Вітер зі Сходу
Російських передач на наших екранах хоч греблю гати. Але все ж найкращі з них залишаються в телевізійному «заповіднику» для середнього класу — НТВ (до нас цей російський канал приходить у вигляді НТВ Світ і приймається в більшості районів Києва по кабельному ТБ). І це зрозуміло: коли проблеми виживання розв'язано і основні потреби задоволено, можна подумати про долю Батьківщини, розширити кругозір і попрацювати над шліфуванням свого особистого стилю. Близький до цього ареалу найінтелігентніший в Україні «1+1» , але i він вимушений враховувати особливості конкурентного середовища й утримувати рейтинг за рахунок відверто розважальних проектів. Отже, що ж iз доробку сусідів могло б знайти місце в творчій скарбничці наших телеканалів?
Спочатку не про найбільш рейтингове, але необхідне для будь-якої країни — вільне обговорення її актуальних проблем у серйозному ток- шоу. Проект НТВ так і називається — «Свобода слова» . Відсутність у нас на сьогодні подібної передачі (не дуже витратної, що для ТБ важливо) — барометр політичної ситуації. Це навіть не жорстка політична сатира, на кшталт «Ляльок» або некоректних Хрюна зі Степаном. Кожна програма — просто рутинна журналістська робота з громадською думкою й посильний крок у бік демократії.
Ноу-хау минулого сезону — щотижнева програма «Намедни» Леоніда Парфьонова — виросло з однойменної історичної хроніки. Хто боявся пропустити чергову серію новітньої історії, неодмінно «підсяде» i на цю передачу. Не помітити й не відзначити впливу нового формату на інформаційний ефір було б кричущою несправедливістю. Парфьоновські хроніки — на межі інформаційного й розважального жанрів. Те, що «Намедни» помічають, є знаменням часу або відгомоном знакової події, чи то буде американський римейк «Соляріса», арешт Мавроді чи французький священик у чуваській глибинці. Вони не лінуються зіставляти; влаштовувати акції (варто подивитися на багату Москву саме очима нерозпещеної життям провінційної журналістки); вистачає коштів виїжджати на місце подiї, незалежно від того, наскільки воно віддалене від студії; спостерігати за відомими людьми з нетрадиційного ракурсу. Те, що звичайно залишається за дужками новин і програється хіба що в уяві репортера. А поставити «Масяню» наприкiнцi інформаційно- аналітичної програми міг тільки затятий неформал. Але експеримент вдався, оскільки непорівнянні речі змішуються талановитою рукою.
І українські новини стали різноманітнішими, розбавляють політику життєвими історіями та докладним описом комунальних проблем. Однак ніхто не наважився так глибоко трансформувати новостійну класику. Набагато простіше підняти рейтинг, розбавивши новини кримінальною хронікою. Не найбільш гідний, але найбільш легкий шлях до глядацького успіху. На жаль, до цього прийому вдаються й такі професіональні новинні команди, як ТСН («1+1») «Факти» (ICTV) .
Наслідуючи популяризаторську тенденцію, стали людянішими й щотижневі «Подробиці» «Інтеру» . Слід зауважити — розчленованих трупів там уникають, що робить програмi честь. А от курйози в пориваннях до творчого розкріпачення трапляються. Наприклад, нестандартна знахідка американського власкора «Інтеру» Олександра Колодія. У прямому ефірі з Вашингтона минулої неділі він, ілюструючи агресивні настрої американської адміністрації, одягнув до класичного костюма... бутафорські рукавички у формі кулаків. No comments.
Логічним є заперечення, що останні місяці минули для нашого телебачення скоріше «під звуком «Пііііііі»» (як жартують у «Каламбурі» ICTV, маючи на увазі зумер, що заглушає лайку), тобто в розважальному ключі. Енергійно працює в цьому напрямi «Інтер», охоче співпрацюють з російським каналом СТС «плюси», не прогавили шансу «Новий» та ICTV. У прайм-таймі домінує ток- шоу а-ля «Велике прання», є веселі конкурси, розиграші, ТБ салони мод. Телевізійникам, які працюють у цій сфері, нинi гріх скаржитися на незатребуваність. Здається, саме тепер настав їхній зiрковий час. Однак і тут НТВ здивувало новим форматом. Цей заповзятий лідер — «Усе відразу», новини культури суботнього вечора. Імпонує розкута манера ведення передачі Фьоклою Толстою і Петром Фадєєвим. Вони із задоволенням зачитують різкі відгуки з приводу сюжету про заїжджого рок-музиканта і просять писати їм іще. Або Фадєєв описує нові блокбастери: «Другу і третю «Матриці» переказувати не буду, я й у першій нічого не зрозумів». Нахабно користується тим, що, розповідаючи про фільм, він не зобов'язаний його рекламувати. Сюжети про моду- музику-прем'єри перемежовуються з інтерв'ю із козир- гостем програми. І тут є почуття міри, оскільки запрошується не «найзатертіший» персонаж. Формула передачі не нова, але відірватися неможливо. Додам, що не зараховую себе до фанатів новин культури.
А от передача «Наші зі Львом Новоженовим» є чудовою передусім тому, що встигла першою. На українському ТБ були спроби не гірше розповісти про співвітчизників-імігрантів і «заробітчан», але у нас проблеми з корпунктами за кордоном.
Не хочеться розглядати НТВ у рамках програми «наздогнати й перегнати». Гадаю, феномену НТВ, повітря якого додає більшості створених ним передач особливої нестандартності, не варто заздрити. Така атмосфера, як свідчить практика, нестійка й відносно недовговічна.
Проте чужа творчість буває заразливою.
