Свято Життя

1 листопада — День мертвих — найяскравіше свято Мексики, унікальність якого засвідчило рішення ЮНЕСКО надати йому статус нематеріального культурного надбання.

Свято сягає корінням язичницьких вірувань корінних народів Мексики, які налічують кількатисячолітню історію. Традиційні вшановування померлих родичів в усі часи здійснювали такий потужний вплив на свідомість людей, що навіть панування іспанських конкістадорів не лише не завадило продовженню традицій, а й інтегрувало їх у католицьку культуру.

Одразу варто зазначити, що День мертвих — не наслідування американського Хелловіна. Попри певну схожість, є істотна різниця. Хелловіну властиві лише театральність та «лоскотання» нервів, а День мертвих — важливий привід для мексиканців згадати своїх померлих родичів, вшанувати їхню пам’ять і посміятися зі Смерті...

Тож День мертвих — справжнє свято Життя для мешканців Мексики. До святкування ретельно готуються — прибирають оселі, прикрашають все навколо і встановлюють вівтар. На чільному місці вівтаря — велика світлина всіх померлих членів родини та друзів. Навколо розставляють свічки, живі й паперові квіти, смаколики, ритуальний хліб і, певно, найвідоміші у світі — ритуально розмальовані цукрові черепи.

Що багатший вівтар — то ймовірніше, що потойбічні родичі завітають для спілкування з живими. Але найдоречніший спосіб вшанувати пам’ять — відвідати могили померлих. На цвинтарі родини померлих залишаються на всю ніч. Приносять свічки та прикраси, солодощі й напої, оздоблюють все навколо, навіть кістки «винуватців торжества»...

Для нас це, вочевидь, дуже дивна й до певної міри моторошна традиція. Але дещо можна запозичити в мексиканців, а саме — іронію у ставленні до Небуття та щирість у вшануванні пам’яті предків.