Забуті теми
Життя регіонів на загальнонаціональних каналах
Нині в тих, хто виготовляє телепродукт, мода переважно на макроподії та супергероїв. Скромні дійові особи попитом не користуються. Єдина можливість для української глибинки бути представленою широкому загалові з голубих екранів — це прийняти в себе Аллу Пугачову з гастролями або ще когось, хто возить із собою людей із телекамерами. Чи насмілився б український телевізійник без небувалого інформаційного приводу зняти репортаж про повсякденний Славутич, Старокостянтинів чи Крижопіль?
«День» звернувся до представників регіональних телеканалів із проханням оцінити: «ЧИ ДОСТАТНЬО ТА НАСКІЛЬКИ АДЕКВАТНО ВИСВІТЛЮЄТЬСЯ ЖИТТЯ ВАШОГО РЕГІОНУ ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИМИ ТЕЛЕКАНАЛАМИ?»
Святослав ПИРОЖКО, генеральний директор Волинської обласної державної телерадіокомпанії:
— Зазначу, що з загальноукраїнських каналів найбільше охоплення області — 98 відсотків — за Національною телекомпанією. ВОДТРК, зокрема, готує сюжети для щопонеділкової інформаційно- аналітичної програми «Україна: день за днем», яка вже другий рік поспіль виходить на УТ-1. Оце, власне, й дає найбільшу ймовірність показу життя волинян усій державі. Решта загальноукраїнських телеканалів часто заполітизована, заповнена значною кількістю «паркетної» інформації, фільмів та передач сумнівної якості й не про Україну. Якщо все це переглядати, то можна краще дізнатися про те, як живуть люди в Африці, Америці чи Росії, а не в українській глибинці, куди вже не заносять газет, де вже мовчить радіоточка і де, якщо не вимкнуть струму, дивляться передачі не про своє життя. Тут столичні знімальні групи просто рідкі гості.
Галина ГОЛОВІНСЬКА, заступник директора Криворізького державного телерадіооб’єднання:
— Можна сказати однозначно, що життя такого регіону, як, припустимо, Кривбас відображається центральними українськими телеканалами надто погано. Наприклад, УТ-1 може подати репортаж тільки при «наїзді» сюди урядовців, або Президента. Спостерігаємо раз на тиждень якесь поточне повідомлення дніпропетровського кореспондента з корпункту для телеканалу «Інтер». Я так розумію, що центральні телеканали працюють за якоюсь схемою. В ТСН («1+1»), на мій погляд, попит тільки на сенсацію; Новий канал, ICTV, СТБ, використовуючи наш звичний відеоряд (Криворіжсталь, гірничий комплекс, для прикладу), дають якусь прохідну новину. Потребує, як на мене, висвітлення екологічна ситуація у Кривбасі (і не тільки ситуація в Жовтих Водах, яку так і не розкрили на всеукраїнському телебаченні належним чином).
На мій погляд, треба було б налагодити співпрацю корпунктів, зробити своєрідну мережу із кореспондентів центральних каналів, що працюють у регіонах, або робити замовлення місцевим журналістам. Хоча регіональні кореспонденти можуть зовсім не потягнути рівень загальнонаціонального каналу, в першу чергу, з технічного боку. Проте, якщо об’єднати погляд з Києва і погляд із місця, то буде більш зрозумілим і більш адекватним відображення регіональної ситуації і того ж колориту, який робить впізнаним будь-який матеріал безпосередньо з тої чи іншої місцевості, міста, краю. Загалом, погляд із Києва і погляд із місця різняться підходами і оцінками. Столична оцінка на події в регіоні часто зверхня і надто поверхова.
Петро ПЕТРИК, генеральний директор Закарпатської державної телерадіокомпанії:
— Значна частина центральних телеканалів ганяються за сенсаційністю: наприклад, вибухнув котел у Чопі, впала хата в Ужгороді...
Але за сенсаційними матеріалами не видно змін, які відбуваються в області, не передається навіть той національний і культурний колорит, який нашому регіону особливо притаманний. Дуже мало аналітичних матеріалів про проблеми області, про те, що визначає саму суть регіону. Перший національний більш- менш краще працює: у нього комплексний підхід до висвітлення подій у регіоні. Але враховуючи те, що УТ-1 припинило практику виходу регіональних студій у своєму ефірі, сьогодні програм не тільки політичного, економічного, а перш за все, культурологічного плану взагалі немає. Я вважаю, що це зробило республіканський екран збідненим, так як люди не бачать українського культурного пласту.
