ТБ-таланти й ТБ-шанувальники

Ось і ведуча програм «Інтерновини» та «Час. Подробиці» Світлана Леонтьєва через силу відвідує речовий ринок на «Троєщині». Впізнаючи її, продавці вигукують: «Невже ви в нас одягаєтеся!», недовірливо розглядаючи явно ексклюзивне вбрання. Не пояснювати ж усім, що одягається Світлана в Центрі розвитку моди на вулиці Артема, а на ринку підбирає одяг для 15-літнього сина, на якому внаслідок віку все просто «горить».

Без сумніву, особлива ознака популярності — глядацькі листи та дзвінки. Важко сказати, чого тут більше — справжнього захоплення своїм кумиром чи бажання долучитися до таємничого світу телебачення, пустої цікавості або самотності, котра вимотує. Що рухає кожним, хто береться за ручку, щоб написати далекій і зрештою абсолютно незнайомій людині? Телеімідж такий оманливий! Один із листів, адресованих Світлані Леонтьєвій, починається так: «Раніше я не міг дочекатися, коли закінчиться випуск «Новин», тому що слідом за ним починався якийсь гарний фільм. Тепер же я з жалем розлучаюся з «Новинами», бо в них з’являєтеся Ви, Світлана».

За освідченнями в коханні йдуть питання та прохання. Хтось просить зустрітися і в неформальній обстановці випити кави. А хтось — фотографію з автографом. Леонтьєва кореспондентам намагається відповідати й дуже переживає, коли не вдається зробити це вчасно.

Анатолію Бондаренку листи носять пачками, і відповісти всім, прагнучим спілкування, — утопія. Багато в чому автори листів схожі: живуть від програми до програми й життя без Анатолія Бондаренка не уявляють, оскільки закохалися, ледь побачивши. І помічають, треба сказати, все: і нову зачіску («тобі це пасує, май на увазі!»), і його грамотну українську («у тебе така гарна мова! Люди, які розмовляють природно, без напруження, трапляються дуже рідко, а на українське телебачення ніби спеціально добирають людей, що розмовляють із таким виразом, ніби бите скло ковтають»).

Є у Бондаренка й постійні кореспонденти, як, наприклад, дівчина з Черкас, котра не лише пише довгі і, з його слів, цікаві листи, але й надсилає свої малюнки.

Ведучим програми «Прокинься і співай!», всенародно улюбленим «Кроликам» — Володимиру Данильцю та Володимиру Моїсеєнку, а також їхньому директору Євгену Перебийносу пишуть і телефонують в основному дівчатка 14—16 років. Цікавлять їх як творчі питання (наприклад, «як можна створити стільки образів на екрані»), так і подробиці особистого життя артистів. Частіше за все цікавляться, чи є у «Кроликів» дружини та сім’ї. Одна з тих, котрі дзвонили, настільки довго мучила Євгена Вікторовича різними запитаннями, що він, не втримавшись, запитав: «Може, ви хочете за когось із нас заміж вийти?». «Все може бути», — не полізла за словом до кишені шанувальниця. «А ви вважаєте, що у вас є шанси?» — не вгамовувався директор «Кроликів». Відповідь його вразила: «Шанси у жінки завжди є!». Треба сказати, що телефон Євген Вікторович все ж таки записав. Про всяк випадок.