Як Homo economicus витісняє Homo sapiens
Французький письменник-есеїст Олів’є МОНЖЕН: «Проблема Європи на сьогодні — це втрата цінностей, з яких усе починалося»
«Зараз Європа переживає не лише економічну кризу, а й глибоко духовну», — таке переконання висловив французький письменник-есеїст, філософ Олів’є Монжен у контексті дискусії «Зрозуміти глобалізацію» у київській книгарні «Є». За словами пана Олів’є, філософія і теологія опинилися на маргінесах. «Уже немає цінностей, які існували у ХХ сторіччі, натомість на перший план вийшла культура споживання», — говорить французький філософ.
Під час дискусії Олів’є Монжен торкнувся одразу кількох аспектів глобалізації: впливу цифрової революції на свідомість людства, урбанізації суспільства та можливості чи неможливості існування інтелектуального середовища в умовах матеріалістичних стандартів.
Глобалізація не була б можливою без технологічної революції, яку пан Олів’є вважає набагато важливішою, ніж промислову. Всесвітня павутина Інтернету посприяла швидкій інтеграції людей з найвіддаленіших куточків світу. Водночас цифрова революція змінила сприйняття літератури, авторів, письменників. Постала необхідність продумувати економічні моделі між цифровими та інтелектуальними стандартами. «Цифрові технології змінюють спосіб мислення, — розповідає Олів’є Монжен. — Сучасні реалії спонукають працювати іншим способом, і тут ми ще не вбачаємо проблеми. Загроза в іншому — Homo economicus витісняє Homo sapiens».
Звісно, ми не можемо зводити усі проблеми до одного джерела — тиранії ринку, проте саме проблема зайнятості і безробіття, а також стандартизація потреб людини стали платформою для розвитку Homo economicusа. Відкриття нових ринків формують «культуру» споживача і, як наслідок, призводять до реструктуризації суспільства — все більше людей виїжджають у міста. Людство хворіє урбанізацією. «7% населення світу проживає в містах. Китайці, які мешкають у мегаполісах, навіть мають спеціальні пластикові картки-перепустки», — розповідає Олів’є Монжен, який цікавиться культурою Сходу. Так, проживання у місті не завжди тотожне міщанству у всіх його проявах, але зрештою ми приходимо до стандартів так званої американської мрії — шикарний будинок, нове авто і престижна робота. Тож чи не знищить глобалізація інтелектуальне середовище загалом? І чи хвилює українське питання західних інтелектуалів?
«Після 1999 року інтерес французьких інтелектуалів до Східної Європи знизився, — відповідає пан Олів’є. — Ми цікавилися становищем дисидентів, навіть частіше бували у Польщі, аніж у Парижі в той час. Я особисто знав Леха Валенсу. Були журнали, близькі за духом до «Esprit» («Esprit» — французький літературний журнал. Олів’є Монжен — керівник часопису «Esprit» з 1988 року). Нині контакти стають більш віддаленими. На даному етапі події в Росії та постать Путіна більше привертають увагу французьких інтелектуалів. Проте, я є учнем Рікера і вважаю, що є речі, які варто забувати. Ми живемо в суспільстві, яке перенасичене пам’яттю. Ми маємо навчитися відділяти пам’ять від непам’яті. Активна пам’ять — важка і непотрібна. Але одразу скажу — я не маю на увазі концентраційні табори чи знищення євреїв, про які писав Тімоті Снайдер».
Тож у підсумку дискусії дійшли висновку, що міжнаціональна інтелектуальна спільнота може існувати за умови відновлення втрачених цінностей. Французька революція породила прекрасний девіз — «Свобода, рівність, братерство» та вже під час Другої світової війни його замінили на «Робота, сім’я, батьківщина». То чи не у цьому корінь проблеми — у непомітній підміні стандартів?
