«Iнший» Богомазов

Унікальна експозиція, представлена у виставковому залі Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України, — виняткова для широкої публіки нагода побачити не копії, а справжні оригінали метра вітчизняного авангарду Олександра Богомазова. Експонується олійний живопис і акварелі, малюнки, ескізи і ліногравюри, сторінки теоретичного трактату «Живопис. Елементи», а також вірші, фотографії і особисте листування майстра.

Александр Костянтинович Богомазов — художник і теоретик українського та російського художнього авангарду. Фахівці виокремлюють два найвідоміші періоди його творчості: кубофутуризм (1913—1917) і спектралізм (1920—1930). Разом з О. Екстер, Д. Бурлюком, М. Ларіоновим брав участь у виставці «Ланка», у 1913 році організував гурток кубофутуристів «Кільце». 1914 року написав теоретичний трактат «Живопис. Елементи», що об’єднав самостійні творчі пошуки і багаторічну художню практику майстра.

Післяреволюційні роки стали платформою для активної діяльності художника: 1918 року він виступає на з’їзді діячів українського мистецтва з доповіддю «Основні завдання розвитку мистецтва живопису на Україні». З 1919 по 1920 рік Олександр Богомазов виконує обов’язки першого секретаря Профспілки художників Києва, завідує відділом художньої освіти у Всеукраїнському комітеті художнього мистецтва. Як практик і теоретик, він зробив великий внесок у розвиток вітчизняного мистецтва. З 1922—1930 років Олександр Костянтинович — професор станкового живопису в Київському інституті пластичних мистецтв (нині — НАОМА), де викладав художні дисципліни на педагогічному факультеті  і факультеті живопису.

Виставка дає змогу відкрити нові грані творчості художника — зовсім не відомі шанувальникам його таланту та відкриті здебільшого для вузького кола фахівців, що мають доступ до архівів. «Твори майстра і його біографічні документи центральний державний архів  у 1970-х роках купив  у його дружини Ванди Вітольдівни, — розповідає гід виставки, провідний науковий співробітник Центрального архіву-музею літератури і мистецтв Оксана Олійник. — З нашого фонду № 360 ми показуємо глядачеві майже «невідомого Богомазова» 1902—1906 років, періоду його навчання в художньому училищі. Тут представлено витончену графіку, кольорові і чорно-білі літографії, робочі ескізи та начерки. Є й легко впізнавані твори, вже досить відомі — такі, приміром, як «Монтер», «Сінний ринок», кілька автопортретів. Додам, що ставлення до спадщини Богомазова було різним — у 1960-х роках на блошиних ринках в Ірпені можна було купити його малюнки за копійки. Сьогодні вартість його творів на аукціонах — величезна. Проте бувають в арт-світі і такі випадки, коли під ім’ям Богомазова видають так звані фальшаки — підробки».

НАТЮРМОРТ ІЗ ПОСУДОМ. 1925 р.

Після своєї смерті художник був фактично забутий — дослідження його творчості повернуло нам спадщину маестро у справжньому блиску. У цьому велика роль мистецтвознавців, що присвятили себе ретельному вивченню його живописної і теоретичної спадщини та архівів. Науковий консультант виставки в архіві-музеї, мистецтвознавець Олена Кошуба-Вольвач написала монографію «Олександр Богомазов. Автопортрет», яка вийшла у видавництві «Родовід». На відкриття виставки було запрошено фахівця з українського авангарду, мистецтвознавця Дмитра Горбачова, автора-укладача альбому «Український авангард 1910—1930 років».

Безумовно, ранні експонати — це «інший» Богомазов, який вдумливо вивчає натуру на пленерах, який малює портрети своїх колег, який подарував нам самого себе на кількох автопортретах, що належать до різних періодів. Для того щоб глядач міг познайомитися з художником ближче, співробітники архіву надали і його світлини. Гарне інтелігентне обличчя, високий лоб теоретика і незмінне пенсне — таким постає перед нами Олександр Богомазов. На пізньому автопортреті ми бачимо те ж обличчя, але вже дуже змарніле — неминучий і сумний результат багаторічної боротьби з туберкульозом, який 1930-го забрав життя майстра.

Різноманітність фонду №360 справді може розширити наше уявлення про художника, він стає ближчим і живішим, особливо якщо вчитатися в його охайний почерк в особистому листуванні. Відомо, що у студентські роки Олександр Богомазов познайомився зі своєю майбутньою дружиною — красунею художницею Вандою Вітольдівною Монастирською. Близько п’яти років він писав їй дивовижні листи про мистецтво, красу і мудрість, свідчення внутрішньої витонченості майстра, його інтелігентності і філософічності. Тут само, на сторінках блокнота — робочі малюнки й ескізи, а також його знамениті притчі.

В одному зі стендів можна побачити макет обкладинки теоретичної праці «Живопис. Елементи» (1914 року). Тут художник викладає своє бачення взаємозв’язку об’єкта-художника-картини-глядача і детально досліджує структурні елементи картини: основні геометричні фігури, колір, ритм. На жаль, цей трактат не було видано за життя художника.

Після виставки у глядача залишаються свіжі і яскраві враження — академічні реалістичні портрети і пейзажі Богомазова, його графіка чорною тушшю у стилі модерн, меланхолійно-сумні пейзажі у дусі Чюрльоніса: як важко вгадати за цими творами масштаб майбутнього майстра кубофутуризму! Олійні та акварельні пейзажі, портрети, ліногравюри, малюнки пером та олівцем цікаві саме тим, що показують період становлення художника, якого називають «українськими Пікассо».

Про творчість і особисте життя Олександра Богомазова, про його улюблені київські місця, розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для газети «День» прямий нащадок художника — Тетяна Михайлівна Попова, яка відвідала виставку в день відкриття і надала для експозиції його особисті речі, етюдник та пенсне. Інтерв’ю читайте в наступних номерах.

Виставку можна відвідати в будні дні до 25 листопада, вхід вільний.

Фоторепродукції картин надано автором