Як очищати зерна від полови

Світлана Бондар добре відома нашим читачам. Вона фахівець з основ медійної грамотності. Актуальність цієї теми не лише зберігається, а й зростає день у день. Найбільш яскравий і свіжий приклад — події, пов’язані з COVID 19 (коронавірусом)  і поверненням наших громадян з китайського Уханю для диспансеризації. Реальні факти і дезінформація в поєднані з елементарними страхами населення на кілька тижнів отруїли моральну атмосферу в суспільстві. Тому ми вирішили поговорити про методи протидії інформаційним провокаціям і хибним новинам.

«НЕКОНТРОЛЬОВАНІ ПРОЯВИ ПОЧУТТІВ ЗАВЖДИ ШКОДЯТЬ ЛЮДИНІ ТА ЇЇ ОТОЧЕННЮ»

— Пані Світлано, схильність людей до поширення чуток і домислів помітили з давніх часів. Арістотель вважав таку пристрасть властивою самій природі людини. Плітки, французькі історії, казки, розмови на базарах, усе це було завжди, а тепер просто посилилося сучасними комунікаціями. Чи варто звертати увагу на слабкість людського роду, якщо вона в нас в крові?

— Так, це властиво людині, що живе інстинктами. Не даремно ж джерело ББС (баба бабі сказала) найпоширеніше серед малоосвічених людей. Соціальні мережі лише збільшують можливості й діапазон його впливу. Ми не в змозі зупинити такий вал інформації. Хибний контент, як солодка цукерочка, відповідає картині світу, що вже склалася в головах, тому люди охоче розгортають її обгортку, їдять самі і дають скуштувати іншим. Це їх зачіпає, і, прагнучи бути причетними до події чи новини, вони роблять шкідливі речі. Шкідливі тому, що не можна жити емоціями без розуму. Неконтрольовані вияви почуттів завжди шкодять людині та її оточенню.

— Отже, ми повинні обмежувати солодке, кажучи про шкоду смачної новинної цукерочки? Але як привчити людину їсти здорову їжу у пристойних закладах, якщо вона туди не ходить?

 — Переважно люди не розуміють наслідків поширення хибної інформації. І не усвідомлюють, що своїми колективними помилками вони породжують страхи, невпевненість, дезорієнтацію широких суспільних шарів, а головне, не беруть на себе відповідальності за нагнітання паніки. Така людина, прийшовши з роботи і зазирнувши до свого мережевого акаунту, не замислюючись, постить дурниці, на кшталт того, що планета Земля пласка і зникне через рік, людство вимре від коронавірусу тощо.

«БАГАТЬОХ СПРАВЖНІХ НОСІЇВ ЗНАНЬ І ДОСВІДУ ЗАСЛОНИЛИ МУЛЯЖІ І ДИВАННІ «ЕКСПЕРТИ»

— І що, ми навчимо її чинити інакше? Читати наукові статті на цю тему?

—  На наших тренінгах ми завжди адаптуємо свої навчальні підходи для різних авдиторій. Особливо важливо дати ті базові інструменти, які необхідні при перевірці й аналізі інформації.  Переконати людину займатися аналізом політичних новин складно, але набагато простіше допомогти їй зрозуміти, як її дурять на побутовому рівні. Аби не обдурили в банку, де пропонують високі відсотки з кредитів, турфірми, що обіцяють п’ятизіркові послуги за мізерні гроші,  тощо. Вчимо шукати правильні джерела інформації для перевірки принадних пропозицій. Так виробляються навички критичного мислення, потрібні для розпізнавання великої і малої брехні.

— Мабуть, з таким методом навчання не посперечаєшся. Але як піднятися вище? Наприклад, для того, щоб судити про загрози коронавірусу, потрібні базові знання про ази мікробіології. Де їх узяти простій людині, що живе в селі і райцентрі, де доступ до інформації відкритий завдяки інтернету, але користування ним обмежене запитами середовища спілкування?

— Авжеж, вміння користуватися джерелами інформації тут найголовніше. Тоді не обов’язково бути мікробіологом. Треба шукати об’єкти і суб’єкти довіри. Орієнтуватися на офіційні сайти, в даному разі на Мінздоров’я і лікаря, який має авторитет. Нехай одні читають Уляну Супрун, інші — Євгена Комаровського, які розвінчують міфи, але не обов’язково у всьому слухатися і сприймати на віру мережевого кумира з Facebook. На своїх тренінгах ми відводимо людей від помилкових орієнтирів, показуючи справжнє. Це, до речі, ще й просвітницька місія, адже багатьох справжніх носіїв знань і досвіду заслонили муляжі і диванні «експерти».

