Умовні герої

У багатотисячних чергах охочих отримати гострі відчуття і зірвати куш в «Останньому герої», схоже, затор: до реального шоу прийшли професіонали. На деякий час програма-суміжник по «ВИДу» «Чекай мене», яка знаходила солідне підживлення для своїх сюжетів серед претендентів на звання «останнього героя», перестала перевиконувати норму всієї російської міліції з розшуку зниклих безвісти. Зірки естради, кіно, театру та ТБ, проскочивши поза конкурсом, погодилися спробувати себе у ролі простих смертних.

«Останній герой» увійшов у кров і плоть сучасного телебачення і став його незмінним атрибутом, як «На добраніч, діти!». На сьогодні це єдине з усіх «реал-шоу», що стартувало минулого сезону та що залишилося в сітці мовлення. «Останній герой» повністю виправдав свій девіз «залишитися живим» . Усі інші зникли, запам’ятавшись яскравим стартом, нудьгою й інтелігентними суперечками про сором підглядання. Під час цього експерименту стало зрозуміло, що попри всі витрати, інтерактивність і таланти героїв навіть телебачення, яке внаслідок своєї природи припускає максимально можливе наближення до дійсності, все-таки потребує умовності. І заслуга «Останнього героя» в тому, що він міру цієї умовності зміг відчути найбільш точно.

Умовність «Героя» визначають кілька складових. Перше — екзотика, яка коштує великих грошей. Друге — професійна команда, яка може не тільки ненав’язливо бути присутньою, непомітно зняти, вибрати краще і видати на-гора продукт а ля Голлівуд, але й організувати до деталей увесь цей людиномісткий процес. (Саме це й оцінили російські телеакадеміки, які нещодавно вручили «Телетріумф» продюсерам шоу). А це означає — знову гроші, гроші і ще раз гроші. Третє — кон’юнктура. Без правильного нюху на глядацькі симпатії й антипатії втримати таку махину на плаву нереально. І четверте — герої, які потенційно повинні зав’язати деякі сюжетні вузли, спостерігати за розв’язанням яких буде захоплююче цікаво. Цікаво настільки, що у найрейтинговіший день у найрейтинговіший час глядач не піде з кнопки саме цього каналу.

До кінця минулого року з’явилося відчуття, що і глядач, і творець втомилися від телегероїзму. Але вже церемонія вручення головного призу-2 показала, що менеджери висновки зробили. І за спиною у щасливої власниці нагороди виросла щойно розлучена з привітною домініканською землею «стар»-команда на чолі з М. Фоменком. Закон сиквелів свідчить: продовження, як правило, гірше за оригінал. Для збереження первинного рівня потрібен новий підхід.

Почали з героїв. Відважних стоматологів, інженерів та скрипальок змінили обличчя знайомі, майже рідні — за частотою мигтіння. А тому й нескінченно цікаві. І якщо почутому в перших двох «Героях» влучному слову раділи тільки під час перегляду, то почуті фрази від Володимира Преснякова («Грин пис тебе, малышка», — красуні-рибці, що виявилася неїстивною) і від телеведучої Лариси Вербицької («Моя квартира больше, чем этот остров») приречені на довге життя.

У цьому, третьому, випуску «Героя» міру телевізійної умовності явно завищено. І саме присутність зірок допускає це. Адже за ними — флер розтиражованих у медіа життєвих історій і переживань. Тобто сюди вони прийшли вже готовими персонажами, у певній масці. Завдяки цьому стадію звикання глядачі проскочили, відразу ж почавши активно співпереживати. А якщо до цього додати, що нинішні учасники шоу здатні підшкірно відчути спрямовану на них камеру і навіть підсвідомо працюватимуть на неї, то можна допустити, що браку повинен бути мінімум. І немов заручившись цим, але насправді впевнившись у надійності «зіркової» умовності, організатори шоу попускають своїм героям. Чесно кажучи, в перших двох «Героях» не звертала уваги на зовнішній вигляд учасників. Але в третьому впали у вічі виголеність чоловіків та різноманіття купальників у жінок. Таке враження, неначе всі «зірки», коли їм дозволили взяти з собою на острів щось одне, зупинили вибір на особистому візажисті з солідним гардеробом. Але це все — дрібниці, які зникають в умовності, народженій мерехтінням «зірок». І особливо хочеться відзначити умовність, сформовану екзотикою. Таких приголомшуючих сходів і заходів, таких яскравих морських зірок на дні морському, такого чудового рожевого фламінго не побачити навіть у «Клубі кіноподорожей». Світ прекрасний, умиротворений, одухотворений і без людини. Таким він з’являється в фокусі операторів «Останнього героя», що роблять свій внесок у створення внутрішньої умовності шоу. Залишається жалкувати про ту скоромовку титрів наприкінці кожної серії, в якій імена цих людей устигають тільки промайнути. Як, проте, і багатьох інших, які мали можливість попрацювати у цьому раю. І має слушність актриса Олена Проклова, яка сказала, що її на 50% охоплює відчуття, що терпіння ось-ось вичерпається, а на 50% —почуття захоплення. «Останній герой» зробив глибокий вдих — і вписався в крутий поворот наступного сезону.

Вершки з цих гонок зніматимуть усі разом і кожен окремо — і учасники, і творці, і глядачі. Але кого відправлять на острови наступного разу? Як втримають задану міру умовності? З допомогою кого «тріумфоносні» продюсери забезпечуватимуть рейтинг? Невже з допомогою політиків? Через рік у Росії —парламентські вибори, через два — президентські. Так і бачиш забиті навхрест двері і напис білою фарбою «Думу закрито. Всі пішли в герої». Проте в Україні вже спробували з цим експериментувати, щоправда, віртуально — у «Великих перегонах» на «1+1». І знаючі люди кажуть, що ефективно.