«Це ще не кінець саги ЄС–Україна»

Згідно із попередніми результатами підрахунку голосів, зробленими голландськими муніципалітетами, 61,1% проголосували «проти» ратифікації Угоди про асоціацію Україна—ЄС на референдумі у Нідерландах. Про це повідомляє голландський телеканал NOS. Як йдеться у повідомленні, явка всього на 2% перевищила необхідний бар’єр і склала 32,2%. «За» угоду проголосували 38,1% виборців. За законом, референдум вважається чинним, якщо на голосування прийшло не менше 30% виборців.

Водночас прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте заявив, що влада країни ретельно перегляне Угоду про асоціацію з Україною, щоб задовольнити всі сторони.

Президент України Петро Порошенко назвав метою референдуму не Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, а «атаку на єдність Європи, атаку на поширення європейських цінностей». Та чи все зробила Україна для того, щоб нідерландці краще нас зрозуміли? Як в інформаційному плані в Нідерландах була представлена Україна та про що свідчать результати референдуму? Про це «День» розпитав у старшого наукового співробітника Гаазького центру стратегічних досліджень (Гаага, Нідерланди) Стефана де Шпігелера.

— Як ви оцінюєте перебіг референдуму?

— Це був перший референдум у нашій країні, який ініціював не уряд, а громадяни.  Очевидно, що всім сторонам доведеться звикати до цієї «демократичної інновації» — і це також було продемонстровано упродовж усього процесу. Референдуми були призначені для вирішення основних питань політики, але «бар’єри» для ухвалення рішень булови значено занадто низькими. Для проведення референдуму було надто легко отримати (неперевірені) підписи за допомогою он-лайн-петиції, а поріг явки у 30% надавав «тактичним» виборцям багато порочних стимулів залишатися вдома, таким чином, потенційно спотворюючи реальну думку голландських виборців. Державне фінансування ініціатив кампанії було занадто фрагментованим, що ускладнило здійснення «серйозних» речей. Лише деякі політичні партії провадили активну агітацію. Сам уряд без ентузіазму демонстрував свою підтримку кампанії «так». Кампанія «ні» була набагато більш активною, видимою, творчою і живою. Проблема полягала в тому, що звичайно виборці з табору «ні» були набагато краще мобілізованими — за іронією долі, не стільки тому, що вони мали дуже сильні почуття щодо Угоди про асоціацію з Україною, а тому, що вони виражали своє сильне невдоволення Європейським Союзом. Україна, в цьому сенсі, стала нещасною жертвою через кілька речей, до яких вона не мала жодного відношення: 1) Опанування голландцями нової форми більш представницької демократії; 2) зростаюче обурення проти «системи» певної частини нашого населення, яке в кінцевому підсумку опинилось на «неправильній» стороні глобалізації; і 3) основної дискусії про майбутній розвиток Європейського Союзу.

ЯВКА НА РЕФЕРЕНДУМІ В НІДЕРЛАНДАХ СТАНОВИЛА 32,2% / ФОТО РЕЙТЕР

— Скажіть, як Україна сьогодні інформаційно присутня в Нідерландах загалом і під час кампанії напередодні референдуму зокрема?

— Україна була досить присутньою в цій кампанії, і я бачу це як один з позитивних результатів цього референдуму: Голландія стала знати Україну набагато краще. Це зближення включало багато яскравих сторін, як-от економічний потенціал України (люди, звичайно, почали думати по-іншому про український IT-сектор), щиросердечні і розділені прагнення «Майдану» (який став рідним словом для багатьох голландських людей); також яскраві очі багатьох українців з України та місцевої діаспори, які відігравали активну роль у кампанії, особливо студенти з академії українського лідерства; релігійні лідери, які прийшли як одна група; і Маркіян Мацех та його фортепіано справило незабутнє позитивне враження на багатьох голландських людей. У той же час, однак, ця кампанія також підкреслила кілька «темних» аспектів українських реалій: в першу чергу, незламна системна корупція; нерішучість політичного керівництва; триваючий соціальний розподіл; деякі аспекти катастрофи MH17; дивна історія про нібито викрадені голландські картини і т.д. Хоча в цілому я б сказав, що духовний імідж, який голландці мали про Україну і який був вельми негативним до початку кампанії, насправді став значно більш барвистим і яскравим, що є доброю ознакою для майбутнього.