«У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ ПОРТРЕТ ОСОБИ КРАЩЕ СКЛАДАТИ З ТОГО, ЩО ВОНА ПОШИРЮЄ, А НЕ ПИШЕ»

— Так, але інколи самі авторитети стають джерелом напруги в суспільстві. Наприклад, твердження заслуженого генерала про те, що Росія ось-ось розгорне масштабну агресію проти України, теж викликає паніку, хоча це цілком аргументовано виголошує професіонал.

— Тут ми маємо відрізняти факт від оцінних думок і прогнозів. Саме такі випадки підтверджують важливість медійної грамотності населення. Ми живемо в інформаційному суспільстві, де кожному висловлюванню можна додати будь-яке трактування. Не можна обмежувати свободу висловлювання думок, але дуже потрібно навчати людей розпізнавати наміри ньюзмейкерів. Хто це говорить, навіщо, в якому виданні, в який час і з якою метою? Переймаючись такими запитаннями, ми дізнаємося значно більше, ніж уявляємо. У соціальних мережах портрет особи краще складати з того, що вона поширює, а... не пише. Те ж саме можна сказати і про медіа. Важливо знати власників ЗМІ (і ми на тренінгах звертаємо на це увагу), але важливо, аби люди вміли аналізувати інформацію, могли зрозуміти політичну орієнтацію і зацікавленість, аналізуючи контент.

—  Добре. Це дискусійні питання для загального відома. Чому зараз присвячена ваша тренерська діяльність на цю тему?

— Беру участь у великому проекті «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність». Його засновувала і підтримує Рада міжнародних наукових досліджень і обмінів (IREX), посольства США і Великої Британії в Україні в партнерстві з Міністерством освіти і науки і Академією української преси. Як бачите, рівень серйозний. Він свідчить про важливість мети — у межах шкільної освіти навчити наших дітей навичок критичного осмислення подій і звички користуватися якісною інформацією. Ми не займаємося з школярами, працюємо лише із вчителями і тими, хто готує майбутніх і нинішніх вчителів (ІППО і ЗВО).

НАЙАКТИВНІШІ В ЗАЯВКАХ — ДОНЕЦЬКА І ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ

— У чому саме полягає ця робота? Адже вчителі у школах різні, не всі сприймають новий предмет, особливо  коли і зі старими клопоту вистачає. Розкажіть про реакцію педагогів на вашу ініціативу. Адже це добровільна справа?

— Так, звісно, до нас йдуть мотивовані викладачі. Але відрив від основної роботи у них невеликий. Ми проводимо два інтенсивних дводенних тренінгових курси, де даємо основи медіаграмотності, навички користування інтерактивними формами навчання, показуємо, як наші теми можна долучити до загальноосвітніх програм, впливаємо на загальний рівень підготовки вчителів і надаємо інформаційні ресурси. Усе це звучить досить нудно. Насправді ж процес захоплює. Ми це знаємо з відгуків вчителів. Вони дістають важливий у житті поштовх для переходу з ізольованого стану в самісінький центр інформаційного світу. І це не лише теорія пошуків і долучення до ресурсів, а й практика користування технічними можливостями пошукових систем, додатків, соціальних мереж. З нами вчителі набувають тієї мобільності й оперативності дій, які потрібні не лише для вузької профільної теми. Вони дістають можливість «водити» учнів до найкращих музеїв світу, показувати проблеми їхніх однолітків у всіх країнах, переглядати історичні архіви, читати книжки будь-якою мовою. З етичних міркуваннях не цитую захоплених відгуків про наш проект, але повірте, чула їх чимало, а головне, бачила вогники, що спалахують в очах вчителів, утомлених від рутини.

—  Чи означає це, що будь-який вчитель із середньої і початкової школи, незалежно від місця її розташування, може взяти участь у програмі IREX?

— 25 лютого закінчився прийом заявок від шкіл, які розташовані не в обласних центрах. Кожна школа могла подати заявку на участь. Не конкретний вчитель, а саме команда вчителів на чолі з директором школи! Ми навчаємо вчителів української мови і літератури, вчителів історії та мистецтва, які викладають у 9 і 10 класах. Також у проекті навчаються викладачі Інститутів підвищення кваліфікації вчителів, які отримані знання потім введуть до своїх програм. Серед них є і ті, хто працює з викладачами молодшої школи.

 Цього набору ми отримали 838 заявок! Найактивнішими стали Донецька область — 99 (!) заявок і Дніпропетровська область — 69.  Найближчими днями здійснюватимемо оцінювання і відбір шкіл для участі у проекті.