Звичайний колабораціонізм

Дивна річ, чимало співвітчизників примудряються абсолютно не помічати війни, втрати територій, понад мільйон біженців (саме біженців, бо люди тікали зі своїх осель, а не спокійно переїжджали до іншого регіону країни!), загибель наших бійців.

На ТРК «Київ» ведучий, усупереч стійкій позиції політолога Сергія Тарана, намагався «зрозуміти» таких індивідуумів, знайти їм якісь виправдання. Але які виправдання можна знайти для тих, хто мислить за убогою схемою: аби мені було добре, а що станеться з Україною, мене не стосується. На жаль, воююча держава не дає відсіч таким громадянам, більше того, підіграє їм. Ось, наприклад, у нас, незважаючи на війну, дуже піклуються про так званих заробітчан у Росії, щоб жодними своїми діями їм там не нашкодити. Тобто одні українці пішли на фронт захищати країну, а інші поїхали до Росії працювати на ворога, підсилювати його потенціал, кріпити його агресивну потужність, опосередковано сприяти вбивствам наших людей, руйнуванню наших міст. Хто ці люди в моральному сенсі? Їм впоперек горла не стають російські гроші, забруднені кров’ю українських солдатів і мирних жителів? Своїми лопатами заробітчани в Росії копають могилу Україні. Особливо гірко те, що серед заробітчан у РФ багато вихідців з наших західних областей. Вони ж повинні розуміти, про них не скажеш: пробач їм, Боже, бо не відають, що творять.

НЕ ТРЕБА «ПСУВАТИ ВІДНОСИНИ»

Багато телеканалів, зокрема «112 Україна», активно обговорювали спробу Верховної Ради прийняти візовий режим з країною-агресором. Дуже дивне враження справив виступ у телеефірі бізнесмена й політика часів президента Ющенка Євгена Червоненка. Яка війна, яка Україна, весь виступ зводився до того, що не треба було «псувати відносини» з Росією, й тоді можна було б іще «зрубати бабла». Спіч пана Червоненка нагадував крики папуги на плечі у пірата у відомому романі Стівенсона: «Піастри, піастри, піастри!» Особливо переживала ділова людина з приводу втрати 16 млрд доларів, які ми б отримали від Росії за умови нашої «хорошої поведінки». Текст у кращих традиціях Януковича, Азарова й подібних до них. Червоненко ще не вступив до «Опозиційного блоку»? Янукович встиг узяти 3 мільярди, якби у нього вийшло взяти всі 16, то сьогодні України вже б не було. Це була б ціна продажу Путіну країни та народу. До речі, чому цей натхненний критик незалежності й суверенітету України не зауважив, що не ми, а саме Росія почала війну, що не ми, а саме РФ ще за Януковича розв’язала торгівельне протистояння (а взагалі воно з боку РФ тією чи іншою мірою тривало з моменту оголошення нашої незалежності), не ми, а саме Росія почала тотальну ідеологічну ворожнечу. Чи означає сказане паном Червоненком, що в ім’я його права торгувати з Росією Україна мусить капітулювати й відмовитися від захоплених у неї територій? Нині Червоненко працює ведучим на телеканалі NewsOne (дуже симптоматично!) й виступає там у вищеописаному стилі. Не знаю, яка ще країна під час війни дозволила б такі виливи почуттів в ефірі.

НЕЧЕСНА ГРА

Між іншим, на тому ж NewsOne у рухомому рядку радісно повідомили, що КМДА розгляне петицію про зняття імені Степана Бандери з назви колишнього Московського проспекту і про необхідність дати йому «нейтральну» назву. Нейтральну між ким і ким, між прибічниками й противниками незалежності України? Кому не подобається Бандера? Тим, кому не подобається державна незалежність нашої країни. Таких «петицій» можна (особливо за допомогою Російської Федерації) організувати скільки завгодно.

Якщо КМДА піде на поводу у цієї публіки, то буде забезпечена велика пропагандистська перемога «русского мира» в столиці України. Нам під час війни це треба? Деякий час тому аеропорт «Бориспіль» оголосив конкурс на іменну назву повітряних воріт столиці України. Але коли на конкурсі з абсолютною перевагою перемогло ім’я гетьмана Івана Мазепи, керівництво аеропорту різко «з’їхало з теми», пославшись на якусь малозрозумілу публіці «думку трудового колективу».