— На вашу думку, наскільки глибоко Нідерланди орієнтуються в тих актуальних процесах, що відбуваються в Україні, зокрема щодо теми війни на сході і анексії Криму?

— Звісно, не дуже глибоко. Більшість голландців — і не тільки голландців — набагато більше стурбовані питаннями, що є ближчим для них та їхніх сімей: їх робочих місць і засобів до існування, освіти, охорони здоров’я і т.д. Вони все більше і більше починають турбуватися деякими питаннями «зовнішньої політики і політики безпеки», але потім вони «бачать» їх  поруч, як-от 50 тис. шукачів притулку, які опинились в їхній країні або місцевих джихадистів або навіть терористичні атаки близько їхньої батьківщини в Парижі і Брюсселі. Україна не знаходиться в тій категорії. Крім того, зв’язок між Україною і Росією, як і раніше дуже сильно присутній у свідомості багатьох людей. Правляча еліта Росії зовсім не є популярною, але коли люди збираються щось зробити для України чи щось робити з нею, вони також одразу думають про те, як «умовний Путін» буде реагувати на це, і що це буде означати для нідерландів. І, до речі, ця нав’язлива ідея з Путіним також пронизала табір «так», який під час виборчої кампанії все частіше намагався перетворити референдуму на голосування проти Путіна. Але знову-таки: коли я все це беру до купи, то скажу, що голландці також — можливо навіть уперше — обговорювали українські питання в першу чергу українські достоїнства, що є кроком вперед.

Війна на Донбасі часто згадувалась обома таборами. Табір «ні» стверджував, що ми не хочемо себе «асоціювати» з країною, яка знаходиться в триваючій війні з Росією. Табір «так» використовував війну для пояснення того, чому ситуація настільки драматична в Україні, і чому країна — і особливо люди, — заслуговують нашої підтримки. До речі, дуже мало людей під час кампанії (з обох сторін — і, звичайно, за винятком низки тролів у соціальних медіа) змовчували, коли мова йшла про Росію або про анексію Криму.

— А як ви оцінюєте результати референдуму?

— На перший погляд, вони здаються катастрофічними. Більше 30% (32,2%) людей проголосували, а це означає, що референдум є дійсним. 61,1% виборців проголосувало проти. Прем’єр-міністр негайно заявив, що його уряд в даний час не зможе ратифікувати угоду про асоціацію «просто так». Якби він сказав щось інше сьогодні, то тільки без необхідності би підлив масла у вогонь. Незважаючи на те, що уряд не вів активно кампанію, ці результати негативно вдаряють по його іміджу, особливо з огляду на той факт, що Нідерланди в даний час головують в Європейському Союзі. Політичний факт полягає в тому, що уряд не може ігнорувати результати референдуму. Але юридичним фактом є те, що референдум не є обов’язковим.

Політико-правовою реальністю є те, що 27 урядів інших країн ЄС вже ратифікували договір, і що простір для маневру в переговорах в Брюсселі буде дуже малим. Тому я до сих пір вважаю, що ймовірність того, що після того, як осяде пил, голландський уряд, в тісній співпраці з брюссельськими єврократами, що не подобається тим, хто проголосував проти угоди, придумають ще один новий «трюк», який дозволить йому ратифікувати договір з чистою совістю. Якщо явка була значно вищою порога у 30%, це було б набагато складніше. Оскільки явка була такою низькою, я залишаюсь обережним оптимізмом і вважаю, що голландський прагматизм гарантуватиме  збереження суті договору в силі. Я також не бачу причин, чому особливо торговельні аспекти договору, які вже «в тимчасовому порядку» вступили в силу — і які не були головним питанням у голландській  дискусії все одно не було — повинні бути призупинені. І я вважаю, що угода про безвізовий доступу для громадян України з ЄС стане частиною домовленості, в світлі того факту, що Верховна Рада прийняла всі необхідні закони і Європейська комісія в даний час підтримує це. Так, голосування 6 квітня не стало добою новиною, але  це, звичайно, не кінець угоди про асоціацію, не кажучи вже про сагу ЄС—Україна.

