Якщо все не так...
Зима, але сльотавий сирий грудень не віщує спокою та радості, а новорічні ялинки у вітринах не створюють потрібного настрою. Але якщо вас мучить сезонна депресія і страх перед незнаним грипом, вмикайте телевізор — там тепер завжди весело.
Ось і партії доклали зусиль: їхні виборчі списки — клондайк як для коментаторів-пересмішників, так і для серйозних політологічних «балакучих голів». А скільки експресії за всіма цими процесами! Так і чується: «Вас тут не стояло» і «У чергу, такі-сякі діти, в чергу!». Всі намагаються зрозуміти принцип побудови рейтингових партійних рядів, з’ясувати, за яким принципом роздавали номери на виборчий «заїзд», що тепер у ціні і в шані, як дотримуються пропорції між капіталом і всіма іншими чеснотами. Одне можна сказати: в наступному складі парламенту будуть свої співці, свої захисники трибуни та свої коментатори, які звеселятимуть народ нестандартними оцінками. Не менш цікавий і публічний пошук «темних плям» у списках партійних конкурентів. Поки що основна увага громадськості зосередилася на списку Регіонів, оскільки, по-перше, він оголошений практично весь, а по-друге, кого там тільки немає! Тут і німий заговорить, а німими вітчизняні телеканали вже аж ніяк не назвеш. Ось і намагаються вони розібратися в симбіозі «логіки та парадоксів». До речі, ще одна особливість партійних списків — наявність у ньому прес- секретарів партійних лідерів. І справді, чому б, вивчивши політичну кухню, не спробувати себе в тому, що стало таким близьким і зрозумілим.
Але якщо промивання політичних «кісток» не здається вам таким вже й цікавим, дивіться ток-шоу. Особливо «Свободу слова» Савика Шустера (ICTV), там ніколи не буває нудно, там усі настільки «веселі» й «кмітливі», що КВК відпочиває. Навіть, здавалося б, така серйозна й невесела за визначенням тема, як можливий вступ України до НАТО і ймовірна через це «холодна війна» з Росією, завдяки експресивності й емоційності учасників сприймалася, як футбольний матч між традиційними суперниками. Заздалегідь усім було зрозуміло, що присутні в студії не домовляться, тобто ніколи не дійдуть порозуміння в цьому питанні. Але саме в цій програмі цікавішою за заздалегідь відомі думки була позиція самого ведучого, який зазвичай намагається перебувати «над сутичкою». Він почав із того, що прийняття лідерами дев’яти держав декларації про створення Спільноти демократичного вибору «в Москві сприймають щонайбільше як антиросійську вісь, і в гіршому випадку — як «санітарний кордон» проти Росії». І зазначив, що «всі ці держави або вже у НАТО, або у НАТО прагнуть». Спрямування тону очевидне. Як і некоректність питання, винесеного на референдум, — ми за НАТО чи за ЄЕП, на яке також чомусь не звернули уваги. Розсудливий Володимир Горбулін на тлі войовничого Нестора Шуфрича тішив не стільки очі та слух, скільки дозволяв утримувати відчуття все ж таки наявної адекватності.
А ось у студії «5 каналу», де зійшлися представник Мельниченка з представником Березовського, такого відчуття бракувало. Взаємні обвинувачення у брехні, гамір, — у якому ведучий був інколи радше спостерігачем, — усе це ясності не додало. Але як ігрове шоу можна було дивитись.
Та й у підсумкових інформаційних програмах вітчизняних телеканалів приїзд Мельниченка до країни оцінювався по-різному, але однозначно у зв’язку з виборами. Так само, як і активізація Березовського. І скільки ще «козирів із рукава» ми побачимо?
Як, наприклад, сприймати «провокацію проти БЮТ», про яку з допомогою телеканалів оголосив Олександр Турчинов? За ближчого розгляду інциденту пошук того, кому це вигідно, приводить до того, що подібна «провокація» з «липовими» запрошеннями на з’їзд вигідна виключно самому блоку імені екс-прем’єрки. Але Турчинов пообіцяв знайти винуватців. Хочемо побачити.
Якось швидко забулася ще одна трагічна сенсація — вбивство львівського екс-губернатора. Щоправда, НТН підійшов до теми ретельніше за інших, запропонувавши телеглядачам усі можливі версії. А ось російський «газовий шантаж», судячи з усього, буде телезапитаним ще не один тиждень. Причому, лихоманитиме нас сильно — є чим лякати. І хоча розуміємо, що знову винна політика, від цього якось не легше. Слова про диверсифікацію ризиків як колискова, не дають бажаного результату, від багаторазових повторень про необхідність енергетичної незалежності в роті не солодшає. Натиску зовнішньому вторить натиск внутрішній, переговірники ховаються за зачиненими дверима, а українське ТБ повідомляє про переговорні новини з посиланням на західні ЗМІ. Усвідомлення навмисного нагнітання ситуації не знижує гостроти й реальності почутих загроз, а чітких розкладів, у тому числі й внутрішньополітичних, телеглядачам поки що не пропонують. Хто заявить свої права на російську газово- політичну палицю, чи не є вона «алаверди» тій булаві, яку нещодавно подарував один із українських політиків своєму російському соратнику, побачимо найближчим часом.
