Заміщення Сирії істерикою
Якби на будь-якому політичному ток-шоу, що відбулося до 14.03.2016 року хто-небудь з експертів припустив, що Путін накаже з 15.03.2016 розпочати виведення військ із Сирії, з цього експерта сміялися б усією студією до кінця передачі. Піти, не вирішивши жодного із заявлених завдань, залишивши «ІДІЛ», переповнений терористами, зокрема й з російським громадянством, знищення яких ставилося як головне завдання, — це безперечна поразка.
Поразка особливо важка, оскільки саме зовнішньополітичні перемоги, військові й дипломатичні, незважаючи на свою уявність, останніми роками були покликані компенсувати економічний стан країни та її громадян, що нестримно погіршується. Дивлячись на те, як гарно летять, огинаючи перешкоди, наші ракети, як мужньо скидають бомби наші льотчики на голови сирійцям і деяким невідомим туркоманам, росіяни з розумінням ставилися до того, що на їхні зарплати й пенсії тепер можна купити вдвічі менше, ніж кілька років тому. Тепер, коли все це свято так раптово скінчилося, може початися ломка.
У програмі «Політика» на Першому каналі від 16.03.2016 як заміщення Сирії в топку імперських почуттів вирішили кинути спогади про те, як рівно два роки тому героїчно був вкрадений Крим. З погляду медійної логіки це абсурд: організовуючи політичне ток-шоу буквально наступного дня після сенсаційного виведення російських військ із Сирії, відмовитися від такого потужного інформаційного приводу й замінити його обговоренням події дворічної давності. Це було б неможливо, якби Перший канал був ЗМІ, а Петро Толстой і Олександр Гордон займалися журналістикою.
За рівнем кримнашистської й антиукраїнської істерики цей випуск програми «Політики», мабуть, перевершив усе, що було раніше виготовлене на федеральних телеканалах. Ніколи раніше вся студія Першого каналу не скандувала, що ніякої України немає, ніколи не було й ніколи не буде. Окремі божевільні кричали подібне, але щоб уся студія хором, включаючи обох ведучих, такого не було.
Одним з найяскравіших солістів у цьому хорі заперечувачів реальності України був Олександр Руцкой, який сходу поставив риторичне запитання: «Чи може належати земля державі, якої немає?» І тут же сам собі радісно відповів: «Не може!» Яким дивним чином неіснуючій Україні може належати друга за розмірами територія в Європі, Руцкой не пояснив. Але за нього це зробив ведучий Петро Толстой, який випалив формулу: «Київ — мати міст руських, а Україна — частина Росії». На жаль, ніхто не пояснив ведучому Першого каналу, що слова про «матір міст руських» узяті з «Повісті временних літ», створеній у 12-му столітті, і вкладені літописцем у вуста князя Олега 882 року, коли слова «Росія» й «Україна» нікому не були відомі й довго ще не будуть відомі з тієї пори.
Узагалі, пояснити що-небудь на таких передачах абсолютно нереально, тому людям розсудливим на них краще всього не ходити зовсім, а якщо все-таки там опинився, то звертатися поверх голів біснуватих «експертів» і «ведучих» безпосередньо до телеглядачів і не вступати в безглузді суперечки з юродивими. На жаль, і українські експерти Ковтун і Жовніренко, і російський яблучник Гнезділов, і чеський журналіст Іржі Юст не зрозуміли, що Перший канал, як і Російська держдума, не місце для дискусій, і нічого не могли протиставити напористій демагогії того ж лідера ЛДПР.
Тому Ж. опинився у своїй стихії й сходу пояснив українцям, що у них буде нова армія й нова поліція, і це будуть російська армія і російська поліція, а над Києвом буде російський прапор. Учасникам «дискусії» з українського боку Ж. порекомендував приготуватися до евакуації.
