Тіні минулого...

Витівка екс-президента Леоніда Кучми, що настільки обрадувала всіх противників України від Москви до самих околиць цивілізованого світу, не стала чимось новим. Його явна злорадність щодо втрати Криму новою владою ще раз продемонструвала моральне обличчя цієї дрібної й егоїстичної людини, яка, вкравши в українського народу 10 років історичного часу, завжди думала по-перше про себе, по-друге про себе, по-третє — про себе й лише інколи згадувала про Україну.

ПОЛІТИКА КУЧМИ В КРИМУ — ЦЕ ПОЛІТИКА КАПІТУЛЯЦІЇ

Але ж не йому критикувати нинішніх керівників за цю поразку. Вони своє отримають і за все відповідатимуть, прийде й об’єктивна комісія й справедливий суд. Ю.Тимошенко, котра стояла за ними, політично вже відповіла. На президентських виборах, отримавши в 4 рази (!) менше голосів українців, ніж головний конкурент. Дійсно, втрата національної території на тлі абсолютної слабкості, нерозпорядливості й безвілля керівників — це тяжкий державний злочин. І не варто думати, що про це забудуть і це пробачать. Але чи Кучмі виступати в ролі прокурора з кримського питання? Йому самому є за що відповісти. Саме він 1997    року підписав з Москвою договір, за яким російський флот на 20 років (до 2017    року) залишався на українській території, що 2014 року значною мірою полегшило російську військову інтервенцію до українського Криму. Кучма всіляко сприяв        вкоріненню російських структур у Криму, ідеологічній окупації півострова  Кремлем, фактичному домінуванню Росії на півострові. В одному лише Севастополі за Кучми з’явилися філії вишів РФ, філія МДУ, школа, що підпорядковувалася міністерству оборони РФ, десятки антиукраїнських видань і офіційно зареєстрованих антиукраїнських організацій. Політика Кучми в Криму — це політика поступової капітуляції. Російська військова потужність на півострові постійно зростала, а українська скорочувалася. Шкода, що після 2004 року через боязкість  і безхребетність, непослідовність і безпринципність Ющенка Кучма так ні за що й не відповів. Чи повернеться влада пана Порошенка до розслідування справи Гонгадзе? Автор дивиться на подібну перспективу вельми песимістично. Не склалася у нас традиція відповідальності. Чого ж тоді дивуватися всьому тому, що відбувається? А що стосується звичного плазування Кучми перед Кремлем, то, може, Данилович до Ростова захотів, до свого висуванця?

ДВІР ЗАМІСТЬ КОРДОНУ

На «Шустер-LIVE» продовжували обговорювати мляву АТО, здійснювану керівними «героями» здачі Криму в Донецькій і Луганській областях. Так, як вона ведеться зараз, це ще як мінімум на півроку. От тільки чи дасть нам час на це Кремль? А він уже вельми загрозливо натякає на «можливі варіанти»: по-перше, Слідчий комітет РФ демонстративно порушив кримінальну справу проти Збройних сил України за АТО, де нібито масово гине мирне населення. Це явне пропагандистське прикриття можливої «миротворчої операції». По-друге, батальйон «Схід» вигнав з будівлі Донецької обласної адміністрації місцевих воєнізованих «гопників» і контролює його сам. Для чогось Москві знадобилося передати цей контроль від сумнівних донецьких кадрів спецпідрозділу ГРУ Генштабу РФ. Те, що сталося, дуже нагадує те, що сталося наприкінці лютого в будівлі Верховної Ради АРК у Сімферополі. Агов, пане Парубій, а вам це нічого не нагадує? Так само як і панам Авакову, Ковалю, Наливайченку, ну а про панів Турчинова та Яценюка я навіть не кажу. Судячи з усього, вони напружено чекають інавгурації Петра Порошенка. Путін цілком може підкласти сюрприз новообраному главі нашої держави якраз під час настільки улюблених нами урочистостей.

Тут усе залежить виключно від його настрою, оскільки у нас на сході прохідний двір замість кордону. І це в умовах війни! Невже на всю прикордонну службу не можна знайти тямущого полковника, який би навів елементарний лад у цьому відомстві? Генерали явно не справляються. Є ж очевидні речі. Звісно, через кожні 100 метрів прикордонника не поставиш. Але давно можна було сформувати мобільні вогневі групи по 70-100 осіб, озброєних кулеметами, гранатометами, снайперськими рушницями тощо із засобами пересування, які могли б перехоплювати каравани бойовиків, що прориваються через наш кордон із Росії, наносити по ним стрімкі удари, діючи у взаємодії зі штурмовою авіацією. Їм слід дати саперні підрозділи для встановлення мін. Якщо не знаєте, як це робиться, запитаєте у ветеранів Афганістану, вони розкажуть...

Громадський діяч з Луганської області Сергій Шахов поскаржився, що прикордонна служба пропустила до нас чеченські формування. Якби лише це...

Колишній генпрокурор Святослав Піскун усе цікавився: чому досі не оголосили надзвичайний стан? За таке неподобство, на його думку, повинні відповісти.

