Ті, що плюють разом

Люди, що зібралися в студії програми «Вечер» із Володимиром Соловйовим 15.11.17, були зайняті вельми важливою та відповідальною справою. Майже годину вони плювали в ООН. Спочатку плювали в комітет Генеральної Асамблеї, що ухвалив резолюцію про порушення прав людини у Криму. Потім почали плювати і в саму Генеральну Асамблею.

Першим почав плювати, звичайно, Ж., який так і заявив, що йому плювати на ООН, його Генасамблею та всі її комітети. Але робив це якось недбало, без колишнього завзяття і натхнення. Неначе виконував потрібну, але осоружну роботу. І його можна зрозуміти: адже людина майже чверть сторіччя виступає на арені політичного цирку Росії, де його обов’язком є ретельне паплюження своїх опонентів і «ворогів Росії». Не дивно, що плювальна функція навіть такого схильного до цього заняття організму виснажилася.

Тому Соловйов, плюнув  разів зо два в ООН особисто і надав слово Якову Кедмі, якого в російському телевізорі чомусь представляють як ізраїльського політика, хоча в Ізраїлі сферу діяльності Якова Кедмі, як правило,  визначають інакше, і не завжди цензурно. Поплювавши в ООН, Яків Кедмі перейшов на Україну та США. Про Україну Кедмі повідомив, що вона «за багатьма параметрами обігнала Зімбабве». «Україна прагнула в Європу, а потрапила до Африки», — під гучні оплески механічних ляльок, що вдають публіку в студії, оголосив Кедмі. Тут Яків Йосифович виявив властиву йому оригінальність, оскільки решта спостерігачів планети в ці дні звертала увагу на деяку схожість правителів і режимів Зімбабве та Росії. Більш того, і сам Роберт Мугабе, коли років зо два тому приїжджав до Москви з братським візитом, сказав Путіну: «Ми під санкціями, ви під санкціями, і це не єдине, що нас об’єднує. І саме тому нам потрібно триматися разом». Тоді,  2015 року, Путін похитував головою, погоджуючись із словами свого колеги, що диктаторам треба триматися разом. Мабуть, сьогодні йому неприємно згадувати про цей епізод, оскільки в даний час «триматися разом із Робертом Мугабе Путіну було б не дуже комфортно. Спостерігаючи за усуненням від влади африканського побратима-диктатора, Путін напевне радіє, що за два роки до зустрічі з ним він завбачливо розлучився з Людмилою Путіною, хоча її, на відміну від пані Грейс Мугабе, ніхто не міг запідозрити в політичних амбіціях. Мабуть, саме відмінності в родинному статусі двох диктаторів і є тим головним, що відрізняє путінську Росію від Зімбабве під владою Мугабе, а передбачливого Путіна від безтурботного Мугабе.

Тим часом, Яків Кедмі, обплювавши ООН і Україну, зауважив, що ще ніхто в студії не плював у США. Вирішивши усунути недолік, Кедмі пригадав покійного Задорнова і почав розповідати, які американці «ну, тупі!» і яка там тупа пропаганда.

Естафету плювання в США від Якова Кедмі з ентузіазмом підхопив «політолог» Дмитро Куликов, який істотно розширив географію оральної агресії і зробив її об’єктом практично всю планету Земля. «Американізація світу відбулася!» — прохрипів «політолог» Куликов, надавши своєму фірмовому хрипу максимально трагічних інтонацій. — «І це 80% населення Землі перетворило на таких, про яких говорите ви», — тут Куликов шанобливо кивнув убік Кедмі, який до цього назвав американців дебілами.

Назвавши 80% людства тупими дебілами, «політолог» Куликов ступив на досить хисткий ґрунт. Зрозуміло, що він мав на увазі весь світ Заходу і населення тих країн, які залучені до процесу глобалізації. Але ж який-небудь неуважний телеглядач, що відірвався на хвилинку від животворящого екрана, для того щоб приготувати собі чай, може не зрозуміти, що це за 80% тупих дебілів. Адже цифра намолена. І цей телеглядач може вирішити, що в ефірі головного державного каналу Росії назвали тупими дебілами не Захід і 80% населення Землі, що долучилися до нього, а ті чудові 80% (або 86%) справжніх патріотів Росії, які підтримують Путіна. Тоді у людей може і мозок вибухнути. Отже, акуратніше треба «політологові» Куликову з відсотками.

