Єгор БЕНКЕНДОРФ: «Я — не суд»

Можна сміливо сказати, що майже два тижні, з 27 липня по 12 серпня, чимало українців провели разом із Першим. Сьогодні навіть дещо бракує вже звичних трансляцій літніх Олімпійських ігор у Лондоні, які, попри все, допомагали відчувати себе частиною світового гуманітарного дискурсу.

По завершенню двох великих спортивних змагань — Олімпіади та Євро-2012 — стало очевидно, що українців легко об’єднують спортивні досягнення їхніх співвітчизників і навіть достойні поразки. Тому трансляції з Лондона були особливо цінними на тлі все гіршої суспільно-політичної ситуації в країні. Хоча, як відомо, не спортом єдиним...

Генеральний директор Першого — Єгор Бенкендорф — в інтерв’ю «Дню» сказав, що головне завдання каналів сьогодні — не підіймати на щит спекулятивні речі та не розділяти країну. Треба сказати, що канал справді робить певні зусилля у цьому напрямі. Утім, щоб повністю реалізувати намір нарощувати елемент суспільного в умовах державного мовлення, потрібно ще й зайняти чітку позицію в принципових речах.

Про принциповість і гнучкість, а також межу компромісу «День» говорив з генеральним директором Першого Національного Єгором БЕНКЕНДОРФОМ.

— Почнемо зі ще гарячої теми. Трансляція Олімпіади з Лондона на Першому Національному була важливою насамперед тому, що долучила велику українську аудиторію до світового мейнстриму. І водночас це була добра нагода ще раз побачити, як у тій же Великобританії цінують своє національне й поєднують його з модерним і сучасним. Як вам здається, прилучення до відкритого західного світу вплинуло на аудиторію Першого?

— Гадаю, що так. Ми поставили собі за мету показати Олімпіаду повністю. Її завжди транслювали шматочками. Ми ж відмовилися навіть від більшості випусків новин. Адже, наприклад, за 200 годин на Олімпіаді відбувається рівнобіжних подій на 800 годин ефірного часу. Тому щоб уникнути критики (від якої ми, звичайно ж, нікуди не ділися), постаралися на сайті організувати трансляцію всіх видів спорту. Показники говорять самі за себе. Якщо тепер канал зафіксувався і впевнено тримається на восьмому місці, то під час Олімпіади ми не спускалися нижче шостої позиції. Аудиторія показала, що їм подобається те, як ми транслюємо змагання. Від себе додам, що я в неділю провів вісім ранішніх зустрічей у різних місцях Києва, і куди б не заходив — на екранах був Перший Національний.

— Якщо вже говорити про хороші тенденції, не менш важливо, що на екранах на весь світ підносився український прапор і наші спортсмени формували в очах Заходу позитивний образ України. Це має особливе значення на тлі того, що кілька місяців тому наш імідж намагалися погіршити, зокрема і з території Великобританії (усі ми пам’ятаємо ролик Бі-Бі-Сі).

— Як гадаєте, що може робити Перший Національний, щоб цю позитивну тенденцію продовжувати?

— Ми не лише продовжуватимемо, а й робили це раніше. За кордоном цьому приділили більше уваги, в Україні ж менше помітили, але ми побили світовий рекорд із телемарафоном української пісні «Пісня об’єднує нас». Ми потрапили до світової Книги рекордів Гіннесса, і її представники вперше приїхали до Україні. Понад 150 країн зробили сюжети про нас. Це теж додало позитиву до українського образу. Я дістав низку позитивних відгуків щодо цього марафону з-за кордону. Крім того, якщо в Україні відбуваються певні культурні події, ми постійно викладаємо в базу відео, і таким чином приблизно із 20-ма країнами в нас відбувається обмін новинами. Також обмінюємося програмами з іноземними телекомпаніями. Нещодавно до нас приїжджали гості з Канади, і після того, як ми передали їм диск із нашими проектами, вони написали, що дуже здивовані, зокрема тим, як витримано історичну об’єктивність.

Перед вашим приходом ми саме проводили коротку нараду щодо того, які події на наступні п’ять місяців можуть бути знаковими.

— І які спецпроекти плануєте?

— Якщо говорити про найближчу перспективу, у нас будуть спецпроекти до Дня Прапора, Дня Незалежності. До 23 серпня опрацьовуємо історію Прапора у форматі 3Д-ролика. Потім ми готуємося до параолімпіади.

— Якщо повернутися до Олімпіади, як вам здається вже після її завершення, що каналу вдалося, а над чим ще варто було б попрацювати?

— Ефіром я задоволений. Без зайвої скромності скажу, що дуже добре спрацювала група Савіка Шустера, за що їм окрема подяка. Що викликало незадоволення, то це — мова. Щодо мови в мене все ж таки відповідь сформульовано давно. Ми підрахували всю квоту, і хоча на російську мову в ефірі вона становить 25%, в «Олімпійських пристрастях» ми не перевищували 5%. Якщо до студії приходять спортсмени або тренери, які завоювали медалі, але виховані ще в радянських школах і не вивчили української, то невже мені цих олімпійських чемпіонів не впускати? Але ж завдяки їм підносився наш прапор, і я не вважаю за можливе на цій темі спекулювати.