Відомий аналітик Андрій Єрмолаєв ганив владу Януковича вельми справедливо й обгрунтовано, хоча чомусь за цієї влади керував Інститутом стратегічних досліджень. Ось так люди, які сприяли системі, тепер демонструють політичну мудрість і відповідальність у режимі постфактум. Спіч Єрмолаєва зводився до необхідності зменшити інтенсивність АТО. Куди її ще зменшувати? Це, до речі, маркер. Якщо люди виступають проти АТО, то подібна позиція говорить сама за себе. Кремлівці, люди Януковича, комуністи, донецько-луганські олігархи й «пахани» в один голос стогнуть: «Припиніть АТО!»

Шустер ніяк не може вийти зі своєї «схеми» обслуговування чиновників і депутатів, забезпечуючи їхні піар-кампанії. Це було видно в його останній програмі, на яку ведучий запросив талановиту молодь, але практично не дав їй слова. Адже треба було обслуговувати Шуфрича та йому подібних, тексти яких ми знаємо вже на пам’ять. Суспільство хоче нових ідей, які може запропонувати талановите молоде покоління. Звісно, Шустер далеко не революціонер на ТБ, але чом би йому не спробувати більше запрошувати й... слухати молодь.

БЕЗКАРНІСТЬ ЗАОХОЧУЄ?

Нардеп Олесь Доній виступив із закликом міняти керівний прошарок держави. Хто це робитиме? Сам керівний прошарок зробить харакірі? Доній нагадав, як у Луганську генерал СБУ, шеф обласного управління здав терористам тисячу одиниць зброї, але й досі не постав перед судом. Показово, що саме після його вчинку на сході почалася масова зрада в силових структурах. Безкарність заохочує. Доній вважає, що ставку на сході треба було робити не на олігархів, а на патріотів України. Ну, для цього сама влада має бути патріотичною, адже кожен робить ставку на подібних до себе. Олесь закликав хоча б зараз врятувати патріотів у Донецькій і Луганській областях від можливого фізичного винищування. Його підтримав Сергій Шахов: патріоти на сході ображені тим, що влада в Києві ділила портфелі три місяці, не звертаючи уваги на регіони. Присутні запитували, як прикордонна служба могла пропустити десятки «КамАЗів» з терористами з Росії? Здається, скоро з мільйонів глоток пролунає один всенародний крик: «Приберіть генерала Литвина!» Цей незамінний кадр явно не може перевести роботу свого відомства на військові рейки. Отже, потрібна свіжа кадрова кров. Якщо наш кордон і надалі буде легкопрохідним для терористів, то на сході нам доведеться воювати нескінченно.

У студії генерал Ігор Смєшко говорив про необхідність будівництва потужної української армії. На нього «яструбом миру» накинувся відомий політолог Вадим Карасьов з пацифістським маніфестом. Слід сказати, що в найдемократичніших країнах пропаганда пацифізму у воєнний час вважається зрадою. Не можна закликати до миру, до відмови від опору, коли твою країну знищують. Карасьов заявив: щоб створити потужну армію, слід створити авторитарний режим, а нам цього не треба. Вадим Карасьов погано знає політичну історію, це біда багатьох наших політологів, історична підготовка яких залишає бажати кращого. Якщо виходити з його заяви — найавторитарніший режим на планеті в США, оскільки вони мають найсильнішу армію в світі. Можна назвати Ізраїль, який володіє однією з найбільш боєздатних армій і воює з першого дня свого існування. При цьому в умовах перманентної війни завжди функціонував Кнесет (парламент), зберігалася свобода слова, політична конкуренція й боротьба думок. А Ізраїль був і залишається єдиною демократичною (у європейському розумінні) державою на Близькому Сході. Карасьов дуже переживав, що ми можемо стати прифронтовою державою (краще нею стати, ніж узагалі втратити державність!) і наша еліта мілітаризується, мовляв, у нас скрізь командуватимуть генерали. А коли скрізь командують злодії  й зрадники, Карасьова це не непокоїть? До речі, в ізраїльському політикумі дуже багато відставних генералів і полковників Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) і спецслужб. Деякі з них навіть ставали президентами й прем’єр-міністрами. І що, Ізраїль від цього щось втратив? Навпаки. Це дуже добре, коли політики пройшли школу справжнього патріотизму й жертовного служіння своїй країні, чого, на жаль, геть позбавлено чимало політиків України (і політологів теж...). І що найцікавіше, рівень життя у цього народу-воїна набагато вищий, ніж у нас в Україні. І з технологіями в Ізраїлі дуже добре. Але на коліна перед ворогом, до чого нас закликають деякі публічні політологи, там ніхто не стає...

Але це не єдиний приклад збереження демократії в найважчих умовах. У Фінляндії під час Зимової війни 1939—1940 рр. зберігалася влада парламенту, майже всі процедури й навіть широке представництво лівих сил в особі соціал-демократів. Хоча авторитет маршала Маннергейма був колосальним.

У Естонії в 1918—1920 рр. у період війни з більшовицькою Росією також зберігалися всі атрибути демократії. Між іншим, у тій війні естонці перемогли й навіть отримали від переможеної Росії 18 тонн золота як контрибуцію. Я бачив фотографію, як естонці вивантажують з возів це золото в свій Національний банк у Таллінні...

Карасьов вельми позитивно відізвався про псевдореферендум на Донбасі, мовляв, люди ж голосували. В умовах збройного заколоту й іноземної агресії під дулами автоматів, без жодного контролю?

Ну, якщо це, за Карасьовим, референдум, то нехай він визнає, що в Зімбабве у Роберта Мугабе — демократія...