«Сенатор від Криму» Ольга Ковітіді, зі своїм амплуа комунальної склочниці, схоже, міцно вписалася в трупу Соловйова. Її там полюбили, і вона в соловйовській компанії вочевидь відчуває себе комфортно, про що і проінформувала все людство. «У мене сьогодні приємний ефір і прекрасний настрій!» — поділилася «парламентар». І сердечно додала, відкидаючи рішення комітету Генеральної Асамблеї ООН: «Щодо Криму все зрозуміло, Крим — наш, а потім і Київ до нас приєднається!».

Покінчивши з ООН, Ольга Ковітіді взялася за Великобританію. «Терезі Мей не треба було про Крим», — зберігаючи зовнішній спокій, почала атаку Ольга Ковітіді. З таким удаваним спокоєм досвідчена комунальна склочниця виходить на поле кухонного бою, помітивши, що сусідка зайняла чуже місце біля плити. Поступово розпалюючись, Ковітіді перейшла на звичний для неї репет: «Адже я мовчу, але якщо Крим зачепили, я мовчати не буду! Тому даремно Тереза Мей чіпала Крим. Адже у неї вибори щойно відбулися, ситуація складна...».

Терезі Мей пощастило в житті. Вона ніколи не зустрічалася з Ольгою Ковітіді. Оскільки, якби вони зустрілися, то, можливо, Великобританія отримала б прем’єра-інваліда, і вже б вочевидь Тереза Мей зареклася б вимовляти вголос слово «Крим». Але, оскільки британський прем’єр, швидше за все, ніколи не дізнається про існування Ольги Ковітіді, ця британка і далі продовжуватиме шкодити Росії за доброю англійською традицією.

Слово, нарешті, дали українському «експертові» Ковтуну. Передували його виступу довгі та нудні кепкування, але все ж дали. А Ковтун, всупереч звичаю, говорив, цього разу, цілком розумні речі, наприклад, ось це: «Поки у вас буде Путін, росіяни не житимуть краще». Після цієї фрази глумливі посмішки почали сповзати з фізіономій Соловйова та його блазнів. Оскільки Ковтун ткнув у найбільш хворе місце російської «еліти», влучив прямісінько в її нервовий вузол. І йдеться, звичайно, не про турботу про росіян, які при Путині справді не житимуть краще. Йдеться про той трильйон доларів, вивезений на Захід, який через путінське міжнародне гопництво опинився під загрозою. Йдеться про крах того способу життя, який дозволяв Соловйову обпльовувати Захід, а потім їздити туди відпочивати на свою віллу.

В’ячеслав Ковтун, звичайно, зібрав усі невитрачені плювки, які у Соловйова та його «команд» залишилися від паплюження ООН і США. А «політолог» Куликов підвів під цю процедуру теоретичну базу. Він пояснив, що українці позбавили себе «світла у віконці», оскільки відмовилися бути одним народом із росіянами. І тепер у них цього «світла у віконці» не буде ніколи. Про те, як микається у пітьмі решта народів Землі, позбавлена такого ексклюзивного джерела світла, «політолог» Куликов не уточнив. Залишається сподіватися, що коли інші навчилися якось жити без «російського світла», то і український народ це зможе.

У тваринному світі є декілька досить милих істот, що навчилися майстерно плюватися. Окрім усім відомого верблюда, є ще червона кобра, яка плюється, а також павук сцитодес, якого так і називають — павук-плювака. Він стріляє в жертву отруйною та липкою павутиною, після чого висмоктує з неї життя разом із соками. У ході еволюції путінського режиму в російському телевізорі утворилася чимала популяція людей-плювак, які перетворили це заняття на головне джерело існування. Живуть люди-плюваки головним чином у телевізорі, тобто вони — ендеміки. Тому можна сподіватися, що за умови знищення путінського телевізора, популяція людей-плювак зникне.