СВОЯ ПРАВДА
Без великого рекламного галасу ввечері у понеділок на «1+1» відбулася прем’єра нового ток-шоу Юрія Макарова «Документ». Тема обговорення надзвичайно актуальна — Війна. Мотивом для дискусії став документальний фільм «Війна: український рахунок» Сергія Буковського.
Уже з’явилася певна втома від новин з Іраку, але тривога не полишає. Як сказали б раніше, «за долі світу». І чітко виражене неприйняття воєнного насильства в українців — родом із Великої Вітчизняної. На жаль, війни дуже багато визначають в історії. Вони стають, як висловився професор Сергій Кримський, точкою біфуркації. Точкою вибуху, після якого ситуація у світі може змінитися в будь-яку сторону.
Для України ця теорія повністю виправдовується. Чи могли передбачити прихильники возз’єднання українських земель, що з «допомогою» радянських методів насадження державності жителі Західної України ненавидітимуть своїх східних братів? Чи думали противники комуністів націоналісти, що ворог їхнього ворога, роздивившись на захоплених територіях, почне розстрілювати і їх? І хто передбачав, що найважчим буде навіть не створення незалежної України, а примирення нації зі своїм минулим?
На думку Семена Глузмана («Імена» УТ-1 ), щоб рухатися вперед, слід геть забути про минуле. Бажано всьому народу. Але ця психологічна порада, очевидно, непридатна в масштабах країни. Відомий книжник Костянтин Родик, користуючись трибуною «Документа», навпаки, закликав обговорювати та переосмислювати наше минуле, консолідувати країну. Як без цього йти до демократії?
Тепер ці та інші концептуальні питання нарешті обговорюватимуть і в телеефірі (окрема подяка за нормальний для працюючої людини час показу). Якщо вистачить резонансних фільмів. Незвичайною є й формула обговорення передачі. Це і філософи на чолі з автором фільму, і нестандартно мислячі журналісти, і студентська публіка. Перший вихід можна назвати вдалим (та й як програєш із таким фільмом) і надалі програма, безсумнівно, набиратиме обертів. Головний резерв — у самій можливості дискусії. Щоправда, Макаров вибрав собі роль диригента, у якого інструменти грають по черзі, кожен свою партію. А обговорення передбачає елемент діалогу, обміну думками, навіть непередбачуваностi. Глядачам не подобається зайва академічність.
Хочеться сподіватися і на зворотний вплив — документальні фільми зможуть «підхопити» динаміку телебачення. Адже соціальне замовлення — не тільки в оспівуванні значних і малозначних фігур далекого минулого. Хвиля політизації минула, але як і раніше актуальне історичне теледослідження незжитих політичних травм, розповідь про події новітньої української історії. «Археологічні розкопки» зачекають, коли вимагає уваги питання Волині. Це хвилює ветеранів, їхніх дітей, наших сусідів поляків. Вирують пристрасті, і в запалі боротьби мало охочих подивитися на проблему об’єктивно. Але де ви, майстри документального кіно? Частенько багато моментів недавньої біографії країни ми згадуємо з подачі російських документалістів. І питання не завжди впирається у фінансове забезпечення — тут не потрібні мільйони на спецефекти. Хтось повинен розвіювати і міфи про слабкий потенціал України, безликих лідерів і повільний рух уперед.
З другого боку, не варто говорити про «цілину» історичних пластів. На ток-шоу Сергій Буковський признавався: коли почав вивчати матеріал, захолола спина — все цілковита брехня. Багато хто правду про Другу світову війну на Україні справді дізнається з його фільмів, показаних на «1+1», — телебачення доступніше за книги й інші ЗМІ. Але першим почав ламати лід брехні про ту війну Рєзун (Віктор Суворов), хоч би як до нього ставилися. Багато років відкриває для всіх бажаючих «Україну Incognita» однойменна рубрика «Дня». І хоч на лаві коментаторів «Документа» пишучі журналісти займають почесне місце, майже невідомі випадки співпраці творчих людей, які працюють над однією темою в різних сферах.
Так чи інакше, завдяки «плюсам» заговорили про українську традицію досить серйозних ток-шоу — «Подвійний доказ», «Я так думаю», «Остання барикада». Їхній головний герой — тема. Але особистість і таланти ведучого незмінно впливають на стиль передачі. У цій ніші вони не мають суперників із Росії. Обговорювати нашу історію, літературу й естраду повинні ми. Шоумени цього каналу з успіхом доводять, що й серйозна проблематика може бути досить захоплюючою.
