ТБ: скандали і конфузи

Нічого не міняється в нашому інформпросторі. Хіба що низка фігурантів щосили намагається створити відчуття наближення виборів. Вони лізуть у всі ефіри й нескінченно піарять свої політичні проекти. Я вже боюся включати праску, раптом і там почую неповторний голос і побачу «ленінське примруження» В.З. Рабиновича. Вадим Зінов’євич явно приміряє на себе імідж Омеляна Пугачова і зве пролетарсько-селянські маси України до «сокири», до розборок з проклятою буржуазією, з експлуататорами й «кровосісями», як висловлювався незабутній товариш Азаров. Єдине, що псує весь антураж, — це «кредитна історія» самого «пролетарського якобінця», особливо в радянський період. Але Рабинович хоча б намагається якось «фільтрувати базар», чого не скажеш про таку фактурно-колоритну особу, як Є.А. Червоненко. Кожний його публічний спіч змушує пригадати безсмертну фразу великих одеситів Ільфа і Петрова: «Остапа понесло!» Інколи у виконанні Євгена Альфредовича це звучить забавно, але незрідка й негарно, ганебно.

Ось, наприклад, на каналі «1+1» він навіщось образив національну гідність українців, заявивши в програмі «Право на владу», що національною ідеєю українців є вкрасти. Мільйони українців не крадуть, а чесною працею виживають у тяжких життєвих умовах, зокрема створених в Україні паном Червоненком і його «братами по класу». А якщо сам пан Червоненко спілкується переважно зі злодіями, якщо таке коло спілкування, то це його особистий вибір, і не треба плювати в обличчя українцям. Це погано закінчиться для всіх. До речі, ще жодного разу не чув від Червоненка ні слова засудження на адресу російського агресора. Показово...

І це в той час, коли багато одноплемінників Євгена Альфредовича зі зброєю в руках захищають Україну на сході. А Рабинович у цій же передачі навіщось обізвав міністра культури Євгена Нищука «тварюкою». Навіщо? Не дають спати лаври телевізійного хулігана з Росії В.В. Жириновського? І Рабиновичу, і особливо автогонщикові Червоненку пора б відремонтувати свої «гальма». Але думаю, що це провина не лише їхня, це підла позиція телеканалів і окремих телеведучих, які свідомо маніпулюють подібними фігурантами, завжди маючи можливість сховатися за їхні спини. Свого часу так маніпулювали покійним Бузиною. Особливо цим грішив рафінований московський інтелігент Євгеній Кисельов. Ми пам’ятаємо ті феєричні «боксерські поєдинки»: Олесь Бузина — Сергій Поярков.

ДОБРОВОЛЬЦІВ АГІТУВАТИ НЕ ТРЕБА

Ну, досить про наш «цирк», поговоримо про речі серйозніші.

Секретар РНБО Олександр Турчинов дав інтерв’ю Бі-Бі-Сі. Там, звісно, знову виникло сакраментальне питання: «Чому на початку 2014 року, будучи виконувачем обов’язків президента і верховного головнокомандувача, Турчинов не оголосив воєнний стан? Пояснення було таким: тоді треба було обов’язково обрати легітимного президента, бо інакше російські війська у своєму обозі привезли б до Києва Януковича. А в період воєнного стану за Конституцією не можна проводити вибори. Але тут важко погодитися з Турчиновим. Є таке поняття, як «форс-мажор», особливі обставини. То хіба іноземна воєнна агресія — це не форс-мажор?

А от з приводу добровольців абсолютно з ним згоден. За словами секретаря РНБО, Генштаб вимагав на підготовку відсічі агресорові два місяці, яких у країни не було. Воювати одразу могли лише добровольці: «Для них не було жодних обмежень — вмієш, не вмієш, узяв автомат і йди воювати. Саме патріоти тоді врятували ситуацію. Своїм самопожертвуванням вони дали нам час на відновлення армії». Прозвучало ще одне важливе свідчення Турчинова: «Коли я почав АТО, найголовнішою проблемою було змусити українських військових воювати». То починати треба було в Криму! Саме безвільна здача Криму (спроба відкупитися півостровом від Путіна) колосально деморалізувала армію.

Але добровольців агітувати й стимулювати було не треба. Шкода, що сьогодні влада маргіналізує цей рух, а чимало добровольців сидять в українських в’язницях. Не секрет, що нинішня влада добровольців, озброєного Майдану панічно боїться, може, навіть більше за Путіна. У мене є знайомий, мій колишній студент, який вельми позитивно ставиться до Порошенка, Гройсмана й інших керівників, і навіть намагається переконати мене бачити щось корисне в їхній діяльності. Нещодавно він відвідав свою рідну Хмельницьку область, поспілкувався із земляками й сказав мені: «Тут ненависть народу до влади шалена, мої аргументи люди не сприймають і навіть чути мене не хочуть». Тож неприязнь верхів до добровольців загалом зрозуміла.