Явно нечесна гра. І що ж за діячі зібралися в цьому «трудовому колективі», якщо славний український гетьман, борець за незалежність викликає у них негативні емоції? Адже народ давно дав свою оцінку не симпатичній «трудовому колективу» історичної персоналії.

«Від Богдана (Хмельницького. — Авт.) до Івана (Мазепи. — Авт.) не було гетьмана». Чи не «зелених чоловічків» чекають у Борисполі? Їм, звісно, ім’я Івана Мазепи дуже зіпсує настрій... А от туристам із США, Канади, Британії, Європейського Союзу — навряд чи.

УБИВЧА НАЇВНІСТЬ

Украй тяжке враження на телеканалах справили виступи маститого «антикорупціонера» С.Лещенка, колишньої журналістки, а нині нардепки О.Червакової й подібних до них, які рішуче виступили проти обмежень на в’їзд до України російських артистів, які підтримали агресію РФ проти України. Тут виникає загальніше питання: як можна протистояти агресорові, побоюючись наслідків будь-якого кроку проти нього? Саме здатність під час війни приносити жертви в ім’я своєї Батьківщини відрізняє гідну націю від бидла. Червакова влаштувала «плач Ярославни» з приводу «гіркої долі» російських «зірок», які постраждають від закону Миколи Княжицького. За цим законом усі російські «зірки», які приїжджають до нас, зобов’язані публічно визнавати територіальну цілісність України, за що в Росії у них можуть виникнути проблеми. Правильно сказав Віталій Портников, якщо ці артисти бояться визнати факт порушення їхньою країною міжнародного права, то нехай краще не приїжджають. Ми без них не помремо. Неприємно здивував виступ віце-спікера ВР Ірини Геращенко. Вона підтримала Лещенка, Червакову й інших. Мовляв, ми не Росія й не повинні діяти заборонами. Ось так думали й лідери УНР. Якщо держава під час агресії проти неї не бажає діяти заборонами, вона приречена. Надійшла інформація, що днями до Києва з Москви приїжджає Наташа Корольова, яка радісно стрибала з приводу «Крим наш!». А як щодо сотень тисяч кримчан, яких позбавили безлічі прав в ім’я радості таких, як ця російська співачка? Я особисто, будучи кримчанином у 9-му поколінні й севастопольцем у 4-му, позбавлений можливості відвідати рідне місто й могили моїх предків, а у мене на севастопольських кладовищах близькі люди: дідусь, бабуся, мама, тато, брат, тітка, друзі. Не можу відвідати живих родичів, не можу зайти в рідний будинок. Чому на мої права й відчуття депутатам наплювати, на відміну від прав фанатів Наташі Корольової? Коли наша «еліта» припинить плазувати перед іноземцями та їхніми шанувальниками в Україні й почне служити своїм співгромадянам?

До речі, Віталій Портников справедливо, на мій погляд, назвав відмову ВР підтримати закон Княжицького — «звичайним колабораціонізмом».

У програмі «Право на владу» на «1+1» колишній полум’яний борець проти українізації в Одесі Олексій Гончаренко, нині нардеп від БПП, яро виступав проти запровадження віз для громадян РФ. Ведучі послалися на результати соцопитування, за яким 53% українців виступають проти віз (це проросійський прокльон українців, який веде нас до загибелі. Навіть війни виявилося мало для прояснення мізків і очищення душ). Але, на щастя, решта виступають за візи й навіть за розрив дипломатичних відносин. У студії такий собі Сергій Лямець застерігав від того, щоб «посваритися» з Росією. Тобто Росія, захопивши Крим і воюючи на Донбасі, виявляється, ще з нами «не посварилася».

Поки не закінчиться ця геополітична шизофренія й проросійський прокльон українців, жодних шансів на перемогу у нас немає. Особливо приголомшує, коли подібні діячі рахують гроші, які можна «наварити» на «дружбі» з РФ, на торгівлі з нею. При тому, що йдеться про країну, що поставила собі за мету ліквідацію Української держави й не заспокоїться, поки не досягне її повністю. Прибічники бізнесу на крові не хочуть зрозуміти, що час бізнесючих калькуляцій давно минув.