— Багато експертів слабким місцем трансляції назвали коментаторів. Не лише Олімпіада, а й Євро-2012 показало, що в країні справді бракує професіональних коментаторів, які б добре володіли мовою, матеріалом і були при цьому ненав’язливими, а також — що не менш важливо — орієнтувалися в історичному контексті. Як на вашу думку, чому цю школу досі не сформовано і чи працює над цим Перший?

— Я частково погоджуся з вашими зауваженнями. Є тимчасово не вирішене завдання. Школи добрих коментаторів у нас справді немає. Щоб вона була, мають бути відповідні трансляції. Усі відомі коментатори — здебільшого самоуки. Десь на якихось ефірах вони мають напрацьовувати досвід. Нині таких ефірів дуже мало. Колись був канал «Мегаспорт», і більшість спортивних коментаторів починали там. Тому виходять взаємопов’язані речі — є тимчасово не вирішене завдання зі школою, а також складно залучати найкращих із їхньою зайнятістю і з урахуванням фінансового складника. Якщо фахівець — добрий, то йому потрібно платити гроші, він рівнобіжно працює на іншому каналі, у нього свій графік. Наприклад, боротьба за найкращих футбольних коментаторів почалася ще за рік до чемпіонату.

— В інтерв’ю «Дню» в квітні минулого року ви сказали, що ставите перед собою завдання, щоб національний інформаційний простір був однаково доступним для різних соціальних груп і продукував об’єднувальну національну ідею та патріотизм. Як вважаєте, ви просунулися на цьому шляху?

— Трохи так. Не стільки, як хотілося б, але просуваємося. Ми робимо чимало проектів, як той же марафон.

Олімпійських чемпіонів після перемоги швидко забувають. ЗМІ не дуже турбуються про їхню подальшу популяризацію. Щоб суспільство пам’ятало про наших спортивних зірок і щоб популяризувати здоровий спосіб життя, ми цього року зробили міжпрограмне оформлення каналу з їхніми обличчями. Більше того, канал і держава не витратили на це жодної копійки, я реалізував цей проект власним коштом. Я б сказав, що мені вдалося зрушитися з мертвої точки.

— Сьогодні через зусилля одних медійників і бездіяльність інших суспільство напередодні виборів дезорієнтоване і розділене. Яким чином притомним телевізійникам потрібно вибудовувати свою роботу з суспільством, щоб вивести його з цього стану?

— Знову скажу — суспільство розділяють не канали, а політики, спекулюючи на болючих темах. Приклад моєї родини — моя дружина з Ковеля, я — з Києва. Вона розмовляє виключно українською мовою, я можу розмовляти українською, але, на жаль, дуже погано. І в нас ніколи не було жодних розбіжностей. За часів помаранчевої революції, коли з’явився шанс на якісь зміни, я спілкувався з людьми дуже радикальних поглядів, і це спілкування відбувалося без проблем. Найголовніше завдання каналів — не йти на розпалювання спекулятивних питань і не розділяти народ.

— А на чому, на вашу думку, варто акцентувати увагу?

— На вихованні дітей, освіті, здоровому способі життя, спорті, культурі. Потрібно сприяти вивченню української мови, але не діяти методом протиставлення, на кшталт «сам дурень», або хто більший патріот, або «ти не розмовляєш українською», то це означає, що ти — негідна людина. Підходити до цього питання потрібно тонше.

— Ви згадали про спорт. Євро-2012 і Олімпіада показали, що українців об’єднують як спортивні досягнення, так навіть і гідні поразки. Минулого тижня виповнилося 70 років з дня так званого матчу смерті. Є багато досліджень київських істориків про те, що це міф. Тобто ніякого «матчу смерті» не було, а було одинадцять ігор з фашистами, і всі одинадцять колишні гравці «Динамо» виграли...

— А ми, до речі, плануємо показати документальний фільм «Нескореність: історія ФК «Старт» режисера Дені Арубі, присвячений тим подіям, але який їх не спотворює. Ми до історичних тем підходимо дуже обережно.

— До речі, у вас немає ідеї зробити, можливо, не фільм, а просто програму з київськими істориками, які добре орієнтуються в цій темі? Той же Юрій Шаповал, Георгій Кузьмін, у якого взагалі є комплексне дослідження з історії українського футболу...

— Ідеї такої не було. Можна буде подумати над цією темою. Поки ми збираємося далі реалізовувати документальний проект, присвячений українським особистостям. Хочемо зняти хороший документальний фільм про Шевченка, тому що на художній грошей немає. У нас ще є ідея зробити цикл з історії видатних українських міст — як районних центрів, так і мегаполісів. Також у нас обговорювалася тема науки. Ми хочемо реалізувати один документальний проект, щоб стимулювати людей задуматися, що вони п’ють. Тобто — аналіз води з крана в усіх районах Києва, дослідження ступеня забруднення води в озерах і далі — шукатимемо причину забруднення.

