Актуальний плакат «Солідарності»
У київській галереї «Майстерня», що в Центральному будинку художника на Львівській площі, відкрилася виставка польського незалежного плаката 1980-х «Мистецтво знаку»
Польський плакат XX століття — це явище, взагалі знакове щонайменш у загальноєвропейському контексті, а вісімдесяті роки є особливою сторінкою в його історії. Тоді польські художники поєднали тенденції простоти й прямолінійності масового мистецтва другої половини століття зі спадщиною авангардних експериментів попереднього періоду. Одержаний естетичний мікс став потужною агітаційного силою переламного десятиріччя в історії країни. Адже нагадаймо: вісімдесяті роки почались у Польщі зі страйків, сутичок, динамічного розвитку різноманітних опозиційних, умовно «антирадянських» рухів (Польська Народна Республіка, хоч і була незалежною державою, перебувала, проте, під надзвичайно міцним контролем СРСР), постання «Солідарності», пізніше влада запровадила військовий стан, а вже у 1989-му відбувся загальнонаціональний круглий стіл, що забезпечив перехід до демократії та вільні вибори в червні того ж року. Чи варто говорити, наскільки значущим і популярним у таких умовах ставав політичний і суспільний жест у мистецтві?
Відтак, з’являлася сльоза на обличчі Ченстоховської Богоматері (Пьотр Млодоженєц), кардіограма в кольорах національного прапора (Кшиштоф Баран), нескінченні варіації на тему хреста, прапор Павла Удоровєцького, що «видибає» з кривавої червоної барви та поступово перетворюється на польський, біло-червоний, або додані арифметичним стовпчиком дати найгостріших проявів комуністичного терору (Ян Бокєвич). І, зрештою, сам хрестоматійний логотип «Солідарності» Єжи Янішевського. Також на виставці є плакати Чеслава Бєлецького, Анджея Будека, Яцека Цвікли, Катажини Добровольської, Евгеніуша Ґет-Станкевича, Кристини Янішевської, Романа Келаруса, Александра Круля, Марка Левандовського, Марціна Мрощака, Томаша Сарнецького, Евгеніуша Скорвідера, Кароя Слівки, Генрика Томашевського, Міхала Вєнцковського, Вальдемара Войцєховського.
Очевидно, що суспільний контекст і тематика польського плаката тридцятирічної давнини особливо резонує в сьогоднішній Україні, сповненій драматичних і грандіозних подій.
— Дим свободи, який сьогодні чути в Києві, безумовно, відчувався і в Польщі в ті дні, коли створювалися ці плакати, — сказав присутній на відкритті виставки директор Польського Інституту в Києві (саме ця установа виступила співорганізатором виставки з польського боку) Ярослав ҐОДУН. — Тому виставка надзвичайно актуальна і вчасна. Хоча нині плакат у тому вигляді, як він існував тоді, вже менше присутній у публічному просторі.
З останньою тезою, звичайно, можна погодитися. Досить звернутися до агітаційних матеріалів, представлених на Майдані та його регіональних «філіях». Політичний плакат найактивніше звертає на себе увагу під час виборів, проте й поза ними зовсім не зникає, особливо під час різноманітних протестних кампаній. А ось в електронних засобах масової інформації він і справді зазнав істотних трансформацій.
До речі, як з’ясувалося під час відкриття, студенти Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури ближчим часом збираються оприлюднити свої плакатні матеріали на тему сучасних подій в Україні.
Польська виставка триватиме в «Майстерні» до 13 лютого. А вже 14 лютого — тему продовжить експозиція українського плаката тих-таки вісімдесятих років, набагато менш знаного, отже, такого, що потребує додаткової уваги й переосмислення.
Фоторепродукції плакатів надано автором
