Трохи фальші...

«Ежедневный журнал» — одне з останніх інтернет-видань ще вцілілих російських лібералів. А Олександр Гольц, який, за автохарактеристикою, «четверть века пишет о проблемах Вооруженных сил (16 лет — в «Красной звезде», потом в «Итогах» и «Еженедельном журнале»)», є одним з основних авторів цього журналу, а на додачу ще й заступником головного редактора. Зрозуміло, військовий експерт такого рівня (який, крім написання сотень статей, провів рік у Стенфордському університеті (США) в Центрі міжнародної безпеки та співробітництва, де працював над книжкою про військову реформу в Росії) не може не аналізувати та не коментувати бойових дій на сході України. І він аналізує і коментує. Але як?

1 липня Гольц публікує статтю «На Украине началась война. Которая не прекращалась», присвячену рішенню РНБО про відновлення АТО. І вже перше речення її засвідчує, м’яко кажучи, відрив автора від реальності: «Президент Украины Петр Порошенко согласился с доводами бойцов добровольческих батальонов, митинговавших у его резиденции, требуя отказа от перемирия и продолжения боевых действий». Не було такого мітингу: до адміністрації прийшли лише новонабрані бійці батальйону «Донбас» та кияни; і перемир’я не було — тільки одностороннє припинення вогню, і саме цей термін вжито у зверненні Президента України до громадян держави. Далі цитується кілька речень із цього звернення і робиться висновок: «Жителям областей, охваченных мятежом, остается лишь рассчитывать на обещание Порошенко, что украинские силовики «никогда не позволят себе применять силу против мирных граждан».

Чим цей пасаж відрізняється від заяв Дмітрія Кисельова — сказати важко. Так само, як і наступний: «Очевидно, украинским силовикам, измученным постоянными унизительными поражениями — то самолет у них собьют, то целый полк ПВО перейдет на сторону антиправительственных формирований, — удалось убедить президента, что у них достаточно сил, чтобы одержать военную победу. Но вот это-то как раз более чем сомнительно». Де це (крім «репортажів» російського телебачення) полк ПВО переходив на бік терористів? І чом би не сказати, чиєю зброєю і хто саме збиває українські літаки та вертольоти, в тому числі й під час оспіваного Гольцем «перемир’я»?

Ну, а щодо «постійних поразок», то тут і слів немає для коментарів. Саме напередодні оголошення одностороннього припинення вогню українські вояки вели успішний наступ на проросійські бандформування, очистивши від них північ Луганської та південь Донецької областей. Серед терористів уже почалася паніка, але під тиском Заходу наступ було припинено...

А Гольц продовжує: «В ситуации, когда украинская регулярная армия, похоже, не испытывает большого желания воевать, основная тяжесть боевых действий ляжет на добровольческие батальоны Национальной гвардии». Чи потрібні коментарії щодо «небажання армії воювати»? Нехай краще це прокоментують у своїх листах армійці, які беруть участь в АТО. Я ж краще прокоментую інший висновок Гольца: «Если называть вещи своими именами, то Порошенко дал «зеленый свет» кровопролитию, которое продлится долгие месяцы». Наче цього кровопролиття не було під час «перемир’я», коли терористи вбили — тільки за офіційними даними — 27 українських вояків, а за неофіційними (на блокпосту поблизу Слов’янська) — ще близько десятка, коли бандити розстрілювали на вулицях захоплених ними міст кожного, кого вважали підозрілим. Але це, очевидно, не рахується. Головне — щоб цілими залишилися терористи, чи не так?

Далі у статті маємо великий пасаж стосовно того, що президент Порошенко, мовляв, поставив Меркель та Олланда «во вполне дурацкую ситуацию», бо напередодні вони домовилися про продовження консультацій з терористами і про умови подальшого припинення вогню. У цій сентенції теж не обійшлося без «правдивої» цитати з передач російського телебачення: «При этом Россия пообещала пригласить представителей украинской погранслужбы и наблюдателей ОБСЕ на свои погранпункты (украинские захвачены сепаратистами)». Пригадується, щось подібне Росія вже робила в Абхазії та Південній Осетії. Та і в Придністров’ї також, чи не так? І яким «миром» це все закінчилося на Кавказі? Я вже не кажу, що згідно з правилами аристотелівської логіки, яким понад дві тисячі років, вислів «украинские погранпункты захвачены сепаратистами» означає, що захоплені всі такі пункти, тоді як правдиве твердження має звучати так: деякі пункти перетину кордону захоплені сепаратистами і найманцями з Росії.

Далі — знову фальш у стилі російської телепропаганди: «Стало быть, сейчас полным ходом из России пойдет пополнение рядов мятежников и оснащение их оружием». Пробі, але таке поповнення на повну відбувалося саме під час одностороннього припинення вогню українською стороною — досить згадати, що за цей час з Росії було заведено ледь не два десятки танків. Чи, може, пан Гольц натякає, що тепер у Донбас рушать сотні російських танків?

І, нарешті, висновок: «Решение Порошенко лишило Евросоюз моральной возможности оказывать давление на Москву. Ведь, как ни крути, именно Киев вышел из режима прекращения огня». Як бачимо, вбиті терористами українські вояки російським лібералом не беруться до уваги, так само, як і багаторазові заяви лідерів терористів про згоду на припинення вогню тільки в разі виведення всіх українських збройних формувань з Донбасу (тобто в разі передачі двох областей під контроль бандформувань).

Справді, черпати інформацію з російського телебачення шкідливо...