Якось у Києві 90-х...
Вночі з 31 травня на 1 червня о 01.55 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм українського режисера В’ячеслава Криштофовича «Приятель небіжчика»
На продовження українських кіносеансів у «Аргумент-Кіно» — один із найпримітніших фільмів національного кінематографа 1990-х років — «Приятель небіжчика». Стрічка створена 1997 року як українсько-французька копродукція.
З українського боку — це кіностудія ім. Довженка й рушійна творча та сюжетна складова. Сценарій до фільму, за власною повістю «Любий друг, приятель небіжчика», створив нині найконвертованіший у світі український письменник, який пише переважно російською, Андрій Курков.
Режисером виступив В’ячеслав Криштофович, той український кінопостановник, який дебютував у 1970-х і одразу ж зарекомендував себе як майстер витонченого психологічного кіномалюнку, екранні сюжети якого вражають, з одного боку, побутовою достовірністю, а з іншого — невагомо підіймаються над побутом у щемливому леті.
Нагадаю лише назви таких його картин, як «Перед іспитом», «Своє щастя», «Володя великий, Володя маленький», «Самотня жінка бажає познайомитися», «Ребро Адама».
А «Приятель небіжчика» приводить нас до Києва 90-х років минулого століття, вулицями якого гуляє «дикий капіталізм», даруючи людям великі, але примарні надії та стрімко кидаючи до прірви відчаю, на межу життя і смерті. Головний герой потрапляє саме до такої межової ситуації — невдачі та зради підштовхують його замовити кілера для самого себе...
Хоч як би ми нарікали нині на неповноцінність українського кінотеатрального прокату, але у другій половині 1990-х років, коли створено «Приятеля небіжчика», навіть нічого подібного не було. І стрічка фактично розминулася зі своїм глядачем в Україні.
Зате успішний кінопрокат випав на долю цього фільму за океаном. Вийшли схвальні рецензії в найпрестижніших виданнях, а стрічку, замість у планованих шести копіях, Сполучені Штати демонстрували у майже п’ятдесяти, що для неголлівудського кіно було справжнім успіхом.
