ЗВОРОТНИЙ ВIДЛIК

Лічимо дні та години до моменту істини. «Не те щоб нам це набридло. Але хотілося б швидше дізнатися про підсумки виборів», — скаржився російським колегам А. Борсюк на телемості Україна — Росія («1+1») . Дійсно, передвиборна вакханалія досягла піку. На що тільки не йде депутат у боротьбі за заповітне місце. Життя пожвавилося навіть в окраїнних районах. То на стіні будинку про кандидата кіно показують, то дарують квитки до луна-парку і навіть будують павільйончики на зупинках з обіцянкою зробити життя більш комфортним. Роздачею листівок, плакатів і навіть книг уже нікого не здивуєш. А один харківський кандидат роздає репродукції з картини в стилі М. Шагала, де він летить над рідним містом. Добрий Брод і Відважний Бал (як називають себе М. Бродський і Г. Балашов) розповсюджують про себе комікси і висилають усім бажаючим касети з баладами про Яблуко. Виборці, які симпатизують іншим блокам, можуть потанцювати під пісні про «Єдність» і «Єдину Україну». Очевидно, під враженням від т акої агітації Конгрес США про всяк випадок і прийняв злощасну резолюцію про правила проведення виборів. Крім того, в американців великий досвід у перерахуванні виборчих бюлетенів. Їх так і розбирає, щоб ним поділитися.

Цілком добропорядний у мирний час витівник та інформатор, стариган-телевізор тепер перетворився на якогось розгнузданого пропагандиста й агітатора. Репутацію блакитного екрана псує і криза тем. Минулого тижня знову обговорювали програми партій, їхніх лідерів і геополітичний футбол.

Ось і на телемості «Україна — Росія» («1+1», ГРТ) говорили про те, як нашій країні бути не тільки мостом, яким возять яблука або женуть нафту, а то у бік Росії — 8 мільйонів наших гастарбайтерів, а назад — капітали російських олігархів. Має рацiю український політичний лідер В. Медведчук, що потрібно використати наше геополіт ичне положення і взаємовигідно співробітничати і з Євразійським союзом, і з Росією. І має рацiю російський політолог Г. Попов (до речі, уродженець смт. Буречна Харківської області), що з алучення Євразійського союзу нічого не дає, якщо курс братських слов’янських країн — Європа. Так і Росія в економічному плані виживе і без співпраці з Україною. Дійсно, на території східного сусіда Україна втрачає ринок за ринком. Тим більше, що В. Ющенко у свою бутність прем’єр-міністром приділяв цьому не дуже велику увагу. Мовляв, не царська це справа — про карамельки турбуватися. Але нещодавно виправився із властивою йому принциповістю, що не надавати значення відносинам із Росією може тільки дурень. На корінь проблеми вказав В. Суслов у спецвипуску «Детально з Дмитром Кисельовим» (ICTV) . Ще заклятий друг України З. Бжезінський стверджував, що, втративши контроль над Україною, Росія втратить шанс повернути статус імперії. А судячи з великодержавних настроїв, для Москви це як і раніше важливо. Тому ні провокації віце-спікера В. Жириновського, ні переживання з приводу прирівняння бійців УНА до ветеранів ВВВ в Івано-Франківську не повинні нас засмучувати. Це зайвий раз доводить, що ми небайдужі Росії. Уроки історії важливі передусім для нас самих. Ультраправі заради досягнення своїх цілей згодні на крайні методи. Ще один приклад політичної «гнучкості» — тактика В. Пинзеника («Свобода слова», ICTV) . Професор-економіст намалював графік у вигляді будиночка. До 26.04.2001 — підйом економіки, після — спад. Але всім відомо, що в період реформ промисловість регресує. Отже, під час прем’єрства Ющенка, на думку Пинзеника, про реформи не йшлося. Друге підтасовування — спад сьогодні. Відбувається підйом, хоч не такий різкий. У цій же передачі проводилося телефонне опитування з приводу резолюції американського Конгресу. І н ебайдужі громадяни побили новий український рекорд — майже 12 тисяч дзвінків. Багато хто ідеалізує ситуацію, вважаючи, що американці дійсно ратують за демократію.

Навіть самі не знають, наскільки правильно висловилися з цього приводу ющенківці («Дебати «3Х3», ICTV) . «Не вчіть яблуню родити яблука, тільки відженіть від неї свиней». Україні не потрібні чужорідні сили. Країна мріє про 450 проукраїнськи настроєних депутатів.