Український політолог Ковтун навіщось вирішив вступити з Ж. у дискусію й запитав його, чому після розпаду СРСР він так причепився саме до України, чому нікого не хвилює Туркменія, Узбекистан та інші республіки. Ж. цьому питанню дуже зрадів і закричав: «Ми всіх повернемо, але з вас почали. Я виписав вам квиток номер один!» Після чого дав оцінку учасникам Біловезької угоди, назвавши президента Росії Бориса Єльцина «холуєм», а главу Республіки Білорусь Станіслава Шушкевича чомусь «недоноском». І закінчив свій політологічний екскурс у недавню історію висновком, адресованим українцям: «Ви розвалили Союз і повернулися в Російську Імперію — дурні! Є Росія, а в ній Київська, Херсонська та Полтавська області!»
Студією поповз густий нудно-солодкий запах наркотичного дурману. Деякі учасники програми «Політика» перебували вже в чомусь схожому на героїновий рай. Один з них, ведучий Олександр Гордон, з блаженною посмішкою закричав: «Якщо немає СРСР і ми повернулися в Російську Імперію, то це все — бунт провінцій!» Після чого Гордону схотілося поділитися своєю радістю з усіма, і він вирішив пожартувати. Для цього він довго кричав, привертаючи увагу й вимагаючи тиші: «Тихо, зараз буде метафора! Я зараз скажу метафору!» А коли всі замовкли, Гордон виголосив з радісною посмішкою: «Метеорит Крим упав, але як ці динозаври вижили, я не розумію!» При цьому щасливий Гордон показав на яблучника Гнезділова, чеського журналіста й двох українських експертів, після чого замовк, мабуть чекаючи грому оплесків своїй репризі. Оскільки овацій чомусь не сталося, а «динозаври», що вижили, продовжували просторікувати про порушення міжнародного права й окупацію Криму, ображений Гордон тужливо запитав свого напарника Толстого: «Петро, я не розумію, навіщо ти дозволяєш їм псувати нам свято?!»
Людям, не ураженим імперською хворобою, ймовірно, важко уявити собі ті страждання, які переживає імперська людина, коли улюблена імперія зазнає поразки. Про те, якої травми завдало імперській свідомості путінське виповзання із Сирії, можна судити, зокрема, за тим підвищенням градуса безумства, що спостерігався в риториці провідних пропагандистів. У парі Толстой — Гордон ролі зазвичай розподілялися так: Гордон — жовчний мізантроп-провокатор, Толстой — розсудливий і нібито трохи добродушний патріот-миротворець. У цій передачі сталося істотне зрушення: Гордон пішов за горизонт безумства, а Толстой у своїй риториці міцно увійшов до тієї ніші, яку зазвичай займав Ж.
«Ви жили, живете й житимете в Росії», — повідомив Петро Толстой свіжу новину українському політологові Жовніренку, на що той зміг лише розкрити рот, оскільки ніяк не міг чекати, йдучи на передачу російського телебачення, такого крутого повороту у своїй біографії.
Приблизно таку ж траєкторію виконала риторика віце-спікера Держдуми Сергія Железняка. Це папуга «Единой России», що досі з урочистим виглядом прорікав банальності й ні в якому вербальному треші помічений не був. А тут у полеміці з яблучником Гнезділовим раптом вдягся в марсове одіяння й ну лементувати. Яблучник Гнезділов жодним чином не провокував в організмі Железняка подібні мутації, а всього лише спробував натякнути на неврегульованість проблеми Криму з погляду міжнародного права й заразом розповісти світу про яблучний план врегулювання цієї проблеми за допомогою міжнародної конференції.
У відповідь Железняк почав погрожувати яблучнику Гнезділову ядерним спопелінням. «Спробуйте тільки сунутись!» — викликав розгніваний Железняк на смертний бій яблучника Гнезділова. — «Тільки суньтеся до нас зі своїм міжнародним співтовариством! Наші «Тополі» вас чекають!»
Глава МЗС Великобританії Філіп Хеммонд запропонував не захоплюватися тим, що Москва вивела війська з Сирії, оскільки це все одно, що хвалити чоловіка за те, що він припинив бити свою дружину. Проблема в тому, що практика домашнього насильства в Росії нерозривно пов’язана з пияцтвом. І коли чоловік-алкоголік отримує відсіч на вулиці, він, прийшовши додому, приймає дозу й зганяє своє приниження на домашніх і сусідах. Судячи з тієї дози, яку вже прийняли пропагандисти, населенню Росії та її найближчим сусідам слід приготуватися до неприємностей.
