Як повернути довіру
«Потрібно наситити інформаційне поле якісними смислами, щоб люди розуміли, що насправді відбувається в країні», — активістка
За інформацією громадської організації «Донецький прес-клуб», понад 40% громадян, що живуть на територіях Донбасу підконтрольних українській владі, прихильно ставляться до так званих ДНР та ЛНР. Окрім того, штампи російської пропаганди приносять із собою і люди, які переселяються сюди з тимчасово окупованих територій.
«Навесні ми проводили фокус-групові інтерв’ю, — розповідає керівник громадської організації «Донецький прес-клуб» Тетяна Строй. — Завдяки ним ми з’ясували, що люди в Красноармійську, який не був окупований, дивляться «Оплот ТВ», схожа ситуація у Волновасі, Великій Новосілці та інших містах. Мало того, що російських ЗМІ тут вистачає, ще й сепаратистські з’явилися. Україна представлена найменше, і ми не бачимо активних намагань з боку держави в тому, щоб доносити до населення інформацію про Україну. Нам вдалося з’ясувати, що люди дуже мало знають про українську державну політику. Вони не розуміють, куди країна зараз рухається, про реформи практично нічого не чули.
Нещодавно ми спілкувалися із заступником міністра інформаційної політики Артемом Біденком і запитували, як їх структура надалі працюватиме у нашому регіоні. На нашу думку, потрібна соціальна реклама, просвітницькі проекти, щось таке, що наситить інформаційне поле, щоб люди розуміли, що відбувається в країні. Але підтримки у цих ініціативах поки що не маємо».
Про проблему інформування населення активісти Донбасу замислилися ще у березні минулого року. Коли у Донецьку розпочалися перші заворушення та окреслилися сепаратистські тенденції громадські активісти вирішили видавати інформаційний бюлетень під назвою «Говорить Донецьк», щоб мати можливість донести об’єктивну інформацію до усіх верств населення. Активістам вдалося видавати бюлетень близько трьох місяців, але на початку червня їм довелося покинути рідний Донецьк та переїхати до сусідніх міст.
«Протягом року видання намагалися відновити, — ділиться пані Тетяна. — Восени кілька номерів бюлетеня з’явилися у Маріуполі, куди переїхав редактор видання Дмитро Дурнєв. Узимку ми почали говорити про те, що варто видавати газету на постійній основі. Яка може бути довіра до видання, яке виходить раз у півроку? Із лютого ми вели переговори з міжнародним фондом «Відродження», який і допоміг поновити випуск газети та розпочати видавництво. Наша газета орієнтується на споживачів традиційних медіа, зокрема на тих, хто не користується Інтернетом та дістає інформацію лише зі ЗМІ. Ми намагаємося писати у простому стилі, щоб видання було доступним для усіх, зокрема, і зручним для людей старшого віку. Ці люди здебільшого звертаються до телебачення. Переважно ще й не до українських каналів. Тому зі свого боку ми плануємо розвінчувати міфи і фейки, давати соціальнозначущу інформацію, роз’яснювати повідомлення про дії української влади, про рішення щодо нашої території. Головне, щоб відповіді були достовірні і повні, на цьому ми зосереджуємося. Це видання навряд чи буде цікавим для молоді. Ті, хто користується соціальними медіа, може більш широко охопити ситуацію, має більше можливостей для того, щоб здобути потрібну інформацію».
Перший номер оновленого бюлетеня з назвою «Говорить Донбас» побачив світ напередодні громадського форуму у Слов’янську. Зараз видання з’являється щотижня. Поки воно розповсюджується безкоштовно і створюється на волонтерських засадах. Засновники сподіваються, що їх видання стане найбільш поширеним масовим регіональним ЗМІ після періоду окупації:
«Найавторитетнішою та наймасовішою газетою у нашому регіоні було видання «Донбас», — говорить Тетяна Строй. — Після початку бойових дій воно не виходило, потім почало виходити у скороченому вигляді. Зараз редакція відновлює роботу, але ці зміни лише очікуються. З часу окупації і до сьогодні ми не мали жодної регіональної масової газети. Ті газети, які є — локальні. Костянтинівські пишуть про Костянтинівку, краматорські — про Краматорськ. Тим більше, люди не мають можливості передплачувати видання. Через кризу вони думають про те, як виживати. Навряд чи серед нагальних справ — передплата газети. Тому ми вирішили запропонувати альтернативу — безкоштовно розповсюджувати видання, де висвітлювати важливі та конфліктні моменти для людей, які не мають доступу до соціальних медіа, роз’яснювати їм інформацію та формувати позицію».
Зараз активісти розпочали реєстрацію видання як повноцінного засобу масової інформації. Поки розповсюджують газету волонтери, але згодом вона може з’явитися і на розкладках. Пані Тетяна сподівається, що їхнє видання зможе створити альтернативу засиллю російських ЗМІ у регіоні. Єдине, чого сьогодні найбільше потребують активісти — сприяння у роботі від держави, зокрема створення комфортних економічних умов та налагодження діалогу. Адже, за словами активістів, органи державної влади у регіоні досі залишаються закритими і здебільшого не прагнуть іти на контакти зі медіа.
