладно взятися до виконання закону про суспільне мовлення. Також прем’єр заявив, що найкращою формою власності Національної суспільної телерадіокомпанії України він вважає публічне акціонерне товариство. «Якщо від уряду необхідна якась допомога, в тому числі й по внесенню змін до закону, по формуванню публічного акціонерного товариства, — це є безпосередня відповідальність Кабінету Міністрів», — додав пан Яценюк.

«Присутність Арсенія Яценюка на відкритті конференції — це сильний сигнал від уряду, що він готовий поступитися державним мовленням на користь суспільного, — вважає Зураб Аласанія. — Воєнний стан диктує інші правила гри — держава прагнула зібрати воєдино всі свої структури, щоб зробити з них потужну інформаційну зброю, але спіч прем’єра дав зрозуміти, що для НТКУ готові зробити виняток. Щодо форми Національної суспільної телерадіокомпанії України, Арсеній Яценюк переконаний, що акціонерне товариство — це найліпший варіант. Я не проти, але спочатку хочу послухати фахівців. Ми домовилися з прем’єром, що наші експерти підготують матеріали щодо всіх можливих ризиків цього рішення найближчими днями, й я передам цю експертизу в Кабмін. Щоправда, слухаючи юристів на конференції, в мене склалося враження, що вони у всьому знаходять перешкоди для створення НСТУ. Своїх юристів я постійно прошу: не кажіть мені, чому не можна, а знайдіть спосіб, як можливо. І, зрештою, знаходять, тому і тут, думаю, дійдемо консенсусу».

ВІД ДЕРЖАВИ ДО ГРОМАДИ

Перевести стару заіржавілу машину державного телебачення на нові рейки суспільного — справа не одного дня. Тож поки експертна команда взялася за розгляд проблем організаційного та юридичного характеру. Основний посил, який звучав не від одного доповідача, — потрібно негайно вносити зміни в ухвалений Закон «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», інакше у нової будови буде слабкий фундамент. «Державне мовлення є речником уряду, який при владі, тоді як суспільне мовлення має відображати усе різноманіття поглядів громадськості. Та незалежність — це більше прагнення, ніж даність», — висловилася під час конференції медіа-експерт Ради Європи Ів САЛОМОН. Зокрема пані Ів торкнулася питання незаангажованості майбутніх членів наглядової ради НСТУ. Зараз у пункті закону про суспільне мовлення, який стосується наглядової ради, перевага — за політиками, адже для них виділено по одному представнику від депутатських фракцій і груп Верховної Ради України поточного скликання, тоді як для всеукраїнських громадських об’єднань — лише дев’ять членів. Також, на думку експерта, у законі потрібно прописати обов’язкову вимогу: члени наглядової ради мають лобіювати інтереси не тих груп, які їх висунули, а всього суспільства.

Досвідом Грузії при створенні суспільного мовлення з Україною поділився також незалежний медіа-експерт Звіад КОРІДЗЕ: «У Грузії суспільне телебачення — з 2005-го. Формувалася у нас наглядова рада... через уряд. Президенту подавали кандидатури на розгляд, він виставляв їх на голосування в Раді, й голосами парламентської більшості приймали рішення. Таким чином п’ятнадцять осіб увійшли в наглядову раду. І через певний час з’явилася «проблема червоного телефону» — хтось дзвонив і диктував головні месиджі, які повинні озвучити в ефірі, рекомендував гостей і експертів тощо. І навіть зміна влади це не усунула. А оскільки у нашій наглядовій раді про контент ніхто не думав, а здебільшого розглядали питання нових технологій, то, зрештою, це створило велику проблему».

ЩО ВИРІШУЮТЬ КАДРИ?

Перехід від державного до суспільного мовлення оголив іще одну проблему — питання кадрів. Щоб створити новий якісний продукт, необхідно не лише невтручання ні з боку держави, ні з боку різних політичних сил, а, насамперед, потрібні професіонали, які й мають формувати для країни такі нові смисли. Тож перед керівництвом НТКУ постає вибір — реорганізація чи ліквідація? Зураб Аласанія схиляється до останнього і вважає, що найглибша проблема не в бюрократичній тяганині, а в людях. «Ми зіткнулися з несприйняттям колишнього штату НТКУ і не лише — вони бояться змін. Деякі бояться, що через їхній низький професійний рівень не зможуть знову працевлаштуватися після ліквідації НТКУ. Принаймні, я бачу найкращий вихід із ситуації — ліквідація, а потім утворення нової структури. Як реорганізовувати структуру, якщо в голові ще нічого не реорганізовано?

У нас є ще й технічні проблеми. Ви просто не повірите, на якому старому обладнанні працює НТКУ. Навіть якби нам завтра привезли всю нову техніку, потрібен рік, щоб його інсталювати. За цей рік ми можемо провести експеримент — що сприймає глядач, а що ні, стати відкритою платформою для всього різноманіття форматів. Єдине, чим я не буду займатися, — пропагандою», — запевняє пан Аласанія.

