Знайдіть відмінності
Передусім, кожен канал, який поважає себе, має свою формулу новин. Від класичної (два-три випуски вдень і оглядовий — увечері) до новомодних флеш-включень у ICTV та «1+1». Навіть якщо в країні не відбувається нічого екстремального, хвилинне включення з диктором у студії привертає увагу. Приємно відчувати себе в центрі подій.
Завдяки Дмитрові Кисельову (ICTV) дістав право на життя інший щоденний формат — бесіда в прямому ефірі з гарніром із свіжих подій дрібною нарізкою. Виграшний ракурс удостоюють відвідуванням політики першої величини. Такі ефіри легше б переростали у події громадського життя, якби вони помінялися місцями з підсумковими новинами ICTV о 21.45. Тим більше, що «Факти» в цей час мимоволі переказують новини, вже неодноразово повідомлені колегами. Це істотний мінус, навіть враховуючи вдале ноу-хау «Фактів», своєрідної протиотрути від політичної занудності — випуск починається не з офіційних, а з «людських» новин.
Остання новинка, яка викликала загальний інтерес — своєрідна післямова до новин «Проте» («1+1»). Різке й несправедливе з одного (частіше з боку Д. Джангірова) і прояснення ситуацiї в декількох епатажних словах — з другого. Дмитро Корчинський кидає в глядачів афоризми, а ті із задоволенням розсовують їх у кишені: «злий слідчий Паскуаль», «Навіщо нам ВР, якщо є німецьке посольство» (про зняття санкцій FATF) тощо. Аналогічна рубрика завелася й у «Вістях тижня» (ТЕТ). Коментатор також намагався висловлюватися категорично і справити враження на публіку, що, зрештою, у нього й вийшло. Лякаючи Україну бездіяльністю, він так змалював можливі результати: «Тоді не курка загребе, а закордонна курвішка (?! — Ред. ), нашпигована всіляким непотребом».
Думаю, тепер українські новинники з цікавістю дивляться нову інформаційно-популярну передачу НТВ «Країна і світ», яку курує Л. Парфьонов. У світлі всенародного визнання «Намедни» молоді журналісти стали робити щоденну панораму в схожому стилі. Наразі в них не завше вистачає ударних матеріалів, і подія «розмазується» на два репортажі. Не завжди вистачає такту, і розмова про дідуся Леніна може ілюструватися безпорадно голою мумією в формаліновому розчині. Але є накат, є репортажі з усіх частин світу і парфьоновська школа: розтлумачувати складні речі простими словами. Це амбіційне завдання набагато складніше, аніж просто веселі новини з ухилом до світської хроніки (як у ТВС). Залишається сподіватися, що серед українських новин буде більше прихильників стилю НТВ.
Зайвий раз показала різні підходи публіцистичних програм телевізійних каналів іракська криза. Скільки ж кольорів має наш пацифізм! Від майже ліричного нарису «Спецрепортера» Нового зі свіжими іракськими враженнями, неупередженого аналізу «ТСН-Епіцентру» настроїв європейської інтелігенції до фільму «Докази проти Саддама» («1+1»). Головні аргументи спішно зробленого пропагандистського фільму — емоційні. Дійсно, поки що ніхто не знайшов на території Іраку ні хімічної, ні бактеріологічної зброї. Колишній «свій сучий син», як колись називали Саддама Хусейна його союзники часів боротьби з іранськими муллами — американці, дійсно авторитарний і потенційно небезпечний. Але навіть автори фільму вважають, що Ірак може вразити Америку лише повторивши методи теракту 11 вересня (за допомогою пілота-одинака). Хіба ж це аргумент для початку воєнних дій? Якщо реальних «Доказів проти Саддама» немає, то цей фільм скоріше доводить протилежне.
Звичайно (і про це йдеться в нашому опитуванні), новинній палітрі не зашкодять свіжі кольори. Але в щоденному поспіхові найбільш завантажені люди телебачення — репортери — намагаються знаходити свої, незатерті слова. А уважний глядач навряд чи переплутає одні теленовини з іншими.
