Вадим ТАБАЧУК: «Ми не маємо наміру перетворювати канал на кінобудку»
Як відомо, в питанні про 37-й телевізійний канал Києва конкурс виграла «Студія «TVT», замінивши ЮТаР, що працював раніше на цій частоті. Колишній член Нацради Юрій Шкарлат в своєму інтерв’ю «Дню» (№166, 3 липня) пояснив цей вибір незадовільною технічною базою ЮТаРу, а також малою часткою його власного ефірного продукту. Ліцензія на 37-й канал обросла такою безліччю скандалів і чуток, що «День» звернувся за роз’ясненнями безпосередньо до директора телеканалу «Студія TVT», що виграв конкурс, Вадима ТАБАЧУКА :
— Деякі ЗМІ намагаються представити «Студію «TVT» «маленькою». Перед нашою зустріччю ви пройшли коридорами нашого телецентру й могли бачити деякі знімальні павільйони і апаратні комплекси, в яких сьогодні знімають і монтують передачі або транслюють в ефір програми. Я гадаю, ви пересвідчилися, що наш виробничий потенціал аж ніяк не маленький — у Києві ми лідируємо у співвідношенні обсягу власного телевізійного продукту до обсягу ліцензійного мовлення. 20 червня «Студія «TVT» розпочала власне мовлення на 37-му київському телеканалі. Нам залишилася важка «спадщина»: хоча наші попередники гучно заявляли, що «розбудовували» цей канал 10 років, але фактично тільки минулого тижня ми почали транслювати в ефір нормальний за кольором відеосигнал. Ще не завершено повністю роботи, які ми здійснюємо з київським радіотелецентром, щодо настроювання передавача цього каналу. Повертаючись до виробничого потенціалу — на сьогоднішній день Студія «TVT» знімає 20 циклових передач. Ніхто з київських мовників такої кількості власних програм не виробляє.
— Жанр ток-шоу щодня присутній в сітці мовлення вашого каналу. Ви вважаєте, що за цією формою майбутнє телебачення?
— Безсумнівно, що елементи ток-шоу присутні в більшості наших програм. Крім, мабуть, чисто музичних концертних програм і нового проекту «Релаксація», який вже запам’ятався телеглядачевi водоспадами, фонтанами, сходами і заходами сонця. Це хвилини розслаблення для глядача і стимул побачити красу в житті, яке нас оточує. Адже сприйняти гармонію навколишнього світу можна навіть iз вікна будинку, але людина чомусь вважає за краще дивитися в телевізор. Ну а якщо вже вона дивиться в телевізор, то немає нічого незвичайного в тому, що вона бачить в ньому ток-шоу, — адже розмова і людська мова властива не тільки ведучим телепередач, але і взагалі людині як виду. Єдиному виду ссавців, який володіє другою сигнальною системою. Так що, в якійсь мірі, ток-шоу або розмова зробила людину людиною. І я більше боюся не ток-шоу, а нових «термінів», таких як «розмовне» мовлення. А що, вже є якесь інше? І я радію, що наш глядач не тільки дивиться наші передачі, але і бере активну участь в них. Під час ефіру програми «Pro & Contra» додзвонитися до студії практично неможливо. Глядачам подобається, що програма побудована на полярних поглядах. Часто-густо її автори Віктор Циганов і Дмитро Корчинський заздалегідь не визначають предмет розмови — він виникає як імпровізація. Іноді тему передачі визначає перший телеглядач, який додзвонився. «Віч- на-віч» — програма про актуальні питання тижня, вона є продовженням новин дня. Але і в цій передачі глядачі конкурують з її постійними ведучими — Наталією Хоменко і Олегом Нікіщовим. Своїми питаннями і коментарями наші глядачі неодноразово в прямому ефірі коригували запланований сценарій. А деяким глядачам набагато цікавішими є кулінарні розмови в «Кухонних пристрастях». Програма Валерія Курінського «Все ні про що або нічого про все» за жанром явно не ток- шоу, проте розмов в ній також достатньо. Інші глядачі надають перевагу інтерв’ю (а не ток- шоу) Дмитра Гордона з людьми, які створювали нашу історію. До жанру чистого ток-шоу належить програма Костянтина Гнатенко «Моя зірка». Елементи ток-шоу «виникають» і в музичних програмах — коли ведучий «Полтарєв-джаз» представляє джазменів або автор «Алфавіту» київський шансоньє Валерій Винарський спілкується в прямому ефірі зі своїми глядачами. Телебачення — це продукт цивілізації людини і частина його культури. Тому розмова цілком не чужа телебаченню.
— А втім, на вашому каналі немає фільмів.
