«Турбулентність» мовчання

Лише під кінець тижня українські медіа почали якось реагувати на безпрецедентну наглість Росії і гру «в мовчанку» України — утаємничений приліт до Києва представника РФ у Трьохсторонній контактній групі по врегулюванню ситуації на Донбасі Бориса Гризлова. Приліт тоді, коли небо між нашими країнами «закрите». Нагадаємо: ще 25 листопада 2015 року прем’єр Арсеній Яценюк заявив, що Україна повністю закрила небо для всіх російських авіакомпаній. Однак у понеділок, 11 січня 2016 року, активісти помітили літак із Москви в аеропорту «Бориспіль», який, як згодом з’ясувалось, належить до парку літаків російського президента. Від Адміністрації Президента та МЗС — жодних пояснень. Від експертного середовища — лише кволі догадки справжньої мети візиту. Хаотично перемикаючи в день візиту кнопки телевізора... можна було помітити, що тема «особливого літака» і його vip-пасажира практично не зацікавила українських телевізійників. Хтось взагалі проігнорував у вечірніх новинах, інші повідомляли сухо і коротко про сам факт. Лише канал «112 Україна» вчепився за тему і принаймні спробував охарактеризувати безпрецедентність новини. Чому ЗМІ промовчали? І наскільки важко було видобувати важливу інформацію в країні, де найбільш медійна за всі роки незалежності Адміністрація Президента мовчить? Про це ми поспілкувалися з ведучим каналу «112 Україна» Павлом Кужеєвим.

— По-перше, це наша робота — інформувати, — каже Павло Кужеєв. — По-друге, і ви самі це підмітили, це питання є надзвичайно важливим. Війна, санкції, глухі кути з обміну полоненими, ембарго, мінський процес, блокада Криму. І водночас — Бориспіль, «злітка», борт «Росія»! Хіба можна було оминути це увагою і полінуватися перевірити достовірність фотографії російського літака, викладеної у соцмережі? Зателефонувати в МЗС тощо? Це вже зараз візит Гризлова — офіційно підтверджений факт. І повідомити про нього було набагато легше, ніж дізнатися конкретику розмов російського посланця з українськими топами.

— Цікаво, що цей візит став «зоною мовчання» не лише для ЗМІ, а й політиків. Наскільки вам важко було шукати офіційних представників, експертів, які б дали належну оцінку, адже і публічних заяв лідерів політичних партій також не було?

— Тут давайте розділимо — офіційну позицію і навколополітичні коментарі. Була заява прес-секретаря представника України в переговорній групі Леоніда Кучми Дарки Оліфер на її сторінці у «Фейсбуці». Однак я не вважаю соцмережі місцем для офіційних заяв державної ваги — десь між котиками, їжею і ялинками. Також від МЗС наш канал дізнався про одноразовий дозвіл на переліт російського літака «Туполєв». Ну, а щодо політичних оцінок, то тут розмах більше, ніж у крил того самого ТУ: від аналогії з перельотом Рудольфа Гесса до Британії у травні 1941 року з таємними пропозиціями від Гітлера і аж до критики влади за непрозору інформаційну політику під час українсько-російського протистояння.

— Як ви особисто оцінюєте цей утаємничений приліт? Чому українське суспільство через інструмент журналістики не вимагає відповідей?

— Хіба тільки у цьому суспільство не вимагає відповідей? Але у цьому випадку влада навіть не працює над створенням сприятливої інформаційної погоди, наприклад,  напередодні голосувань у Верховній Раді змін до Конституції. Ви десь бачили, щоб було розгорнуто роз’яснювальну, навіть пропагандистську роботу для збільшення  у суспільстві прихильників змін Основного Закону? Та й чи завжди дослухаються «нагорі» до vox-populi? От, вирішили перейменувати Кіровоград на Інгульськ, і байдуже думка більшості містян. Що вже казати про такі чутливі матерії, як таємна дипломатія під час неоголошеної війни!

Чи можна назвати цю мовчанку в ЗМІ тестом для журналістів? Я б не був категоричним. Те, що цю історію не оминув увагою «Інтерфакс-Україна», надвечір підхопили колеги-телевізійники, свідчить про те, що «закритих» тем майже не залишилося у нашому медіа-просторі. Просто ми, «112 Україна», намагаємося працювати швидко, інформацію подавати з усіх боків, лізти у вікно, коли не пускають у двері. Звідси увага і довіра глядачів. Добре, хоч зараз немає сумнозвісних «темників», де вказувалося б, яка подія важлива й актуальна, а яку просять ігнорувати. І щоб це не повернулося, треба працювати ще більш якісно. Усім — і новинарям і глядачам.