Європа тремтить

Італійське кіно, стрічка режисера Емануелє Кріалезе «Материк» — правдива драма, сповнена неудаваного життєвого подиху, в якому вистачає місця і комедійним мотивам, і мелодраматичним, і напруженості гострого трилера.

Головні герої «Материка» — це рибальська родина із сицилійського острова Лампедуза: дід, його вдова-невістка і двадцятирічний онук. Життя їхнє непросте. А тут постає ще й складна моральна проблема: допомогти нелегальним іммігрантам, котрі опинилися в скруті, чи підкоритися закону й повідомити про них поліції?

Власне, спеціальний сюжет у програмі буде присвячений висвітленню європейської проблеми іммігрантів у європейському ж кінематографі.

Втім, цікавою та прикметною є життєва і творча історія постановника фільму «Материк» Емануелє Кріалезе. Він народився в Римі, а 1991 року переїхав до Сполучених Штатів, де в Нью-Йоркському університеті навчався кінорежисури. Там 1997-го зафільмував свою першу повнометражну — і фестивально успішну — стрічку «Колись ми були чужоземцями». Картина англомовна. Та незабаром Кріалезе повертається на батьківщину. Більше того, він знаходить те місце, той свій художній простір, у якому черпає натхнення на нову творчість — і це земля предків, Сицилія, зосібна, тамтешній невеличкий острів Лампедуза.

Там, на Лампедузі, Кріалезе, під час фільмування своєї другої стрічки «Я дихаю», яка на Каннському фестивалі здобула гран-прі «Тижневика критики» та приз публіки, знайшов і свого відтоді улюбленого актора Філіппо Пучилло...

Ну й, природно, картина «Материк» — теж Лампедуза. І цей фільм, як одразу ж справедливо зауважили критики, абсолютно римується зі знаменитою неореалістичною стрічкою Лукіно Вісконті «Земля тремтить». (Навіть назви співзвучні: Terraferma і La terra trema). В обох картинах події розгортаються на сицилійському острові у середовищі рибалок. І Вісконті понад 60 років тому розповів про занепад рибальської професії, і — у своєму сюжеті — Кріалезе продовжує власною кіномовою в новому вже часі фактично про те ж саме. Хіба що обставини змінилися. До рибалок прийшли нові випробування — через хвилю туристичного буму із Півночі та хвилю нелегальної імміграції з Півдня, з Африки. Адже у 2000-х Лампедуза буквально перетворилася на такий собі перевалочний пункт для нелегалів, які припливали туди в переповнених човнах зі сподіванням розпочати в Італії нове щасливе життя...

«Материк» зафільмовано в досить швидкому темпі. Фільм не залишає часу для передиху і спокійного осмислення подій, для одночасної з переглядом рефлексії. Отже, готуйтеся до суто емоційного сприйняття. Хоча, в будь-якому разі, такий темп, така форма цілком резонують зі змістом. Героям кінооповіді також нема коли перевести подих — їм весь час доводиться приймати складні рішення, зумовлені їхніми ж нещодавніми вчинками.

Отже, Terrafermа, «Материк» — кіно про людей, котрі постають безпомічними у певних життєвих ситуаціях, але, попри все, здатними на милосердя і співчуття.

2011 року Емануелє Кріалезе за цю свою роботу здобув одразу три відзнаки Венеціанського кінофестивалю — спеціальний приз журі, Премію Пасінетті за найкращий фільм та премію ЮНІСЕФ фонду ООН, який опікується поліпшенням стану здоров’я, харчування та умов життя дітей.

Фото надано програмою «Аргумент кіно».