КОМЕНТАРІ

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики:

— Після референдуму в Нідерландах важливі, на мій погляд, кілька речей. По-перше, голландське «ні» створює чимало політичних і юридичних незручностей, але воно не «вбиває» Угоду про асоціацію з Україною як таку. Переважна частина тексту Угоди стосується компетенції ЄС, а не країн-членів, зокрема Нідерландів. Для Європейського Союзу ця ситуація є прецедентом, їм доведеться думати, як з неї виходити, і переконана, що вони знайдуть вихід. Власне тому навіть багато з тих, хто голосував проти угоди стверджували, що Україні нема чого хвилюватись, оскільки торгівельна частина, тобто Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі — буде працювати все одно. Тому не треба голландський референдум перетворювати в Армагеддон української євроінтеграції. По-друге, важливо звернути увагу на те, чому саме голландці голосували проти. Згідно з результатами соціологічного опитування IPSOS, оприлюдненого напередодні референдуму, причина голландського «ні» полягає у тому, що «вони не довіряють Україні, зокрема через надмірну корупцію». Саме з цих позицій виходили 60% опитаних. Це свідчить про ефективну кампанію тих, кому за останні півроку вдалось прирівняти у свідомості багатьох голандців Україну до корупції, адже ще влітку минулого року Україна не асоціювалась у Нідерландах з корупцією, що красномовно демонструвало опитування Інституту світової політики серед пересічних голландців про головні асоціації з Україною. Однак надзвичайно важливий сам факт, що довіра до України базується на боротьбі з корупцією. На другій позиції (39%), чому голосували проти — занепокоєння, що Угода про асоціацію є першим кроком до членства України в ЄС. Це був відомий контраргумент у таборі «ні», На третій позиції (31%) — твердження, що голландці не поділяють європейських цінностей. По-третє, правдою є те, що переважна кількість голландців дуже мало знає про Україну. Згідно з нашим ще одним соцопитуванням, менше, ніж мешканці Німеччини, Франції, Італії та Іспанії. Але правдою є також те, що ми так само дуже погано знаємо, що насправді відбувається в європейських країнах, їхні тренди та їхні дискурси. Зовнішньополітичний аналіз та експертиза у нас дуже часто підмінена потрібними месиджами, які «розганяють» відповідні «говорящі голови», так чи інакше пов»язані з тією чи іншою політичною силою. Це легковажний підхід, його потрібно коригувати, щоб потім не було сюрпризів у стилі нідерландського.

Олександр ГОРІН, посол України в Нідерландах:

— Референдум в Нідерландах, який відбувся вчора, викликав більше запитань і створив додаткові проблеми для Уряду Нідерландів. При цьому під урядом розуміється і нідерландський парламент. Таке уточнення зробили самі голландці в бесіді зі мною. В чому проблеми? Явка на референдум склала всього 32 відсотки (будемо брати по максимуму). Це в абсолютних цифрах —4 млн осіб. Зареєстрованими голосувати в 2012 році на парламентських виборах було 12,7 млн осіб. Візьмемо, що проти проголосувало 65 відсотків — 2,64 млн осіб або 20,8 відсотка всіх виборців. Таким чином проголосували за та проігнорували голосування майже 79 відсотків виборців. В той же час при ратифікації Угоди в парламенті її підтримали партії, які разом отримали 9,1 млн голосів (ліберали, лейбористи, соціал-демократи, зелені ліві тощо). В парламенті проти ратифікації Угоди виступили соціалісти, народна партія, партія захисту тварин, за яких на виборах проголосували 2,04 млн осіб, що приблизно відповідає числу проголосувавших проти на референдумі. Таким чином, заявляючи про необхідність врахування результату референдуму, по суті буде взято до уваги лише настрої відкрито опозиційних партій. Питання — а воля більшості, яка в умовах системи представницької демократії висловилася за ратифікацію, чи буде взята до уваги? Це все, про що можна сказати на цьому етапі до оприлюднення результатів — попередніх 8 і остаточних 12 квітня. Давайте дочекаємося рішення уряду Нідерландів.

Дмитро КУЛЕБА, посол з особливих доручень МЗС України:

– Результати референдуму в Нідерландах створили серйозний виклик для уряду Нідерландів та ЄС. З одного боку, виник серйозний юридичний казус, адже поставлена під сумнів угода, вже ратифікована державами-членами ЄС. З іншого боку, євроскептики по всьому Євросоюзу, в т.ч. у Великій Британії, яка готується до референдуму про перебування у складі ЄС, отримали потужний імпульс, здатний в перспективі підірвати єдність Євросоюзу. Україна в результаті референдуму має репутаційні втрати в Нідерландах, але ми чуємо і слова підтримки з інших держав-членів ЄС та від Єврокомісії. Я не бачу загроз для європейської інтеграції нашої держави або для застосування Угоди про асоціацію.