За словами старшого радника та колишнього віце-президента Європейської мовної спілки Бориса БЕРГАНТА, єдина країна, яка справді пішла шляхом ліквідації державного телебачення і створення нового суспільного, — це Косово. Всі інші європейські країни вибрали реорганізацію. «Реорганізація — це довший, але більш обережний шлях. Але найголовніше — це не те, реорганізуєте чи ліквідуєте ви стару структуру, а те, чи є у вас чітка стратегія розвитку. Навіть найкраще виписане законодавство вам не дасть результату, якщо немає розуміння того, чим ви маєте займатися», — наголошує пан Бергант.

Наглядова рада, фінансування, форма організації, регіональна мережа, питання конвергентності телебачення та радіо — все це, безумовно, важливі речі у формуванні суспільного мовника, але не основні. У нове творіння потрібно вкладати нові посили, інакше всі організаційні старання обернуться в ніщо. Усе ж таки суспільне мовлення має бути для суспільства, і люди мають право знати, що їм запропонують за їхні же податки. Як сказав на конференції Зураб Аласанія, «спочатку суспільний мовник має довести, що потрібен глядачу, а потім вводити абонентську плату». На жаль, на конференції були здебільшого журналісти, фінансисти й юристи. Та не було жодного соціолога, який би представив дослідження, що саме зараз потрібно аудиторії від альтернативного медіа. Були загальні рекомендації щодо статуту, але не було дискусій щодо контенту. Але є сподівання, що в того, хто безпосередньо займатиметься створенням суспільного мовлення, є розуміння того, що він робить. У минулому голова Харківського ОДТРК, Зураб Аласанія став одним із засновників «Громадського ТБ», що наочно демонструє «реорганізацію в головах». Проте між «Громадським» і майбутнім суспільним мовленням гендиректор НТКУ бачить принципову різницю:

«Зараз уже пройшов час, коли можна було задовольнитися тільки розмовою або стрімом. Проте я хочу, щоб «Громадське ТБ» збереглося, більше того, я є членом програмної ради «Громадського», буду вносити свої пропозиції щодо розвитку каналу і не бачу в цьому конфлікту інтересів. Суспільне мовлення і «Громадське» — це в дечому схожі історії, але «Громадське» не може мовити на всю країну, а НСТУ не може і не мусить опускатися на рівень однієї громади. Таких «Громадських» має бути по кілька в кожному регіоні, замість ОДТРК, щоб вони справді представляли інтереси своїх місцевих общин. А НСТУ буде мовити уже на загальнонаціональному рівні».

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, депутат Верховної Ради України:

«Якось так сталося, що ми нібито після нашої Революції Гідності прокинулися в іншій країні, але абсолютно цього не відчули. Усі демократичні сили мали б об’єднатися за те, щоб провести в країні реформи і якомога швидше приєднатися до європейського дому, але відбувається все по-старому. Нам досі незрозуміло, чому ми не повинні так швидко ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС, як це зробили Грузія та Молдова. Може, для цього є якісь причини, може, про це просять наші західні партнери. Але тоді Президент, який показував тут ручку Януковича, якою той відмовився підписати Угоду, має прийти сюди і сказати, чому ми не маємо поспішати з ратифікацією Угоди. Ми тут, у залі, повинні це обговорювати. Чому подається проект Конституції України, яка, по суті, є покручем між Конституцією Януковича і якимись європейськими зразками? Нащо нам повернення до Конституції Януковича? Нам слід чітко сказати, чому представники Президента на місцях за новою Конституцією можуть регулювати дії урядових представників і фактично обмежувати діяльність уряду. Ми це читаємо, але мовчимо. Чому ми не можемо відверто це обговорити хоча б для єдності людей, які хочуть змінити нашу країну? Ми, нарешті, повинні сказати, чому тихенько подаємо законопроект про вибори, який фактично залишає стару систему, де половина обирається на маленьких мажоритарних округах корумпованими представниками колишньої влади і люди із незрозумілими політичними поглядами, а половина — за списками...

Нам здається, що нібито прийдуть нові люди, але зможуть діяти так само, як Янукович, — може, трішки м’якше. Так, щоб ніхто нічого не помітив. Десь там під столом ми карти пересмикнемо і залишимо стару систему управління. А для того, щоб цю систему управління залишити, ми ніяк не можемо призначити Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення. Скільки разів ми говоримо, що в цій Раді мають бути відомі особистості, люди, які своє ім’я та честь поклали на служіння Україні, — кваліфіковані юристи, медіа-експерти... Знову під килимом люди, які керують великими телехолдингами, хочуть залишити систему, яка була. Під виглядом створення суспільного мовлення на Першому Національному каналі досі крутиться реклама «Вестей». Уряд свариться, що цей холдинг є антиукраїнським, а УТ-1 їх рекламує. Я зателефонував до керівника каналу Зураба Аласанії — жодної реакції, окрім того, що ми за це не відповідаємо, бо комусь продали цей ефірний час. Якщо ми так ставитимемося до країни та її майбутнього, тут буде не третій Майдан. Тут буде повстання, яке дуже зашкодить країні. Треба об’єднатися, щоб цивілізовано будувати нормальну європейську державу».