Ще один сплеск уваги минулого тижня — дебати на телеканалі «1+1» В. Медведчука й О. Мороза . Йшла боротьба аргументів, і, можна сказати, що соціал-демократ виграв по очках. Принципових моментів було немало. Тільки Земельний кодекс чого коштував. Один із законів, за прийняття якого Медведчук заплатив віце-прем’єрським кріслом. Висить у повітрі запитання, яке один Віктор задав би iншому: «Чи не вважає В. Ющенко рекламу блоку «Наша Україна» прямим обманом мільйонів виборців?» Адже виплата пенсій у 2000 році залежала від указу Президента і прийняття відповідного закону парламентом, а аж ніяк не від діяльності уряду. Відповіді не очікується, оскільки колишній прем’єр відмовляється від теледебатів.

Не втихає хвиля інтересу до англо-американського фільму «PR» . Тим більше, що Бі-Бі-Сі показало аналогічну картину «Вбиваючи розповідь» («Killing the story») . Проте story — багатозначне слово. Воно може перекладатися і як власне газетний журналістський матеріал; казка, легенда; сюжет, фабула і навіть брехня, вигадка (Oh, you Story — ох, ти брехунець!). Очевидець перегляду репортер «Свободи слова» (ICTV) стверджує, що в цьому фільмі відсутні свіжі версії, немає обіцяної нової експертизи плівок, а сюжетна лінія зосереджена на Гонгадзе. Американці зможуть побачити цю версію державного перевороту, який не відбувся, вже у квітні.

Галасу наробив не тільки сам фільм «PR», а і його обговорення. Ображалася за В. Чемериса, який плутається у власних цитатах, Н. Лігачова (сайт «Телекритика ») . Її запросили до «Медіа- клубу» (СТБ) як відомого критика «ICTV» і особисто Д. Кисельова. Ведучий СТБ називав її не інакше як «гуру української журналістики». «Гуру» стверджувала, що всі ЗМІ в Україні схильні до PR-у і намагаються нівелювати «касетний» скандал. А жу рналістами і редакторами керують таємничі політтехнологи.

«Інфант терібл» української політики Наталя Вітренко

минулого тижня мала успіх: з’являлася на багатьох телеканалах. А Оксана Марченко («Моя професія», УТ-1) присвятила їй передачу. «Криголам» у політиці, для інших жінок Наталя Михайлівна в іншому образі — мами, тітки та бабусі. В кінці пер едачі вже майже віриш її зізнанню: «Я не агресивна за вдачею, а тільки коли захищаю св ої ідеї». Шкода тільки, не показали будинок прогресивної соціалістки, а тільки її фотографії різних років. Діти та шкільні подруги не уявляють її поза ВР, оскільки разом із нею займаються політичним бізнесом. Передача «Моя професія» в передвиборний час перетворилася на «Ваш портрет, кандидате». Унікальний випадок, коли в тих же декораціях і з тією ж назвою програма абсолютно змінила амплуа. Однак стала живішою і змістовнішою. Рейтинг передачі тільки виросте, якщо вона залишиться в такому форматі й після виборів. Набирає обертів інтерівська «Афера» . У неї для виборців свої рецепти — від обману. Ілля Ноябрьов трохи різкий (закликає «не бути лохами»), але тонко препарує виборчий процес. Гарний експеримент із перетворенням у випещеного кандидата «людини з вулиці». Смішить доведена до абсурду війна компроматів. Це набагато корисніше, ніж всерйоз обговорювати, що гірше — компромат вигаданий чи реальний. З костюмованим цирком, на який часом перетворюють вибори, потрібно прощатися, сміючись, що ми й зробимо 1 квітня. А найкраща турбота про виборців — це легко і невимушено їх просвіщати.

Легко любити народ взагалі. Складніше, коли дивишся на окремі обличчя в «Народній платформі» («Інтер») . Можливо, цей проект дає не тільки політичний ефект, дехто, може, подивиться на себе збоку і йому стане соромно. За неграмотність, жадiбнiсть, істеричність, злобу, грубість, необ’єктивність. На жаль, ці якості частіше симпатизують лівим і так званим опозиційним партіям. Цей парад висловлювань нагадує про стару істину — народ має тих правителів, на яких він заслуговує. Люди! Поважайте себе, будь ласка. Прагніть до творення, не чорніть дійсність і стежте за своїм зовнішнім виглядом. Будьте хоча б частково європейцями. Пристойніше виглядає молодь (незалежно від переконань). І публіка біля мікрофонів СДПУ(О) та «За єдину Україну!». Останні частіше міркують розсудливо і об’єктивно. Думка матеріальна. Якщо думати про хороше і будувати плани (а також не помилятися у виборі при голосуванні) — життя обов’язково налагодиться.