Викривлена реальність популізму

Герої, сльози матерів загиблих бійців і… видимість боротьби з корупцією – таким був телевізійний «порядок денний» програми «Шустер LIVE» минулої п’ятниці, який на вихідних став широко обговорюватися у соцмережах. Колосальна різниця між спікерами першої і другої частин кидалася у вічі. Коли рідні і близькі загиблих учасників АТО говорили відверто про свої проблеми, які фактично є частиною проблем для усієї країни у стані війни, як от невизначеність статусу бійців та невиплата матеріальних відшкодувань, то у другій частині програми можна було спостерігати яскраві приклади популістичних методів ведення розмови, які нові функціонери успішно перейняли у «старої школи»…

Хоча подекуди здавалося, що ці люди навіть не усвідомлюють своєї ролі у політично-телевізійній грі. Знову стикаємося зі сліпим обожнюванням іноземців у наших верхівках і абсолютним ігноруванням або навіть критикою своїх. Так з легкої руки Єгора Соболєва заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе виявляється «здійснив одним кроком нашу давню величезну мрію всієї країни, коли в керівництві правоохоронних органів почне руйнуватися кругова порука». Але про що насправді говориться? Про фасад системи. А що насправді відбувається за цим фасадом?.. І з якими поблажливими посмішками слухали інші гості цей потік вихваляння, а аудиторія – «вся Україна», як любить наголошувати Савік Шустер – аплодувала і дружньо натискала кнопку «переконав». На своїй Фейсбук-сторінці головний редактор «Дня» Лариса Івшина написала: «За дві години аудиторія Шустера на 180 відсотків, радикально змінила свою думку. Під враженням полум'яних промов вирішили, що почалася боротьба з корупцією. Хто і коли посіє тут критичне мислення? Публіка ідеальна для маніпуляцій».

«Телевізійники самі стають жертвою того, про що розповідають, - говорить Олександр ТКАЧЕНКО, генеральний директор «1+1 media». – Тому що якщо вони повірять в один момент, що це неправда, то потрібно буде визнавати одне і інше, третє, четверте, а для цього потрібно мати сміливість. Це класична історія того, як телебачення не тільки маніпулює точкою зору, а докорінно змінює свідомість людей, які вимушені вірити в цю «правду». Тому відповідальність телебачення стосовно того чи говорить воно мовою фактів, чи свідомо вдається до маніпуляцій без сумніву існує. Нам багато разів пропонували співпрацю з програмою «Шустер LIVE», ми весь час відмовлялися, відмовляємо і, поки я буду працювати на «1+1», будемо відмовляти».

Після Майдану журналісти стали часто говорити про становлення громадського суспільства і апелювати до громадської думки. Але чи може вона існувати без самого процесу мислення, не кажучи уже про «аналітичність» чи «інтелектуальність», – поняття, які, здається, у сучасному суспільстві стали моветоном. І тоді це вже дискусія не тільки про відповідальність тих, хто говорить, а й тих, з чиєї мовчазної згоди це відбувається.

«У СУСПІЛЬСТВІ НЕМАЄ РОЗУМІННЯ, ЩО Є ПРАВДОЮ, А ЩО Є МАНІПУЛЯЦІЮ»

Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат від «Батьківщини», член парламентського комітету з питань запобігання і протидії корупції:

- Уже давно не ходив на «Шустер LIVE», але в п’ятницю  пішов. Те, що обговорювалося у першій частині програми вважаю дуже корисним. Доля добровольців – окрема величезна тема, яку варто піднімати. І в цьому плані у мене немає жодних претензій до студії Савіка Шустера. Проблему я побачив у іншому. Проблема маніпулятивності виростає не тільки із самого ведучого. Сьогодні у суспільстві немає розуміння, що є правдою, а що є маніпуляцію. З одного боку – є величезні очікування у людей, з іншого – вони не реалізуються належним чином. Є ті, хто пропонують швидкі і, насправді, дуже сумнівні рішення, яким із запалом аплодують. Зараз іде процес «істеризації» суспільства. Є великі проблеми, на які можна по різному реагувати – мисленням або емоціями. У нас вибрали саме емоційн6ий шлях без будь-якого інтелектуального підходу. І це проблема. Є старі і нові обличчя, є купа ілюзій і мені здається, що Шустер навіть намагався якогось цьому протистояти, можливо, зі своєю метою – зробити шоу, але й діалог водночас. Зрозуміло, що телешоу не є форматом вирішення якихось питань.

У плані розмови про боротьбу з корупцією вважаю, що ті підходи, які сповідували мої колеги, є абсолютно неприйнятними. Загальний девіз був таким – ми забули про закони, давайте робити те, що подобається людям. А людям хочеться крові суддів і прокурорів. І молоді політики називають це боротьбою з корупцією, нав’язують цю думку людям і намагаються це представити як якісь досягнення. Я з цим абсолютно не погоджуюся і скептично ставлюся до всіх цих останніх рухів. Це не частина стратегії, а спорадичний акт, який у підсумку обернеться великим негативом.