«ПОДРУЖИТИСЯ» З УКРАЇНОЮ

Канал «Еспресо-TV» нагадав ще про одну проблему. Російські демократи часто ображаються, що в Україні їх люблять не так палко, як їм цього хотілося б. Але любити їх нам нема за що. Ось і «Еспресо-TV» показав виборчий телеролик «останньої надії» російської демократії Олексія Навального, де на карті Російської Федерації Крим був  спеціально обведений червоним колом, щоб ні в кого не було сумнівів. Навальний міг цього не робити, але зробив. Він заявляв, що Крим повертати Україні не можна. Такі ж заяви робив і інший демократ — Ходорковський. Демократка Ірина Хакамада захоплювалася бліцкригом (це її вираз) Путіна в Криму. Демократ Леонід Гозман стверджував, що Крим треба було забрати в України інтелігентніше, культурніше, але все одно забрати. Отже, ставляться до них у нас значно краще, ніж вони на те заслуговують.

За винятком буквально кількох осіб у РФ, позиція російських демократів і російських фашистів щодо України мало відрізняється. Саме неприйняття незалежної соборної України зближує цих політичних опонентів.

На аналогічні теми на телеканалі «ZIK» розмовляли ведуча Тетяна Даниленко й російський адвокат Марк Фейгін. Фейгін пояснював Даниленко, що не завдання України будувати демократію в Росії. Україна має зосередитися на своїх національних інтересах, а не перетворюватися на другу «правильну» Росію. Серед російських демократів є чимало охочих в черговий раз використати Україну як «добриво» для розв’язання російських проблем. До речі, «Дім вільної Росії», що відкрився в Києві, теж викликає чималі підозри. Вони хочуть допомогти нам чи зробити щось для себе за український рахунок? Україна для них завжди була лише засобом. Сьогодні у російських демократів чергове завдання: знову «подружитися» з Україною, змусивши українців змиритися з російською агресією, із загарбанням українських земель, з позбавленням незалежності й суверенітету. Уже давно так звані російські демократи викликають у мене більшу огиду, ніж офіційні тамошні реакціонери. Ті хоча б Україні в друзі не набиваються...

На «Еспресо-TV» говорили про «беркутів», які скоїли злочини на Майдані. Пролунала думка про те, що Арсен Аваков, шеф МВС, і його радник нардеп Антон Геращенко перетворили відомство на притулок для «беркутів», які не несуть відповідальності, а в разі чого спокійно виїжджають (навіть не тікають!) до Російської Федерації. На думку юриста Ганни Маляр, влада й не збирається притягати «Беркут» до відповідальності, чим і пояснюється весь саботаж слідства. До речі, ті «беркути», які вже перебувають у Росії, виступають в ефірі з добре відрепетируваними антиукраїнськими промовами. За нинішньої влади нормальної юстиції в Україні не буде. Це моє особисте переконання. Три роки — більш ніж достатній термін для остаточних оцінок. Усі ліміти вичерпано.

Віталій Портников, виступаючи на «Політклубі», нагадав, що до Києва під час Майдану привозили цілі банди хуліганів, які били учасників мирних протестів, а ті, хто організовував ці перевезення, й сьогодні займають високе положення в регіонах. У Східній Європі представників тоталітарних партій відлучили від політичного життя, у нас такого з Партією регіонів не сталося, вона лише перейменувала себе на Опозиційний блок.

Янукович мав двох шефів АП: Клюєва і Льовочкіна. Клюєв у Росії, а Льовочкін нікуди не подівся і, як і раніше, вважається таким же впливовим. Ми приречені на таке вічне політичне буття вчорашніх? Портников нагадав, що суд над Кернесом триває кілька років. Кернес весь цей час  зберігає контроль над Харковом. Люди, причетні до створення кримінально-розбійницького режиму, практично ні за що не відповіли. Зате люстрирували непричетних і невинних (спасибі Єгору Соболєву і Ко), а ті, хто служив Януковичу, почуваються чудово. За нашим безглуздим законом, люстрації не підлягають «народні обранці», це означає, що люстрації не можна було б піддати навіть Олега Царьова та Вадима Колесніченка.

Ті, хто створював у нас злочинну систему, хто готував національну зраду, ліквідацію Української держави, благополучно уникнули відповідальності. І нинішню владу це цілковито влаштовує...