— Ви зачепили історичну тему. В попередньому інтерв’ю ви зазначали, що Перший Національний хоче бути арбітром у дискусіях на історичні теми. Нинішні поточні події, про які ми вже частково згадували, — це і мовне питання, й абсолютно дикі заяви комуністів — вимагають від журналістів посиленої позиції вдумливого арбітра. Перший Національній транслює всі приїзди в Україну Патріарха Кирила...

— Не всі.

— Більшість. З одного боку, зрозуміло, що це глава Церкви, парафіянами якої є велика частина українських віруючих. З іншого, РПЦ — це структура, яка відкрито загрожує українській державності. Чи можна буде колись на Першому Національному, якщо він претендує на роль історичного арбітра, почути, що РПЦ — це справді неоднозначно стосовно України?

— Чи можлива відкрита розмова на Першому? Можлива, й ми завжди до цього йдемо. Але без спекуляцій. На мою думку, найближчим часом ми зробимо якесь ток-шоу, де поговоримо про це.

— Тобто я правильно зрозуміла, що на чесну розмову на тему РПЦ можна сподіватися?

— Незважаючи на те, що малюють картинки, де Бенкендорф у ролі цербера, все це — спекуляції. Були неодноразові заяви, що ми не показуємо з’їздів опозиційних партій. Але на нашому каналі транслювали з’їзд Регіонів, Об’єднаної опозиції, Кличка, Королівську, Ляшка. Я тільки всім кажу: заздалегідь попереджайте.

— До речі, про з’їзди. Перший транслював з’їзд комуністів...

— Якраз з’їзд комуністів ми не транслювали, його транслював «5 канал». Це — єдиний з’їзд, який ми, на жаль, не транслювали. Вони до нас не звернулися з цим проханням. Уклали б угоду, і канал отримав би гроші. Тому що абсолютно до всіх однакові умови.

— Зрозуміло, що каналу потрібно заробляти гроші. Водночас ви хочете бути прогресивним каналом у прогресивній країні. Всі прогресивні країни пострадянського простору засудили злочини комуністів. У багатьох ця партія заборонена. Комуністи винні в численних злочинах проти українців. Чи не завелика ціна і чи не сумнівний заробіток? Чи міг би канал піти на те, щоб не транслювати політичну рекламу комуністів і не запрошувати їх на ток-шоу?

— По-перше, канал на це не піде через те, що ми для всіх однаково відкриті. Якщо ми не показуємо ту чи іншу політичну силу, це привід для зайвих спекуляцій. Крім того, лиходієм і злочинцем можна вважати того, кого таким назвав суд. Я не суд.

— Абсолютно підтверджений історичний факт, що комуністи винні в розстрілах української інтелігенції. Згадаймо Сандармох. Чи ви в цьому сумніваєтеся?

— Я скажу відверто, що не готовий дискутувати з цього питання.

— Ви для себе як журналіст, який несе особисту відповідальність, своє ставлення до комуністичної партії та її ролі в історії Україні визначили чи ні?

— Так, але це моя особиста думка. Я її не озвучуватиму, щоб не спекулювати на цьому питанні. Якби я працював на комерційному каналі, я б її озвучив. Коли мене звільнять, я її вам із задоволенням скажу.

— На носі вибори. Зрозуміло, Перший — державний канал, і реалії такі, що державний канал не може бути повністю незалежним.

— Я абсолютно не поділяю вашої думки. Нехай якась політична сила скаже, що ми їй у чомусь відмовили.

— Тобто під час виборів канал застосовуватиме фільтри директивам зверху?

— Оскільки я за це місце не тримаюся, мені ніхто не вказує. Спочатку, коли я прийшов, мені намагалися подзвонити і сказати: «Візьми Петрова, Сидорова». Ось коли таке говорили, я їх усіх звільняв. У нас є внутрішнє правило: якщо хтось якимсь прізвищем прикривається, то стовідсотково не ставити. Відповідаючи коротко, я думаю, що ми ще до початку передвиборної кампанії показали, що ми для всіх однаково відкриті.

— У Росії з 2013 року розпочне мовлення суспільне телебачення. Зараз триває передвиборча кампанія в Україні, і зазвичай суспільне ТБ — одна з фішок перед виборами. Сьогодні про це ніхто нічого не говорить. Чи можна вважати, що цей проект уже похований?

— Ні. Ми постійно вносимо корективи, до того ж, неформальні. Ми не хочемо просто перевісити табличку і сказати, що у нас є суспільне мовлення. Наразі ми працюємо над публічним звітом щодо ситуації з суспільним мовленням в Україні, зокрема, скільки на це потрібно коштів. Сьогодні всі кажуть, що Перший живе за державні гроші. У нас на рік на виробництво контенту виділяється 6 мільйонів 156 тисяч гривень. Це, умовно кажучи, півтори серії «Майдансу» чи дві серії «Україна має таланти».

Насправді я все, що стосується суспільного телебачення, активно відстежую, консультуюся з багатьма людьми. Я переконаний, що сьогодні прийняти закон Андрія Шевченка і не виправити наявні там недоопрацювання було б неправильно.