— Ваше питання говорить про те, що ви неуважно дивитеся нашу програму. Ми купували і продовжуємо закуповувати кінофільми і телесеріали. Але ми не маємо наміру перетворювати наш канал на «кінобудку». Візьміть програму передач телеканалів. Подивіться, програма передач буднього дня «найбільш розкрученого» каналу складається з десятка телесеріалів, кількох «екшен»-фільмів і випуску новин. Повірте мені, що транслювати кінофільми незрівнянно простіше, ніж знімати передачі або транслювати їх в режимі прямого ефіру. Ви щойно були в нашому четвертому павільйоні, де готувалася до виходу в ефір програма «Кухонні пристрасті». Хронометраж цієї програми одна година, як і у телесеріалу. Але щоб показати в ефірі телесеріал, досить кілька фахівців. А для виходу в ефір кухонної програми задіяно кілька десятків.
— Коли ви отримували ліцензію, то заявляли концепцію екологічного каналу. У чому це буде виявлятися?
— В умовах ліцензії записано: «створення соціально-екологічного каналу». Перед вами — розширена програмна концепція. Ви бачите, що за параметрами ліцензії нами заповнено найбільш важливий параметр ліцензійних умов — це обсяг мовлення програм власного виробництва. Але ми продовжуємо роботу з виробництва і наших власних передач, і шукаємо вітчизняні продакшн- компанії для виконання нашого замовлення, в тому числі й щодо виробництва екологічних програм.
— У вас своєрідне ставлення до вечірньої казки. Чому саме «Казки лірника Сашка»?
— В якійсь мірі це ностальгія за «дідусем Панасом». У свій час я брав участь і в зйомках, і в подачі в прямий ефір не однієї сотні, а може, і тисячі радянських «казок». Ведучий наших програм для «любих хлопчаків і дівчаток». Олександр Власюк — професійний будівельник. Тому його казки ми не можемо транслювати в прямому ефірі, як кілька десятків років тому назад показували казки дідуся Панаса. Через його постійну зайнятість ми вимушені писати відразу по 20 передач за одну знімальну зміну. Від такого режиму він спочатку дуже втомлювався, але зараз «втягнувся» і його програми завжди виходять такими живими.
— На TVT транслюється багато концертів, але музичні кліпи одні й ті самі. Чому?
— Їх мало, але зате вони улюблені. Це кліпи тих артистів, які довгий час тісно співпрацюють iз нашим каналом. З гордістю можу сказати, що у нас на каналі немає кліпів, які є продуктом дешевого кліпмейкерства. Наші кліпи — це маленькі художні фільми, зняті за всіма законами телебачення.
— На вашому каналі вийдуть новини СIТ. Чи потрібні програми новин в ефірі невеликих телекомпаній?
— Ще раз про початок нашої бесіди. Ми не «маленька» телекомпанія, а міський телеканал, який транслюється тільки у Києві. І наші новини, звичайно, не новини загальнонаціонального каналу. Загальнонаціональний канал повинен мати кореспондентську мережу на всю країну і за кордоном. СIТ були першими недержавними новинами в Україні. Тоді, 1992 року пан Кулик дуже довго мене переконував, що їх потрібно створити. З того часу вони виходять вже і як данина традиції. Зараз над програмою СIТ працює усього кілька осіб, які професійно і дуже трепетно ставляться до свого дітища.
— Як ви збираєтесь «нарощувати» рейтинг TVT?
— А як ви розумієте термін «рейтинг»? І що таке рейтинг на київському телебаченні? Як можна нас порівнювати з каналом, програма якого складається з десятка зарубіжних серіалів і випуску новин. Нумо досліджувати окремо рейтинг трансляції на телеканалах кінофільмів і рейтинг програм власного виробництва. Але при цьому бажано для об’єктивності не змішувати рейтинги програм власного виробництва на загальнонаціональних, міських і так званих мережевих каналах. Хоча б для того, щоб з’ясувати, хто перший в місті, а хто в селі. Крім того, я не вірю соціологічним опитуванням, в яких бере участь дві тисячі киян, з відповідей яких судять про думку не тільки всього Києва, але і всієї країни.
— Хто ж ваш глядач?
— З упевненістю можу сказати, що у кожного нашого циклу передач свій цільовий глядач. Деякі телефонують і скаржаться на якусь програму, але в той же час відзначають іншу. Є певний контингент глядачів, який надає перевагу зарубіжним фільмам над якісними авторськими передачами і ток- шоу. Треба прагнути того, щоб називати речі своїми іменами. Якщо це власні програми, то вони дійсно мають бути власними. Головне, прагнути працювати в правовому полі на благо свого глядача.