Якби телеканали приділяли більше уваги не стільки сенсаційним матеріалам, скільки таким, що описують життя регіону, то рейтинг телеканалів збільшився б. У нас, нажаль, на екранах нині тільки Хрещатик, Банкова, Кабмін, Верховна Рада. Зате регіональні проблеми, за великим рахунком, не досліджуються й не висвітлюються.
Ірина САДЧИКОВА, заступник генерального директора з питань телебачення телерадіоагентства «Новий Чернігів»:
— Незважаючи на те, що кожний центральний канал має своїх кореспондентів у регіонах, життя Чернігівщини висвітлюється недостатньо. Телеканали, які замовляють сюжети про регіон, цікавить тільки щось незвичне: не сама подія, не чернігівське життя, а, наприклад, перебування в області високопосадовців. Якщо журналістові замовляють проблемний репортаж, то, як правило, матеріал викладено не всебічно.
У нас є багато тем, які варті висвітлення у всеукраїнському масштабі. Часто-густо центральні телеканали минають їх. Незважаючи на те, що Чернігів — місто історичне, у нас дуже погано розвинена туристична інфраструктура. Скрутне становище на Чернігівщині й з екологією: багатостраждальна річка Стрижень, якість води в Десні (від якої й Київ потерпає). Майже не висвітлюються економічні аспекти життя області. З інших регіонів показують і Донецьк, і Дніпропетровськ, а Чернігова на центральних телеканалах незаслужено мало.
Ірина ШАТУРА, директор телекомпанії «СТБ Миколаїв»:
— За великим рахунком, загальнонаціональні канали показують про наш регіон те, що їм дають спеціальні кореспонденти міста Миколаєва. При цьому загальнонаціональні канали рідко цікавляться якимись позитивними моментами і радощами нашого місцевого життя. Вони з більшим задоволенням беруть сюжети, в яких йдеться про якісь проблеми, надзвичайні ситуації. Для стороннього глядача таке висвітлення може здатися дещо однобоким. Коли щось вибухає в місті, валиться або ламається, то всі це показують дуже енергійно. А ось про те, наприклад, що в нас минулого року проводили масштабний ремонт міських доріг приблизно на 25 мільйонів гривень (це особливо помітне, якщо порівняти з Одесою, де ремонт доріг не проводили вже дуже давно, хоча Одеса — місто і більше, і багатше), на центральних телеканалах не розповідали. Ремонт доріг у Миколаєві — їм це не цікаво. Хоча для нас це — серйозний момент. Тому сказати, що життя Миколаївщини висвітлюють на загальнонаціональних каналах об’єктивно, я не можу. Висвітлюють насамперед надзвичайні моменти, які частіше носять негативний характер.
Герман КУДИНОВ, генеральний директор обласного об’єднання «Луганське кабельне телебачення»:
— Частка висвітлення Луганської області на центральних телевізійних каналах, згідно з проведеним нещодавно моніторингом телебачення (у нас є група, яка займається подібними дослідженнями), не дотягає навіть до одного відсотка з загальної частки. І цим усе сказано.
Тетяна КРАСИКОВА, президент Чорноморської телерадіокомпанії:
— Узагалі регіональні новини центральні канали подають дуже слабко, і новини про Крим у тому числі. Рідко й не відповідно до статусу приділяють час єдиній у державі автономній республіці. Будь-які регіональні новини подають тільки в тому випадку, якщо трапляється щось незвичайне (катастрофа, трагедія, бійка). І то не завжди. У нас, наприклад, був відносно сенсаційний матеріал про відоме побоїще в барі «Коттон», який один із загальнонаціональних каналів не дав узагалі. Проблеми міжнаціональних відносин подають в ефірі вибірково.
А що стосується якихось позитивних або негативних тенденцій, соціальних питань, передового досвіду в регіоні, то це взагалі не простежується. Здебільшого всеукраїнські канали висвітлюють тільки життя Києва: київська еліта, київські портрети тощо.
