«Синдром» Столярової

Центральним медіаскандалом тижня, що минає, безсумнівно стало нецензурне висловлювання в ефірі «Інтера» креативного продюсера й громадянки Росії Марії Столярової, яке сама вона списала на технічну помилку. І навіть, якщо все й було саме так, ситуація актуалізувала чимало значно більш важливих питань, про які українська громадськість, здається, почала забувати.

Нагадаємо, в неділю, в ефірі програми «Подробности недели», під час сюжету, присвяченого Небесній Сотні, голосом Столярової з-за кадру пролунала нецензурна лайка. Достеменно невідомо, кого або чого саме вона стосувалась, однак більшість глядачів, вочевидь, пов’язала її з родичами загиблих, які у кадрі саме розповідали про хід розслідування. І хоча майже одразу після інциденту в ЗМІ з’явилися вибачення Столярової, яка запевняла, що все пояснюється складнощами роботи в прямому ефірі, ситуація викликала масштабну хвилю обурення, зокрема в соцмережах. Російській журналістці одразу ж пригадали численні антиукраїнські висловлювання в соцмережах. Так у 2014 році Столярова, яка тоді висвітлювала конфлікт на Донбасі для російського каналу «РенТВ», у своїх повідомленнях на Facebook серед іншого закликала ввести в Україну російські війська, називала учасників Революції гідності «нациками», хвалилася фотографіями з бойовиками і таке інше в цьому ж дусі. В коментарі виданню «Детектор медіа» журналістка пояснила таку свою тогочасну поведінку бажанням увійти в довіру до людей, серед яких їй тоді доводилося працювати, а також зберегти лояльність каналу «РенТВ». Зрештою після трьох місяців на війні Столярова, за її словами, «почала дивитися на речі зовсім інакше». Вочевидь, саме під впливом такої «переоцінки цінностей» ще 2014-го вона переїздить до «ненависного» Києва й одразу ж починає співпрацювати з одним з найбільш рейтингових українських телеканалів... До речі, деякі вітчизняні медіа написали тоді, що Столярову запросив на «Інтер» скандальний російський політтехнолог Ігор Шувалов.

До слова, «Інтер» теж не забарився з реакцією на скандал. Щоправда, замість вибачень в офіційній заяві, опублікованій на сайті, мовник поспішив відмежуватися від Столярової та програми «Подробности недели». Всю відповідальність канал переклав на компанію «Національні інформаційні системи», яка власне й займається виробництвом продукту. За три дні після скандалу «НІС» таки звільнила Столярову «за згодою сторін».

На дивовижу оперативно зреагувала на ситуацію й СБУ. В середу речник Служби Олена Гітлянська повідомила, що після проведення слідчих дій, пов’язаних з нецензурними висловлюваннями Столярової, а також з її ймовірною участю в терористичних організаціях «ДНР» та «ЛНР», СБУ прийняло рішення... скоротити термін перебування російської громадянки на території України й заборонити їй в’їзд терміном на п’ять років. Вигнання — це, звичайно, не надто суворе покарання за тероризм. Але...

Зрозуміло, що всі нездалі виправдання «журналістки» й навіть втручання вітчизняної держбезпеки не могли заспокоїти громадськість. Вчора у столиці відбулося одразу декілька акцій протесту: активісти «Азову» і «Правого сектору» блокували вхід до офісу «Інтеру», вимагаючи звільнення «прокремлівського» керівництва каналу, а ГО «Вільні Люди» та «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» пікетували Київський апеляційний адміністративний суд з вимогою позбавити «Інтер» ліцензії.

Обурення експертів та активістів — цілком виправдане, але дещо запізніле. Адже скандал зі Столяровою — лише яскравий приклад, який оприявнив ті загрозливі тенденції у вітчизняному медіа-просторі, про які вже неодноразово писав «День». Яким чином поява персонажа на зразок Столярової серед керівництва однієї з найбільш популярних українських телепрограм взагалі стала можливою? Невже, якби не скандал з лайкою в прямому ефірі, СБУ й Національна рада з питань телебачення й радіомовлення, не помітили б цього? Чому політики й експерти вважають прийнятним для себе співпрацювати та з’являтися в ефірі ЗМІ, за якими без особливих зусиль проглядаються «ниточки», що ведуть до Кремля? Іноземні громадяни, найчастіше росіяни, очолюють цілу низку вітчизняних видань. Ця обставина, а також передусім сам зміст медійного продукту, актуалізують питання про те, чи є взагалі в Україні українське телебачення, українське радіо і загалом український інформаційний простір? Два роки після початку російської агресії продемонстрували, що медіа-власники неспроможні самотужки відповісти на це запитання. Хто ж в такому разі має їм допомогти?

Як розповіла в коментарі «Дню» перший заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк, вчора на своєму засіданні Нацрада постановила призначити перевірку, яка має з’ясувати, яким чином редакційні статути «Інтеру» регулюють появу в його ефірі новинних програм, вироблених «НІС». «За те, що відбувається в ефірі, повинен відповідати сам ліцензіат, — переконана Ольга Герасим’юк. — Представники «Інтеру» запевнили нас, що вибачення за нецензурну лайку вже прозвучали в ефірі у тій же програмі у той самий час — ми перевіримо цю інформацію. Я також запропонувала звернутися до Верховної Ради з пропозицією внести в законодавство зміни, які б регулювали роботу іноземних громадян в інформаційних програмах. Аналогічні норми діють в Польщі (польське законодавство забороняє не громадянам очолювати ЗМІ. — Авт.) Крім того, Нацрада підготує звернення до СБУ з проханням з’ясувати, хто з іноземних громадян працює в медійній сфері. Хочу наголосити на тому, що про «полювання на відьом» не йдеться, адже ми усвідомлюємо, що чимало іноземців сьогодні щиро прагнуть допомогти нашій країні — перевірка має бути ретельною й ґрунтуватися на законних підставах. Розмови про медійні впливи країни-агресора точаться вже давно. Багато запитань викликає структура медіа-власності вітчизняних ЗМІ. Переконана, що відповіді на ці виклики повинні серед іншого формуватися на законодавчому рівні, а також на рівні служб держбезпеки».