«Журавлина в цукрі»: такі різні рецепти
НТВ випустило в ефір давно обіцяне ток-шоу «Аріна» з пані Шараповою в головній ролі. І, чесно кажучи, найбільш інтригуючою представлялася сама можливість побачити цю ведучу поза «Часом». Рідний Перший національний у рамках нічного каналу від телекомпанії «Ера» підніс фірмовий сувенір «У ніч на суботу» з Оленою Роміною, гостею котрої була Ада Роговцева. Ці абсолютно непорівнянні ні в цілях, ні в засобах передачі дивно перетнулися якраз у тому місці, в якому жанрові особливості програми загадковим чином трансформуються в її статеву приналежність, примушуючи ще раз порозмірковувати про феноменом жіночого ТБ.
Однойменна програма Арини Шарапової, присвячена, з нагоди власного виходу в світ, емоційним аспектам вагітності та пологів, зібрана з елементів типових конструкцій ток-шоу поліпшеного планування: велика кількість героїв у чіткій відповідності до тематичного спектра, виїзні сюжети з подальшою «раптовою» появою персонажів перед аудиторією в студії. А сентиментальність, і без того властива заявленій темі, стає просто нестерпною, коли «дочки-матері» — всенародні улюбленці: молодий тато Леонід Якубович, тричі мама Валерія та Лада Денс у розквіті другої вагітності. Як гарнір же до сльозоточивої зворушливості чадолюбних «зірок» — героїчні просто-батьки... двадцяти чудових дітей, доставлених на запис програми майже в повному складі. І вже під фінальний хор «Пусть всегда будет мама, пусть всегда буду я» зовсім не гріх було пустити сльозу разом з непохитно безпосередньою ведучою.
«У ніч на суботу» компанія Олени Роміної не обіцяла великої різноманітності ані вибраному гостю, ані телеглядачам з числа потенційних любителів світського інтиму. Не підстрахований ані авторською драматургією, ані спецефектами діалог представниць нерівних за статусом вагових категорій «відбутися» чи «не відбутися» міг за власним розсудом. І, судячи з усього, обрав друге. Ані спокусливі інтонації невигадливих запитань телеведучої, ані її ж наполегливі нагадування про наливку, котра томиться в кришталі, не додали бесіді ані довірливості, ані захопливості. Примадонна української сцени була повністю поглинута власним сусально-сентиментальним образом натхненної бабусі, у той час як господиня «ночі» «ловила кайф» від відчуття власної невимушеності.
Жанр дамських балачок в обох програмах, не вийшовши за рамки «розлогої журавлини в цукрі», за всієї уявної невибагливості, все ж передбачає технологічний професіоналізм. І саме цей, начебто не обов’язковий, інгредієнт і складає основну відмінність повноцінного телепродукту від кустарного сурогату.
