Зависла на чекістському гаку

Бесіда глави ФСБ Олександра Бортнікова з главредом «Российской газеты» Владиславом Фроніним, опублікована 19.12.2017 під заголовком «ФСБ розставляє акценти», стала, мабуть, головною подією в медійному житті Росії за минулий тиждень. За рівнем відвертості і недвозначності позиції те, що заявив глава ФСБ, можна порівняти лише з роздумами голови Конституційного суду РФ про помилкове скасування кріпосного права, яке, на думку Зорькіна, скріплювало Росію. Цей шедевр політико-правової думки від головного хранителя права теж, до речі, був опублікований у «Российской газете».

У розмові, приуроченій 100-річному ювілею ВЧК, Олександр Васильович Бортніков робить екскурс в історію керованої ним контори і в цілому залишається цією історією задоволений. Єжов йому явно не близький, тому глава ФСБ схвально фіксує факт його розстрілу. А ось про Берію Олександр Васильович відгукується з теплотою. І взагалі, все погане, що йшло від ВЧК-ОГПУ-НКВД в історії нашої країни, закінчилося 1938 року. Цитата: «Масові політичні репресії закінчилися після прийняття постанови ЦК ВКП(б) і СНК СРСР «Про арешти, прокурорський нагляд і ведення слідства» від 17.11.1938. Призначений на пост наркома внутрішніх справ Л. Берія відновив ГУГБ НКВД і провів кадрові «чистки», вигнавши кар’єристів попередніх призивів».

Тобто після 1937 року не було масових репресій на окупованих Радянським Союзом територіях Польщі — в Західній Білорусі і Західній Україні. Не було Катинського розстрілу. Не було депортацій «неправильних» народів: чеченців, інгушів, калмиків, кримських татар та інших, у ході яких людей загинуло, можливо, не менше, ніж за часів Великого терору. Не було т.з. розвантажень в’язниць, тобто масових безсудних розстрілів ув’язнених на початку війни, коли попередники Бортнікова під керівництвом симпатичного Л. Берії зачищали «контингент» перед приходом німців. Не було вбивства Міхоелса, «справи лікарів» та інших репресій із явно антисемітським духом, яким лише смерть Сталіна не дала перерости в «остаточне вирішення єврейського питання».

Утім, і за часів Великого терору, на думку Бортнікова, його попередники діяли здебільшого правильно. Цитата: «Хоча у багатьох цей період асоціюється з масовою фабрикацією обвинувачень, архівні матеріали свідчать про наявність об’єктивної сторони в значній частині кримінальних справ, зокрема тих, що лягли в основу відомих відкритих процесів».  Кінець цитати.

Із німців вибивали нацизм кілька десятків років. Возили школярів у концтабори, показували газові камери, водили на екскурсії в музеї Голокосту — їх у Німеччині близько десятка, більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. У Росії сталінський фашизм не лише не вибивається, але й усіляко культивується. Було б дуже непогано Бортнікову і всьому керівництву ФСБ взяти участь в акції «Повернення імен», яка проводиться в день пам’яті жертв політичних репресій 30 жовтня. Стати в чергу, простояти декілька годин, а потім прочитати свою частину імен із нескінченного списку репресованих. Приходьте, Олександре Васильовичу! На вашу долю дістанеться всього півтора десятка імен, убитих вашими попередниками. А потім просто запитайте справи цих розстріляних з архіву — вам же їх миттєво принесуть! — і подивіться, яка там була «об’єктивна сторона» у вбивстві всіх цих агрономів, селян, інженерів, учителів і робітників. Бортніков навряд чи відгукнеться на моє запрошення. Тому Росія, як і раніше, висітиме на чекістському гаку подібно до туші вбитої тварини на скотобійні.

Цей чекістський гак є пристроєм, що вимагає постійного догляду, техпідтримки і комплексного обслуговування. В економіці Росії саме на чекістський гак насаджують усіх, хто заважає т.з. чекістській ренті, тобто перерозподілу основної частини суспільного багатства на користь співробітників ФСБ-КГБ і їхніх ставлеників зі світу великого бізнесу. Про те, як це відбувається, можливо, коли-небудь напише у своїх мемуарах Улюкаєв, якщо, звичайно, вийде живим. Можливо, подробиці чекістського «кришування» великого бізнесу опишуть у своїх свідченнях на суді пани Сєчин і Феоктистов, або їхній «верхній дах», президент Путін.

А ще чекістський гак постійно вимагає крові. Стара кров запеклася, і гак жадає, аби її постійно змивали свіжою. Чекістський гак має своїх лобістів скрізь, далеко не лише у ФСБ. Депутат Держдуми від КПРФ Микола Харитонов на ювілей ВЧК вийшов до журналістів зі зменшеною копією пам’ятника Дзержинському і вкотре почав їм пояснювати, як погано, що в центрі Москви не стоїть цей бовван. «Пробач нас, Феліксе, що не вберегли!», — сумно вигукнув комуніст Харитонов, звертаючись до зображення одного з головних катів Росії.

Лобісти сталінщини і чекізму сьогодні рясно представлені в російському телевізорі. Володимир Соловйов, який фактично окупував головний державний телеканал «Росія 1», усіляко розхвалює ефективність безсудних страт і мало не в кожній передачі повідомляє, що для вирішення проблем Росії, зокрема й в економіці, необхідний СМЕРШ, і він, Соловйов, готовий його очолити. Крім того, Соловйов  постійно запрошує сталіністів і любителів чекістських методів на роль «експертів». Причому з усіх питань. У програмі «Воскресный вечер» від 20.12.2017 сталініст Стариков був одним із головних «експертів», яких Соловйов покликав для обговорення міжнародної доповіді про проблеми світової економіки.

Можна як завгодно ставитись до професора Леоніда Григор’єва, завкафедри світової економіки Вищої школи світової економіки, але коли Соловйов влаштовує «дискусію» з економічних проблем між ним і сталіністом Стариковим, мимоволі уявляєш собі допит чекістським слідчим голови Держплану СРСР Н.А. Вознесенського напередодні його розстрілу 1950 року.

Як той чекіст, допитуючи Вознесенського, так само вірив у те, що перед ним ворог, так і сталініст Стариков сьогодні переконаний, що вороги, зокрема й професор Григор’єв, «вигадали» капіталізм спеціально, щоб зробити життя людей гіршим. Цитата: «Це не помилка (позиція професора Григор’єва. — І.Я.). Це безодня була спеціально створена тими, хто вигадав капіталізм. Щойно розвалився Радянський Союз, вони повернулися в середньовіччя, коли помирають люди похилого віку». І далі сталініст Стариков пояснює, в чому полягає історична місія Росії: «У Росії завжди була сильна ідея справедливості. До тих пір, поки існує Росія, їм не вдасться повернутися в середньовіччя. Щоб світ зберігся, треба, щоб з’явилась альтернатива Заходу. На Китай надії немає. Вся надія на Росію».

Сьогодні чекістський гак рясно поливають кров’ю громадян України і Сирії. З урахуванням настроїв, які панують в оточенні Путіна, не можна виключити, що в його черговий президентський термін до числа жертв уже на постійній основі потраплятимуть і люди з російськими паспортами.